Постанова

від 20.03.2012 по справі 2а-5906/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. Справа № 2а-5906/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Якубенко Ю.В.

представника відповідача -Зіборова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Анграм Україна», Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі № 2а-5906/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анграм Україна»

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Анграм Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасування податкові повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ у Харківській області від 10.05.11 р. № 0005971701 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2400,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 600,0 грн. та № 0000152301 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1718712,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 429678,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.11 р. по справі № 2а-5906/11/2070 позов задоволений частково: скасоване податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ у Харківській області № 0005971701 від 10.05.11 р., яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2400,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 600,0 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.11 р. по справі № 2а-5906/11/2070 в цій частині та прийняти нову, якою повністю задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач не погодився з судовим рішення в частині задоволення позову та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.11 р. по справі № 2а-5906/11/2070 в цій частині та прийняти нову, якою повністю відмовити у задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Анграм Україна»підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Вовчанської МДПІ у Харківській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач був зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.10.02 р. і перебуває на обліку в органах ДПС з 08.11.02 р. за № 10011. За даними відповідача ТОВ «Анграм Україна»21.11.02 р. зареєстровано в якості платника ПДВ, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100271410, яке 11.01.11 р. було анульоване Вовчанською МДПІ у Харківській області на підставі рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 205/23-32212419 від 13.04.11 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р., в якому зафіксовані факти порушення позивачем вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які спричинили заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, в сумі 1718712,0 грн., в т.ч. за січень 2010 р. в сумі 172111,0 грн., за лютий 2010 р. в сумі 367002,0 грн., за березень 2010 р. в сумі 224357,0 грн., за червень 2010 р. в сумі 138327,0 грн., за липень 2010 р. в сумі 212312,0 грн., за серпень 2010 р. в сумі 249216,0 грн., за вересень 2010 р. в сумі 98341,0 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 257046,0 грн., та завищення від'ємного значення ПДВ (рядок 26) декларації з ПДВ на 106147,0 грн., завищення показника ряд.18.2, ряд. 21 декларації з ПДВ за грудень 2010 р. на 39733,0 грн., який в свою чергу переноситься до рядка 23.1 наступного податкового періоду, тобто січня 2011 р. і який в свою чергу вплине на значення 26 рядка за січень 2011 р.

Виявлені порушення обумовлені тим, що позивач відніс до податкового кредиту по ПДВ податок по операціям по придбанню 10890,557 т. водного розчину кальцієвої селітри ТУ У6-13441912.003-99 у ТОВ «Крамп»(код ЄДРПОУ 36442702, м. Донецьк, вул. Куйбишева,68) на загальну суму 35562222,0 грн., в т.ч. ПДВ 5927037,0 грн., тоді як за наявною у відповідача інформацією, отриманої від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, де перебуває на обліку ТОВ «Крамп», на підприємстві постачальника відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, обумовленої договорами (середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві становить 1 чоловік; у даного суб'єкта господарювання відсутні будь-які основні фонди; основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі; засновник, керівник та головний бухгалтер підприємства в одній особі - Кірік С.М.)

На підставі матеріалів зустрічних перевірок та автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Вовчанською МДПІ у Харківській області був простежений ланцюг просування водного розчину кальцієвої селітри від виробника (ДП «Екоантилід»): перший покупець - ТОВ «Хімтехкомплект-Харків»(м. Харків); другий покупець - ТОВ «Облреахім»(м. Донецьк) - у періоді з лютого по серпень 2010 р. та ТОВ «Крамп»(м. Донецьк) - у періоді з вересня по листопад 2010 р.; четвертим покупцем вказаного товару є ТОВ «Анграм Україна»(м. Харків), який є безпосереднім покупцем водного розчину кальцієвої селітри у ТОВ «Крамп».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що ним було встановлено, що договір поставки № 29/12-2009 від 29.12.09 р. був укладений від імені ТОВ «Крамп»(постачальник) директором Кіріком С.М. та від імені ТОВ «Анграм Україна»(покупець) генеральним директором ОСОБА_1 Крім того до вказаного договору були укладені додаткові угоди № 1 від 01.02.10 р., № 2 від 01.09.10 р. та № 3 від 01.11.10 р., укладання яких пов'язано із зміною ціни на продукцію з 01.03.10 р. - з 2998,0 грн. на 2598,18 грн., з 01.09.10 р. - з 2598,18 грн. на 2747,50 грн., з 01.11.10 р. - з 2747,5 грн. на 3000,0 грн.

В п. 3.1 договору узгоджена умова поставки ЕХW «Франко завод»зі складу постачальника автомобільним або залізничним транспортом, що передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надав товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому названому місці (наприклад на заводі, фабриці, складі тощо).

В свою чергу, як вказано в судовому рішенні, відповідно наказів на відпуск готової продукції на умовах ЕХW «Франко завод»зі складу постачальника (передбачено договором), першим покупцем (вантажоотримувачем) товару є ТОВ «Хімтехкомплект-Харків»(товар був завантажено в автомобілі », які належать ДП з іноземними інвестиціями «ТК «Йофан ЛТД»). Але з письмових пояснень та документальних підтверджень, наданих Дніпродзержинським ДП «Екоантилід»на запит Вовчанської МДПІ № 4033/10/26-013 від 18.11.10 р., наявних в матеріалах справи, вказане підприємство безпосередньо не здійснювало постачання водного розчину кальцієвої селітри ТОВ «Крамп», оскільки взагалі не мало господарських відносин з вказаним підприємством, що не відповідає умовам поставки ЕХW «Франко завод»зі складу постачальника.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно Правил Інкотермс - 2000 термін ЕСА «Франко перевізник»означає, що продавець повинен доставити товар перевізнику до зазначеного місця. Із наданих на перевірку документів неможливо визначити будь-яке конкретне місце (чи то станція, місто, селище тощо) по ланцюгу руху товару, в якому ТОВ «Крамп», як продавець, передало товар перевізнику для транспортування покупцю ТОВ «Анграм Україна». На вимогу суду першої інстанції позивач не надав доказів наявності первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про факт перевезення придбаного товару та його оприбуткування.

Процитувавши зміст п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.7.2 «а»ст. 7 Закону України «Про ПДВ»і посилаючись на Порядок заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 р., суд першої інстанції зазначив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність у позивача виданих та отриманих податкових накладних, про що він зазначає в позовній заяві та які містяться в матеріалах справи, є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту або бюджетного відшкодування, проте не вичерпною. В даному випадку не було дотримано обов'язкових умов для виникнення права на бюджетного відшкодування -виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

За таких підстав судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що ТОВ «Анграм України»не доведений належними та допустимими доказами факт отримання, оприбуткування, перевезення, навантаження, розвантаження, зберігання, транспортування тощо товару, які б засвідчити факт реального придбання товару, що ставить під сумнів наявність об'єкту оподаткування.

Слід вказати на те, що висновки судового рішення про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по операції з ТОВ «Крамﻴрунтуються виключно на тому, що суд першої інстанції поставив «під сумнів наявність об'єкту оподаткування», що не відповідає приписам п. 3 ст. 159 КАС України, де зазначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте судом першої інстанції не була надана оцінка описаним в судовому рішенні договорам придбання товарів по ланцюгу до виробника, в т.ч. договору поставки № 29/12-2009 від 29.12.09 р. та додатковим угодам до нього. Не були встановлені будь-які порушення чинного на той час законодавства при укладанні позивачем з його безпосереднім контрагентом договору № 29/12-2009 від 29.12.09 р. Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів про перевезення товару до позивача спростовуються залученими до матеріалів справи договорами на перевезення, яким також не була надана правова оцінка.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що відповідач визначив податкові зобов'язання із застосуванням звичайних цін без дотримання встановленого для цього порядку, а в акті перевірки зроблений висновок про штучне збільшення ціни товару по ланцюгу постачальників, що призвело до штучного завищення податкового кредиту по придбанню позивачем водного розчину кальцієвої селітри у ТОВ «Крамп».

В поясненнях представника відповідача в судовому засіданні та поданих письмових поясненнях відповідач підтвердив, що донарахування податкових зобов'язань по ПДВ здійснено розрахунковим порядком, шляхом порівняння ціни виробника з ціною придбання і з посиланням на приписи п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де вказано, що податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції, та вказано, що ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території, зроблений висновок про те, що придбання товару через цілу низку посередників спричинило штучне завищення ціни на товар.

В акті перевірки та подальших поясненнях і розрахунках відсутні дані про застосування відповідачем звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань по ПДВ, оскільки за звичайну ціну була взята ціна виробника. Але суд першої інстанції без належних доказів вказав в судовому рішенні, що ним було встановлено, що відповідач здійснював заходи для збору матеріалів стосовно середньої ринкової ціни (слід розуміти -справедливої ринкової ціни в розумінні п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що склалася на момент реалізації, з урахуванням відпускних цін на аналогічну продукцію. У зв'язку з відсутністю інформації про ціни на однорідні або ідентичні товари судом першої інстанції зроблений висновок про недоведеність позивачем факту отримання, оприбуткування, перевезення тощо товару, але не вказано який існує зв'язок між ціною придбаного товару та фактом його придбання, перевезення, зберігання, навантаження тощо.

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що в п. 1.20.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

При цьому слід враховувати приписи ст. 632 ЦК України, де зазначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Оскільки державного регулювання ціни на водний розчин кальцієвої селітри ТУ У6-13441912.003-99 не здійснюється, а сторони за договором узгодили її з дотриманням порядку укладання договору купівлі-продажу (поставки), що не заперечувалося відповідачем, у суду першої інстанції не було законних підстав самостійно застосовувати звичайні ціни при розгляді даної справи.

Також слід зауважити, що твердження відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про недоцільне завищення ціни придбаного товару, зроблене без врахування загальних принципів господарювання, державного контролю та нагляду за господарською діяльність, викладених в ст. 6 та ст. 19 ГК України, де вказано, що загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини; незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Зважаючи на те, що відповідачем не були виявлені порушення в оформленні позивачем документів бухгалтерського та податкового обліку, оскільки про це відсутні дані в акті перевірки, колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких підстав висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань по ПДВ по вищевказаній операції зроблені при перевищенні повноважень перевіряючих, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

В судовому рішенні також вказано, що при проведенні перевірки відповідачем був виявлений факт порушення позивачем вимог п. 4.2.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у зв'язку з не утриманням податку з доходів ОСОБА_1, отриманих ним у вигляді неповернутої вчасно фінансової допомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є генеральним директором ТОВ «Анграм Україна»і між ним та підприємством був укладений договір позики № 1 від 18.03.09 р., згідно якого ТОВ «Анграм Україна»передало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 483000,0 грн., а останній зобов'язався повернути позику у визначений договором строк. В п. 2.2 договору встановлено, що відсотки за договором не нараховуються та не сплачуються. На час проведення перевірки ОСОБА_1 була частково повернута позика, а кошти в сумі 16000,0 грн. числяться як заборгованість в бухгалтерському обліку підприємства.

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції послався на положення п. 4.2.9, п. 4.3.23 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 374 ЦК України і вказав на те, що оскільки позика підлягає поверненню, вона не вважається доходом позичальника і, відповідно, протягом строку дії договору не є об'єктом оподаткування. Тобто суми коштів, переданих (наданих) податковим агентом (юридичною особою) фізичній особі - платнику податку за договором позики, які фізична особа (позичальник) повинна повернути позикодавцеві (податковому агенту) у визначений договором термін, не підлягають оподаткуванню згідно п. 4.3.23 ст. 4 вказаного Закону. Тільки у разі якщо податковий агент погасить (сплатить) позику чи її частину за рахунок своїх коштів (прибутку), тоді ця сума вважатиметься доходом, отриманим платником податку від його працедавця як додаткове благо і повинна включатися до складу їхнього місячного оподатковуваного доходу з часу її сплати за рахунок коштів працедавця і оподатковуватися на загальних підставах (ч. "д" п. 4.2.9 ст. 4 Закону).

З огляду на те, що ТОВ «Анграм Україна»не приймало рішення про анулювання заборгованості ОСОБА_1 у сумі 16000,0 грн. за договором позики № 1 від 18.03.09 р., що відповідачем не заперечувалося, судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що відповідач не мав належних підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача їх не спростували, а представником позивача до суду апеляційної інстанції надані докази на підтвердження повного повернення гр. ОСОБА_1 позики.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.11 р. по справі № 2а-5906/11/2070 прийнята з частковим порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, вона підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі № 2а-5906/11/2070 -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анграм Україна»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі № 2а-5906/11/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі № 2а-5906/11/2070 -скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову ТОВ «Анграм Україна».

Скасувати податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ у Харківській області № 0000152301 від 10.05.11 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 1718712,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 429678,0 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 р. по справі № 2а-5906/11/2070 -залишити без змін..

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.03.2012 року.