Постанова

від 19.06.2012 по справі 2а-1087/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 2а-1087/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1087/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовська меблева фабрика"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Л.М.Ф.", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000011502 від 06.01.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1087/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать підписи в явочному листі.

В попередніх судових засіданнях представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

У судовому засіданні оголошувалась перерва у зв'зку з необхідністю витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності.

Такі докази в судове засідання та через канцелярію суду не надані

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі Лозівську ОДПІ Харківської області на Лозівську ОДПІ Харківської області Державної податкової служби та позивача ЗАТ "Л.М.Ф." на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лихачовська меблева фабрика".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком територіальних органів Державної податкової служби.

05.03.2012 року відбулась державна реєстрація змін в назві ЗАТ "Л.М.Ф.", у відповідністю з якою назвою підприємства з 05.03.2012 року є ТОВ "Лихачовська меблева фабрика".

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Лозівську ОДПІ Харківської області на правонаступника Лозівську ОДПІ Харківської області Державної податкової служби та позивача - ЗАТ "Л.М.Ф." на ТОВ "Лихачовська меблева фабрика".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Лозівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Л.М.Ф» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Промтехноопт», код за ЄДРПОУ 37092055 за грудень 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 15.12.2011 року №154/15/25464410 (а.с. 17-28, т 1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про те, що правочини вчинені позивачем порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме зазначається про те, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ТОВ "Промтехноопт". У контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, основні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

За результатами перевірки та з посиланням на висновки, викладені в акті перевірки від 15.12.2011 року №154/15/25464410, Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011502 від 06.01.2012 року про визначення грошового зобов'язання з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи слідує, що між Закритим акціонерним товариством "Л.М.Ф." (код ЄДРПОУ 25464410), як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехнооопт", як Продавцем, укладено договір купівлі-продажу №12-02 від 02.12.2010 року, згідно якого Замовник купує товар (меблеву фурнітуру) (а.с. 63-64, т. 1).

Передачу товару (меблевої фурнітури) на загальну суму 348415,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 58069,20 грн. від ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055)., позивач підтверджує видатковою накладною від 03.12.2010 року та товарно-транспортною накладною №27 від 03.12.2010 року. На виконання умов договору оплата здійснена в повному обсязі.

ТОВ "Промтехноопт" була виписана податкова накладна №53 від 03.12.2010 року (а.с. 74, т.1).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

За умовами, визначеними у договорі, поставка продукції здійснюється шляхом самовивозу.

Отже, позивач здійснював перевезення товарно-матеріальних цінностей власним автотранспортом, відтак належним документом на перевезення є подорожній лист.

Між тим, позивачем до матеріалів справи надано товарно - транспортну накладну від 03.12.2010 року, в якій зазначено авто перевізник- ЗАТ «Л.М.Ф.», Замовник ЗАТ «Л.М.Ф.», вантажовідправник- ТОВ «Промтехноопт».

Колегія суддів вважає за потрібне відзначити з цього приводу наступне.

Надана товарно-транспортна накладна не є належним доказом підтвердження реальності господарської операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Промтехноопт», оскільки не відповідає вимогам до оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки в ній відсутнє зазначення номеру подорожнього листа, вид перевезень, дані щодо товаросупорводжуючих документів, спосіб визначення маси, код вантажу, клас вантажу, маса вантажу, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару. Також пункт розвантаження зазначено, як с. Берека, вул. Корнєва, 179 без вказівки району та області.

За таких обставин, надана представником позивача товарно-транспортна накладні не відповідає положенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

В даному випадку наявність товарно-транспортної накладної суперечить вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, оскільки вантажоотримувач є перевізником, а отже здійснює переміщення товарно- матеріальних цінностей виключно на підставі подорожнього листа

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних первинних документів, які є обов`язковими для підтвердження даної господарської операції.

Слід також відзначити, що відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Позивачем не надано суду як першої, так і апеляційної інстанції довіреності на отримання товару за договором, а також витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей.

Доказів використання на праві власності або користування складським приміщенням за адресою с. Берека, вул. Корнєва, 179 та знаходження на балансі підприємства автотранспортного засобу MAN L 2000 305-59 ХА позивачем не надано.

При цьому колегія суддів відмічає, що дані документи витренувались судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим неодноразово відкладались судові засідання.

Згідно з пунктом 39 "Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу -виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме. Проте ці обставини судом першої інстанції не досліджувалися, що призвело до невірної оцінки даних правочинів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, позивачем не доведено факт перевезення товару, тобто реальність господарських операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару.

Дані факти свідчать про те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаними договорами, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем приписів п. 1 ст. 71 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1087/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовська меблева фабрика" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.

Повний текст постанови виготовлений 22.06.2012 р.