Ухвала

від 17.02.2014 по справі 5/632-25/109а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 876/14215/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Львівської області від 03.08.2007 року у адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Автонавантажувач» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И В:

31.01.2005 року Закрите акціонерне товариство «Автонавантажувач» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0001002303/0 від 21.08.2004 року та № 0001002303/3 від 26.01.2005 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 03.08.2007 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами сторони позивача.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач-ДПІ у Яворівському районі Львівської області, який просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою виявлено факти невключення платником податку до складу валових доходів суми безоплатно наданих послуг за користування комунікаціями (основними засобами, що належать ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач»); суми оплачених товарів згідно платіжного доручення ВАТ «Львівбудкомплектація»; вартості переданих ТОВ «ТВП «Львівський Автонавантажувач» за договором схову матеріальних цінностей, які були використані позивачем; також позивачем залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2002 року по оборотно-сальдовому балансі відображені на суму меншу на 482572,85 грн., ніж зазначено у головній книзі на вказану дату; проведеною інвентаризацією виявлено недостачу основних фондів в кількості 260 одиниць.

Окрім цього, позивачем неправомірно сформовані валові витрати через включення до них вартості послуг мобільного зв'язку та вартості вантажного автомобіля з причепом, який на баланс підприємством не ставився, був віднесений на рахунок 28 «Товари», а також ще до дати його придбання був внесений до статутного фонду ТОВ «Автопідприємство «Автонавантажувач».

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Яворівському районі Львівської обл., судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - ДПІ у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, впродовж 01.03.2004р.-20.08.2004р. (з перервою на вихідні дні та з 30.04.2004р. по 27.06.2004р.) працівниками ДПІ у Яворівському районі Львівської області проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Автонавантажувач» за період з 01.10.2002 року по 01.02.2004 року.

За наслідками перевірки 20.08.2004 року складено акт перевірки №232/23-6/31210049, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, внаслідок чого донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 802050 грн.

Податковим органом 21.08.2004 року на підставі зазначеного акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001002303/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1443690 грн., з яких 802050 грн. за основним платежем та 641640 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача щодо донарахування податкових зобов'язань були відхилені, про що податковими органами прийняті відповідні рішення про результати розгляду скарги і нове податкове повідомлення-рішення № 0001002303/3 від 26.01.2005 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позапланова перевірка позивача проведена з порушенням закону (без передбачених підстав), а її результати ґрунтуються на неналежних доказах.

Так позапланова перевірка ЗАТ «Автонавантажувач» відповідачем проводилась на підставі пп. в) п.3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"- за результатами виявленої недостовірності даних, заявлених в документах обов'язкової звітності. На думку апелянта, недостовірність підтверджується доповідною запискою МГВПМ Городоцької МДПІ № 342/26-3/1 від 23.02.2004р. Місцевим господарським судом, вірно відхилено такі доводи, оскільки вказана доповідна записка ґрунтується на припущеннях недостовірності даних, заявлених в документах обов'язкової звітності. Скаржником при розгляді справи в суді першої інстанції не представлено рапорту, на підставі якого було складено зазначену доповідну записку, також на вимогу господарського суду апеляційної інстанції вказаний рапорт до матеріалів справи відповідачем не долучено.

Разом з цим перевірка проводилась з 01.03.2004 року по 20.08.2004 року з перервою в роботі з 30.04.2004 року по 27.06.2004 року, однак без належно оформлених посвідчень на перевірку, що встановлено у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2004 року у справі № 5/1160-23/134 та ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2005 року у справі №5/144-9/23, які набрали законної сили між тими ж сторонами та з приводу застосування відповідачем, адміністративного арешту активів позивача при даній перевірці та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення по зобов»язаннях з податку на додану вартість.

Також слід зазначити, що при проведені перевірки відповідачем порушено максимально можливі строки проведення позапланової перевірки господарської діяльності позивача, а тому, на думку колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, місцевим господарським судом надано правильну оцінку таким діям.

Згідно з ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що перевірка господарської діяльності ЗАТ «Автонавантажувач» працівниками ДПІ у Яворівському районі проводилась без законних на те підстав.

Всупереч наведеного відповідачем, ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді справи, не подано достатніх доказів, з яких було б видно, що позивачем в порушення податкового законодавства безоплатно використовуються комунікації, а саме тепломагістралі, енергомережі, каналізація, кабельні мережі, водопостачання, сигналізація, лінії зв'язку, дороги, огорожі, очисні споруди, газові магістралі, що належать ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач" та не увійшли при створенні до статутного фонду позивача.

При цьому, суд першої інстанції встановив, що ЗАТ «Автонавантажувач» та ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» існували договірні відносини про спільне використання комунікацій на виробничій площадці, які регламентовані договором № 33/20 від 23.10.2002 року Умовами цього договору передбачено оплатну основу використання майна, яка врегульована п.4.4 та п.4.5 вказаного договору. Сторонами договору також підписано акт прийому-передачі основних засобів із вказівкою на інвентаризаційні номери, початкової та залишкової вартості.

Також відповідачем не визначено, які саме комунікації використовувалися позивачем безоплатно, жодних посилань на інвентаризаційні номери або інші ідентифікуючі ознаки майна, що на думку відповідача безоплатно використовувалося в господарській діяльності ЗАТ «Автонавантажувач», в акті перевірки також не зазначено.

За таких обставин сума податкового зобов'язання, визначеного за безоплатне використання комунікацій, є безпідставною і неправомірною та спростовується наявним в матеріалах справи договором № 33/20 від 23.10.2002 року про спільне використання основних засобів.

Матеріалами справи також не підтверджуються доводи відповідача, щодо нестачі основних засобів по результатах інвентаризації в кількості 260 одиниць. Відповідачем не представлено будь-яких доказів, які б свідчили про виявлення такої нестачі, з посиланням на інвентаризаційні номери відсутніх товарно-матеріальних цінностей. Також відповідачем належним чином не доведено і самого факту недостачі товарно-матеріальних цінностей в кількості 260 одиниць, не надано суду будь-яких іденти фікуючих ознак товарно-матеріальних цінностей, що на думку відповідача, були реалізовані позивачем, також не представлено і самого акту інвентаризації, на який посилається відповідач, як на підставу своїх доводів.

Разом з тим, за даними ЗАТ «Автонавантажувач» підприємством проведена інвентаризація основних засобів згідно наказів № 99 від 11.06.2004р. та № 106 від 02.07.2004р. станом на 01.06.2004р. та станом на 01.07.2004р. відповідно. Згідно даних інвентаризації, які відображено в інвентаризаційних відомостях №№ 34/3/06, 34/06, 34/02, 38/06, 18/06, 22/к/06, 7/06, 17/06, 22/06, 37/0/06, 37/06, 12/06, 20/06, 16/06, 10/06, 29/06, 33/06, 32/06, 5/06 та №№ 7/07, 12/07, 37/07-01, 37/07-02, 29/07, 34/07, 18/07, 11/07, 22/07-01, 22/07-02, 25/07, 17/07, 31/07, 04/07, 32/07, 23/07, 20/07, 16/07, 10/07, 57/07, 58/07 недостача, яка відображена в акті перевірки не підтверджується.

Стосовно надлишкових 930 одиниць обладнання слід зазначити, що відсутній перелік (інвентаризаційні номера) обладнання, на які посилається відповідач, не зазначено на підставі яких актів інвентаризації зроблено висновок про надлишкове обладнання.

Також є вірними покликання позивача на той факт, що інвентаризація, на яку посилається відповідач в акті перевірки, була проведена 02.07.2004 року, а охоплений перевіркою період діяльності позивача становив з 01.10.2002 року по 01.02.2004 року, тобто, бухгалтерський облік ЗАТ «Автонавантажувач» за період з 01.02.2004 року по 02.07.2004 року працівниками відповідача не перевірявся.

Щодо порушень виявлених під час перевірки, то встановлено, що платіжним дорученням №216 від 11.03.2003 року ВАТ «Львівбудкомплектація» повернуло позивачу кошти в сумі 40000 грн., які останнім, в свою чергу, перераховано на розрахунковий рахунок ВАТ «Львівбудкомплектація» платіжним дорученням №1068 від 07.03.2003 року, як оплату за метал для виробничих потреб, дана операція позивачем проведена на рахунок 631.

Отже повернення коштів не є господарською операцією, яка має на меті передачу прав власності на товар чи надання послуг, які є об'єктом оподаткування в розумінні п.3.1 ст.3 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року.

Віднесення до складу валових витрат, оплати на будь-який зв'язок відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року відбувається за двох умов наявність документів, що підтверджують дані витрати пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону та здійснення таких витрат у зв'язку з господарською діяльністю підприємства пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону. Вимоги до документів, що підтверджують валові витрати, визначені п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" за умови дотримання визначених реквізитів договори, рахунки чи акти платіжні документи підтверджують витрати позивача на послуги мобільного зв'язку та придбання автомобіля МАЗ 54323032 і причепу бортового МТМ модифікації 93301.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року установлення додаткових обмежень щодо віднесенн витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначено у Законі, не дозволяється, в свою чергу позивачем представлено суду договір № 02-П/02-2003р. від 14.02.2003р. та накладну № 54 від 17.02.2003р. за якими придбано автомобіль. За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення валових витрат у зв'язку із відсутністю додаткових документів на які посилається відповідач у акті перевірки.

Дані обставини як зазначалось вище встановлені судовими рішеннями господарського суду Львівської області від 31.03.2005 року, 22.03.2005 року, які набрали законної сили і в порядку ч.1ст.72 КАС України такі факти не доводяться сторонами в наступних адміністративних справах, отже мають приюдиційний характер.

На вказане звернув увагу Вищий адміністративний суд України, який 13.11.2013 року скасовуючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012 року направив дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною п»ятою ст. 227 КАС України передбачено, що висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 03.08.2007 року у справі №5/632-25/109А - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко