Ухвала

від 27.06.2012 по справі 5/632-25/109а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 р. Справа № 14729/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської обл. Державної податкової служби на постанову господарського суду Львівської обл. від 03.08.2007р. у адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Автонавантажувач» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

31.01.2005р. позивач Закрите акціонерне товариство /ЗАТ/ «Автонавантажувач» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої заяви про уточнення та доповнення позовних вимог, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Яворівському районі Львівської обл. № 0001002303/0 від 21.08.2004р. та № 0001002303/3 від 26.01.2005р.; судові витрати покласти на відповідача (Т.1, а.с.3-9, 71).

Справа розглядалася судами неодноразово (Т.1, а.с.165-169, 206-208, 226-229, Т.2, а.с.133-134, 175-176).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 03.08.2007р. заявлений позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської обл. № 0001002303/0 від 21.08.2004р. та № 0001002303/3 від 26.01.2005р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (Т.2, а.с.102-114).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Яворівському районі Львівської обл., яка покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.123-127).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою виявлено факти невключення платником податку до складу валових доходів суми безоплатно наданих послуг за користування комунікаціями (основними засобами, що належать ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач»); суми оплачених товарів згідно платіжного доручення ВАТ «Львівбудкомплектація»; вартості переданих ТзОВ «ТВП «Львівський Автонавантажувач» за договором схову матеріальних цінностей, які були використані позивачем; також позивачем залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2002р. по оборотно-сальдовому балансі відображені на суму меншу на 482572 грн. 85 коп., ніж зазначено у головній книзі на вказану дату; проведеною інвентаризацією виявлено недостачу основних фондів в кількості 260 одиниць.

Окрім цього, позивачем неправомірно сформовані валові витрати через включення до них вартості послуг мобільного зв'язку та вартості вантажного автомобіля з причепом, який на баланс підприємством не ставився, був віднесений на рахунок 28 «Товари», а також ще до дати його придбання був внесений до статутного фонду ТзОВ «Автопідприємство «Автонавантажувач».

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Яворівському районі Львівської обл., судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ДПІ у Яворівському районі Львівської обл. Державної податкової служби (Т.2, а.с.185).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, впродовж 01.03.2004р.-20.08.2004р. (з перервою на вихідні дня та з 30.04.2004р. по 27.06.2004р.) працівниками ДПІ у Яворівському районі Львівської обл. проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Автонавантажувач» за період з 01.10.2002р.-01.02.2004р., по результатам якої складено Акт перевірки № 232/23-6/31210049 від 20.08.2004р. (Т.1, а.с.14-27).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 802050 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001002303/0 від 21.08.2004р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1443690 грн., з яких 802050 грн. за основним платежем та 641640 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.13).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача щодо донарахування податкових зобов'язань були відхилені, про що податковими органами прийняті відповідні рішення про результати розгляду скарги і нове податкове повідомлення-рішення № 0001002303/3 від 26.01.2005р. на аналогічну суму податкових зобов'язань (Т.1, а.с.28-40, 48-69, 74).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позапланова перевірка позивача проведена з порушенням закону (без передбачених підстав), а її результати ґрунтуються на неналежних доказах; під час розгляду справи податковим органом не доведено безоплатне використання позивачем комунікацій, що належать ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач»; відповідачем не представлено будь-яких доказів виявлення ним недостачі; представленими документами підтверджується повернення контрагентом ВАТ «Львівбудкомплектація» грошових коштів на рахунок позивача, які були сплачені останнім в рахунок оплати за метал для виробничих потреб; згідно наданих документів частина товарно-матеріальних цінностей ТзОВ ТВП «Львівський автонавантажувач», які були на зберіганні позивача, придбана останнім і використана в господарській діяльності.

Також суд не вбачав порушень під час формування позивачем валових витрат шляхом включення до таких вартості послуг мобільного зв'язку та вартості придбаного вантажного автомобіля.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції лише частково ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як встановлено проведеною перевіркою, під час створення позивача як юридичної особи засновник ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» передав в якості внеску до статутного фонду підприємства майно, зокрема, об'єкти нерухомості (будівлі і споруди) на загальну суму 5550000 грн.

При цьому, тепломагістралі, енергомережі, каналізація, кабельні мережі, водопостачання, сигналізація, лінії зв'язку, дороги, огорожі, очисні споруди, газові магістралі залишилися на балансі ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач».

Оскільки позивач використовував вказане майно у своїй господарській діяльності, то такі дії податковим органом кваліфіковані згідно приписів пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) як безоплатно надані послуги, через що вартість останніх належить включити до складу валових доходів підприємства в сумі, рівнозначній розміру амортизаційних відрахувань на ці об'єкти.

Разом з тим, між ЗАТ «Автонавантажувач» та ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» існували договірні відносини про спільне використання комунікацій на виробничій площадці, які регламентовані договором № 33/20 від 23.10.2002р. Умовами цього договору передбачено оплатну основу використання майна, яка врегульована п.4.4 та п.4.5 вказаного договору. Сторонами договору також підписано акт прийому-передачі основних засобів із вказівкою на інвентаризаційні номери, початкової та залишкової вартості.

Також відповідачем не визначено, які саме комунікації використовувалися позивачем безоплатно, жодних посилань на інвентаризаційні номери або інші ідентифікуючі ознаки майна, що на думку відповідача безоплатно використовувалося в господарській діяльності ЗАТ «Автонавантажувач», в акті перевірки також не зазначено.

За таких обставин сума податкового зобов'язання, визначеного за безоплатне використання комунікацій, є безпідставною і неправомірною та спростовується наявним в матеріалах справи договором № 33/20 від 23.10.2002р. про спільне використання основних засобів.

Матеріалами справи також не підтверджуються доводи відповідача, щодо нестачі основних засобів по результатах інвентаризації в кількості 260 одиниць. Відповідачем не представлено будь-яких доказів, які б свідчили про виявлення такої нестачі, з посиланням на інвентаризаційні номери відсутніх товарно-матеріальних цінностей. Також відповідачем належним чином не доведено і самого факту недостачі товарно-матеріальних цінностей в кількості 260 одиниць, не надано суду будь-яких іденти фікуючих ознак товарно-матеріальних цінностей, що на думку відповідача, були реалізовані позивачем, також не представлено і самого акту інвентаризації, на який посилається відповідач, як на підставу своїх доводів.

Разом з тим, за даними ЗАТ «Автонавантажувач» підприємством проведена інвентаризація основних засобів згідно наказів № 99 від 11.06.2004р. та № 106 від 02.07.2004р. станом на 01.06.2004р. та станом на 01.07.2004р. відповідно. Згідно даних інвентаризації, які відображено в інвентаризаційних відомостях №№ 34/3/06, 34/06, 34/02, 38/06, 18/06, 22/к/06, 7/06, 17/06, 22/06, 37/0/06, 37/06, 12/06, 20/06, 16/06, 10/06, 29/06, 33/06, 32/06, 5/06 та №№ 7/07, 12/07, 37/07-01, 37/07-02, 29/07, 34/07, 18/07, 11/07, 22/07-01, 22/07-02, 25/07, 17/07, 31/07, 04/07, 32/07, 23/07, 20/07, 16/07, 10/07, 57/07, 58/07 недостача, яка відображена в акті перевірки не підтверджується.

Стосовно надлишкових 930 одиниць обладнання слід зазначити, що відсутній перелік (інвентаризаційні номера) обладнання, на які посилається відповідач, не зазначено на підставі яких актів інвентаризації зроблено висновок про надлишкове обладнання.

Також є вірними покликання позивача на той факт, що інвентаризація, на яку посилається відповідач в акті перевірки, була проведена 02.07.2004р., а охоплений перевіркою період діяльності позивача становив з 01.10.2002р. по 01.02.2004р.; тобто, бухгалтерський облік ЗАТ «Автонавантажувач» за період з 01.02.2004р. по 02.07.2004р. працівниками відповідача не перевірявся.

Згідно матеріалів проведеної перевірки у березні 2003 року ВАТ «Львівбудкомплектація» перерахувало на банківський рахунок позивача 40000 грн., в тому числі ПДВ 6666 грн. 70 коп., в рахунок погашення кредиторської заборгованості за товар згідно акту звірки. ЗАТ «Автонавантажувач» наведена суму віднесена на рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і до валових доходів не включена. Відповідно до журналу-ордеру по рахунку 631 за березень 2003 року сальдо розрахунків ЗАТ «Автонавантажувач» з ВАТ «Львівбудкомплектацією» станом на 01.03.2003р. складає 58678 грн. 46 коп. на користь ВАТ «Львівбудкомплектація». За березень 2003 року «Автонавантажувач» в погашення заборгованості було перераховано 45000 грн. ВАТ «Львівбудкомплектація» за березень 2003 року в адресу позивача було відвантажено товарно-матеріальні цінності на суму 2886 грн. 96 коп. та перераховано на розрахунковий рахунок 40000 грн. Станом на 01.04.2003 року сальдо розрахунків становило 56565 грн. 42 коп. на користь ВАТ «Львівбудкомплектація».

За таких обставин сплачені грошові кошти в сумі 40000 грн. вірно розцінені податковим органом як авансова проплата за товарно-матеріальні цінності, а тому позивачем не дотримані вимоги п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а спірну суму 33333 грн. слід було включити до складу валових доходів.

Будь-яких достовірних доказів про те, що вказана сума є поверненням коштів, раніше сплачених за товар, поставка якого виявилося неможливою, позивачем не представлено (в тому числі копію платіжного доручення із конкретним призначенням платежу).

Щодо товарно-матеріальних цінностей, переданих позивачу на відповідальне зберігання на суму 2177828 грн., яку відповідач за результатами перевірки відніс до валового доходу підприємства, з мотивів використання таких товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, слід врахувати наступне.

Відповідно до умов договору зберігання № 12/1/НП-07/2002 від 05.07.2002р. ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» передав 05.07.2002р. на зберігання позивачу товарно-матеріальні цінності на суму 2156666 грн. 75 коп.; станом на 01.12.2003р. на зберіганні позивача фактично знаходились товарно-матеріальні цінності на суму 488741 грн. 33 коп., що відображено на рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні».

За умовами п.3.4 вказаного договору товарно-матеріальні цінності списуються з обліку позивача за накладними на продаж, виписаними ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач».

За висновками суду першої інстанції позивачем було придбано частину товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використовувались ним в господарській діяльності; також ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» реалізовувало товарно-матеріальні цінності й іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що спростовує висновки відповідача про безоплатне використання позивачем товарно-матеріальних цінностей в своїй господарській діяльності.

Разом з тим, згідно наданих ЗАТ «Автонавантажувач» до перевірки бухгалтерських документів (головні книги за IV квартал 2002 року і за 2003 рік, оборотно-сальдові відомості за аналогічний період) рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні» відсутній, тобто станом на 01.01.2004р. залишок становить - 0 грн. Відповідно до матеріалів перевірки ТзОВ «ТВП «Львівський Автонавантажувач» по даних бухгалтерського обліку вартість товарно-матеріальних цінностей, які перебувають на відповідальному зберіганні у ЗАТ «Автонавантажувач», складає 2177828 грн.

Отже, вартість товарно-матеріальних цінностей в сумі 2177828 грн. слід включити на підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових доходів.

Крім цього, перевіркою встановлено, що згідно головної книги за друге півріччя 2002 року залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2002р. складають:

Рахунок 201 «Сировина і матеріали» - 160208 грн. 66 коп.;

Рахунок 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» - 1681113 грн. 01 коп.;

Рахунок 203 «Паливо» - 16673 грн. 58 коп.

Згідно представлених для перевірки оборотно-сальдових балансів за IV квартал 2002 року залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2002р. складали:

Рахунок 201 «Сировина і матеріали» - 154814 грн. 19 коп., тобто менше на 5394 грн. 47 коп.;

Рахунок 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» - 1204681 грн. 66 коп., тобто менше на 476431 грн. 35 коп.;

Рахунок 203 «Паливо» - 15926 грн. 55 коп., тобто менше на 747 грн. 03 коп.

Таким чином, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2002р. по оборотно-сальдовому балансі відображені платником на 482572 грн. 85 коп. менше, ніж в головній книзі на ту ж саму дату.

Починаючи з 01.10.2002р., ЗАТ «Автонавантажувач» при веденні бухгалтерського обліку матеріалів, палива, комплектуючих використовувало залишки товарно-матеріальних цінностей, які вказані в оборотно-сальдових балансах, тобто матеріальні цінності в сумі 482572 грн. 85 коп. в подальшій господарській діяльності не обліковувалися.

Попередня документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Автонавантажувач» проведена на підставі головної книги за друге півріччя 2002 року.

Отже, різниця між сумою товарно-матеріальних цінностей, виведеною платником податку по оборотно-сальдовому балансі та по даним головної книги свідчать про реалізацію платником податку в ІІІ кварталі 2002 року товарно-матеріальних цінностей на суму 482572 грн. 85 коп., яка не знайшла свого відображення у складі доходів від реалізації, чим порушено вимоги п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В частині правильності формування позивачем валових витрат колегія суддів враховує, що на підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ЗАТ «Автонавантажувач» включено до складу валових витрат вартість послуг мобільного зв'язку. Наведені витрати на послуги мобільного зв'язку згідно вимог вищевказаного Закону є витратами подвійного призначення, тому при віднесенні їх до валових витрат слід керуватися пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону, згідно з яким будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

За таких умов платник податку повинен оформити відповідні документи, які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства. До таких документів можна віднести: наказ керівника про придбання мобільного телефону для використання в господарській діяльності; правила користування мобільним зв'язком; список працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв'язку з виробничою необхідністю; розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв'язку абоненту, в яких відображаються час розмов і номери адресатів, а також вартість розмов; перелік номерів телефонів, розмови за якими ведуться працівниками підприємства та безпосередньо стосуються господарської діяльності, оформлений наказом керівника.

Дані документи до перевірки позивачем не представлені, а вартість послуг мобільного зв'язку в сумі 23870 грн. безпідставно віднесена до валових витрат виробництва.

Щодо зменшення валових витрат позивача в частині придбання автомобіля МАЗ 54323032 і причепу бортового МТМ модифікації 93301 колегія суддів враховує, що відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається із акту перевірки відповідач зазначає про те, що автомобіль було придбано згідно договору № 02-П/02-2003р. від 14.02.2003р., накладної № 54 від 17.02.2003р. та податкової накладної № 54 від 17.02.2003р., наведені документи відносяться до первинних та свідчать про факт придбання підприємством даного автомобіля.

Висновки відповідача, які покладені в підстави зменшення валових витрат на суму 29000 грн., грунтуються на тому, що транспортний засіб не ставився на баланс підприємства. Однак, в рахунку 28 бухгалтерського обліку позивача відображено витрати на даний автомобіль, а тому у позивача були всі підстави для включення суми, витраченої на придбання автомобіля, до валових витрат.

Також доводи відповідача щодо внесення цього автомобіля до статутного фонду ТзОВ «Автопідприємство «Автонавантажувач» раніше (акт прийому-передачі від 10.02.2003р.), ніж були оформлені прихідні документи на нього, на порядок формування валових витрат не впливають.

За таких обставин підстави для зменшення валових витрат у зв'язку із відсутністю додаткових документів, на які посилається відповідач у Акті перевірки, є відсутніми.

Стосовно покликань позивача на порушення чинного законодавства під час проведення перевірки колегія суддів враховує, що останній фактично допустив інспекторів податкового органу до проведення перевірки, дії останніх під час проведення перевірки в установленому порядку не оскаржував.

Також виявлені порушення під час проведення перевірки не можуть впливати на правомірність прийнятих податковим органом рішень про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та не спростовують останні.

Таким чином, податковим органом правомірно визначено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2717603 грн. 85 коп. (33333 грн. + 2177828 грн. + 482572 грн. 85 коп. + 23870 грн.); з врахуванням балансових збитків, некомпенсованих прибутками до 01.01.2003р., розмір яких складає 626800 грн., остаточна сума податкових зобов'язань складає 2090803 грн. 85 коп. (2717603 грн. 85 коп. - 626800 грн.)

Звідси, сума донарахованого податку на прибуток підприємств становить 2090803 грн. 85 коп. х 30 відсотків = 626241 грн. 16 коп.

Відповідно до підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження, так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли дані документальної перевірки платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган виявляє суму недоплати, відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону та пп.6.1.3 п.6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від податкового органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно наведеної норма сума штрафних санкцій складає 188172 грн. 35 коп. (626241 грн. 16 коп. х 10 відсотків х 3 податкових періоди, протягом яких не сплачені зобов'язання).

Окрім цього, в порядку пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума штрафних санкцій складає 313620 грн. 58 коп. (626241 грн. 16 коп. х 50 відсотків).

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської обл. слід визнати протиправними і скасувати в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 314655 грн. 91 коп., в тому числі 174808 грн. 84 коп. - за основним платежем та 139847 грн. 07 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської обл. Державної податкової служби задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 03.08.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства «Автонавантажувач» задоволити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської обл. Державної податкової служби № 0001002303/0 від 21.08.2004р. та № 0001002303/3 від 26.01.2005р. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 314655 грн. 91 коп., в тому числі 174808 грн. 84 коп. - за основним платежем та 139847 грн. 07 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Закритого акціонерного товариства «Автонавантажувач» судові витрати в розмірі 01 (один) грн. 70 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської обл. Державної податкової служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний