Ухвала

від 19.06.2012 по справі 2а/0570/4394/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року справа №2а/0570/4394/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Куліш А.М.,

за участю представника позивача Борозенцева С.В. та представника відповідача Пікалова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі № 2а/0570/4394/2012 за позовом Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех» до Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0001341502/2780 від 30.03.2012 року. В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість з мотивів вчинення правочинів, що вчинені без мети реального настання обумовлених ними правових наслідків, по господарським операціям позивача з придбання дизельного палива у ТОВ «Дината», вважаючи висновки перевіряючи безпідставними, такими, що спростовуються первинними документами та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011р. у справі № 2а/0570/17851/2011.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено фактичне виконання умов договору постачання з ТОВ «Дината», що підтверджується дослідженими первинними документами. Зафіксовані в акті перевірки висновки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Дината» свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, а правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведена.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що наявність у покупця належно оформлених документів не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, оскільки фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Дината» були здійснені без мети реального настання правових наслідків, без наявності економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з 01.03.2012р. по 07.03.2012р. ДПІ у м. Краматорську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання документального підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Дината» за період 01.03.2011р. по 31.03.2011р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 14.03.2012р. № 42/15-2/13540086. Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлені порушення позивачем:

- частин 1, 3, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (послуг);

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, - встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 416 300,00 грн. (за березень 2011р.).

На підставі акту перевірки від 14.03.2012р. №42/15-2/13540086 Макіївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0001341502/2780, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 416 301,00 грн., у тому числі 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З акту перевірки від 14.03.2012р. №42/15-2/13540086 вбачається, що підставою для встановлення зазначених порушень стали наступі обставини.

Між позивачем, у якості покупця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дината», у якості постачальника, укладено договір поставки нафтопродуктів від 02.02.2011р. № 9.

За вказаним договором позивачу поставлене дизельне паливо згідно податкових накладних № 30 від 12.03.2011р., № 80 від 23.03.2011р., № 69 від 21.03.2011р., № 23 від 11.03.2011р., № 37 від 14.03.2011р., № 54 від 16.03.2011р., № 39 від 15.03.2011р. та відповідних видаткових накладних на загальну суму 2 497 802,35 грн., у тому числі 416 300,39 грн.

Розрахунки проведені у повному обсязі.

Відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА наявні розбіжність у березні 2011р. між сумами податкового кредиту позивача та податкового зобов'язання ТОВ «Дината» у розмірі 416 300,39 грн.

Також, перевіряючими досліджені товарно-транспортні накладні, згідно яких було здійснено транспортування дизельного палива та зазначено, що в останніх відсутні адреси пунктів навантаження та розвантаження або резервуара зберігання паливно-мастильних матеріалів, відсутні номера та серії довіреностей.

Також в акті зазначено про відсутність документів, які підтверджують перевезення небезпечного вантажу, а саме: свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів, ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації та узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією, а також на ненадання паспорта якості та сертифікату відповідності на бензин та дизельне паливо.

Крім того, з посиланням на акт перевірки Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 30.06.2011р. №655/23-311/37133727 відносно ТОВ «Дината», зазначено про відсутність у цього контрагента позивача основних фондів першої групи, здійснення ним та його контрагентами по ланцюгу нікчемних правочинів без наявності відповідних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Позивачем до матеріалів справи надана копія постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011р. у справі № 2а/0570/17851/2011 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дината» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсними актів позапланових документальних перевірок, згідно якої визнано протиправними висновки акту Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька позапланової документальної перевірки від 09.06.2011р. №482/23-311/37133727 щодо порушення ТОВ «Дината» п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України шляхом завищення податкових зобов'язань у розмірі 1 274 064,00 грн. та податкового кредиту у розмірі 1 271 226,00 грн. за лютий 2011р., внаслідок укладання та виконання нікчемних угод за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., та визнано протиправними висновки акту Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька позапланової документальної перевірки від 30.06.2011р. №655/23-311/37133727 щодо порушення ТОВ «Дината» п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України шляхом завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі 2 915 957 за березень 2011р., внаслідок укладання та виконання нікчемних угод за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.

Із зазначеної постанови вбачається, що висновки Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька та відповідно твердження ДПІ у м. Краматорську про нікчемність угод, укладених ТОВ «Дината» з його контрагентами щодо дизельного пального, яке було придбане позивачем - спростовані.

Також, на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з ТОВ «Дината» позивачем надані:

- Обліково-сальдові відомості по рахункам 631 та 361;

- Наказ від 01.01.2011р. №12 «Щодо приймання палива на складі ПММ», яким покладено обов'язки по прийманню палива на ОСОБА_4 та надано право підпису на видаткових накладних ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- Рахунки-фактури до відповідних податкових та видаткових накладних, що підписані уповноваженими особами;

- Товарно-транспортні накладні;

- Картки складського обліку матеріалів;

- Журнал обліку надходження нафтопродуктів на склад ПММ по вул. Уссурійська,2 за перше півріччя 2011р.;

- Платіжні доручення щодо сплати на користь ТОВ «Дината» грошових коштів за дизельне паливо;

- Копії сертифікатів відповідності та паспортів на дизельне пальне;

- Договір оренди від 22.12.2010р. №84/11,згідно якого позивач орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю «Донкомплектбуд» виробничу площадку для приймання нафтопродуктів загальною площею 100 кв.м. за адресою м. Краматорськ, вул. Уссурійська,2 та акт приймання передачі зазначеної виробничої площадки від 27.12.2010р.;

- Бухгалтерську довідку від 07.05.2012р. №25/05-1 про наявність у позивача вантажних транспортних засобів та причепів станом на 2011р.;

- Бухгалтерська довідка позивача про подальший продаж отриманої від ТОВ «Дината» продукції.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту перевірки від 14.03.2012р. №42/15-2/13540086, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Дината» є висновок такого про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобов'язань у повному об'ємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань, про що вірно в постанові зазначено судом першої інстанції.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов'язку позивача по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договором з ТОВ «Дината», у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства ТОВ «Дината».

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, основною умовою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності з вимогами, встановленими статтею 201 Податкового Кодексу України.

На виконання вказаних вимог чинного законодавства та у зв'язку з виконанням умов вказаного договору ТОВ «Дината» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні, які оформлені належним чином і їх недоліків при перевірці не виявлено.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту витрат, понесених у зв'язку з виконанням вищевказаного договору, оскільки факт реального виконання даного договору підтверджується вищезазначеними первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

При цьому колегія суддів зауважує, що не зазначення чи неповне зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів, як пунктів навантаження чи розвантаження, є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту. За таких обставин, зважаючи, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, колегія суддів вважає, що недоліки заповнення товарно-транспортної накладної взагалі не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що висновки акту перевірки, що укладений правочин призвів до заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 416300 гривень є лише припущеннями відповідача і не підтверджені жодними доказами у справі.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 25 червня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 11 травня 2012 року у справі № 2а/0570/4394/2011 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова