Рішення

від 25.06.2012 по справі 5010/419/2012-2/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. Справа № 5010/419/2012-2/27 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга", проспект Соборності, 30, м. Луцьк, Волинська область, 43000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" вул. Рильського, 26, смт Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600

про зобов"язання передати у власність дизельне пальне на суму 94 600,00 грн. та стягнення штрафу у сумі 23 650 грн.

за участю представників сторін:

Від відповідача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 07.06.2012р.)

Від позивача: представники не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" (далі Позивач) звернулося до суду з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" (далі Відповідач) про зобов"язання відповідача передати у власність позивача дизельне пальне кількістю 21500 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 94600 грн. та стягнення штрафу у сумі 23 650 грн.

В процесі розгляду справи представником відповідача було подано клопотання про призначення судової експертизи щодо вирішення питання визначення часу виготовлення договору поставки №05/05/11 від 05.05.11, як підстави виникнення цивільно-правових зобов"язань між сторонами процесу. Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки правомірність (дійсність) договору відповідачем не оскаржувалась в судовому порядку, а презумпція правомірності встановлена ст.204 ЦК України .

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов за Вх.№3422/2012- свх від 22.05.12 (а.с.25-27), зокрема вважає, що договір поставки був укладений колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" ОСОБА_2 і позивачем по справі з метою незаконного заволодіння майном, а тому вказаний договір є нікчемним відповідно до ст.ст.202-204, 228, 236 ЦК України.

Окрім того представник відповідача подав суду клопотання б/н від 25.06.2012р. (вх.№4296/2012-с вх від 25.06.2012р.) про зупинення провадження у даній справі до вирішення у господарському суді Волинської області справ №5004/747/12 та 5004/750/12 пов"язаних з даною справою. Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, так як відповідачем не подано суду ухвал про порушення провадження у вказаних справах та такі дані відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на день вирішення спору.

Позивач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 19.06.12. В попередніх судових засіданнях позов підтримував повністю. В обгрунтування позовних вимог посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки №05/05/11 від 05.05.11 щодо поставки товару у строк та по ціні, визначених п.п.3.1,4.1 вказаного договору.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті та завершується строк вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Інтернафта" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" (позивач) укладено Договір поставки №05/05/11 від 05.05.11.

Згідно п.1.1 Договору Постачальник (відповідач) зобов"язується передати у власність Покупця дизпаливо, а Покупець зобов"язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Ціна за одиницю товару узгоджена сторонами і встановлюється у розмірі 4,40 грн. за один літр, в тому числі ПДВ - 20%. Загальна вартість Договору встановлюється в розмірі 94600 грн., в тому числі ПДВ - 20% (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Договору, встановлено, що товар постачається Постачальником на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС - 2000) в строк до 24 червня 2011 року на склад покупця, що вказується останнім Продавцю в момент поставки товару. Приймання - передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на складі Покупця із складанням акту приймання - передачі. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі товару.

Відповідно до п.5.2. Договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом здійснення оплати на протязі 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі товару.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного його виконання сторонами (п. 9.1. Договору).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині поставки позивачу, в строк до 24 червня 2011 року, дизпалива кількістю 21500 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 94600 грн.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Таким чином, оскільки Договір поставки №05/05/11 від 05.05.11 між сторонами був скріплений підписами уповноважених на це осіб (директорами) та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Отже, вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України), що спростовує заперечення відповідача.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач належних заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу про зобов"язання відповідача передати у власність позивача дизельне пальне кількістю 21500 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 94600 грн. обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 23 650 грн., враховуючи наступне:

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.2. Договору, передбачено, що Постачальник за порушення строків поставки товару, визначеного на підставі п. 3.1. цього Договору (що мало місце в даному випадку) зобов"язаний сплатити Покупцю одноразово штраф в розмірі 25 % від вартості непоставленого товару, .

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 2682,5 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 265 ГК України, ст.ст. 6, 15-16, 509, 526, 547, 549, 610, 611, 612, 614, 627, 629, 663, 664, 712 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про зобов"язання відповідача передати у власність позивача дизельне пальне кількістю 21500 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 94600 грн. та стягнення штрафу у сумі 23 650 грн. - задовольнити.

Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" (вул. Рильського, 26, смт Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600, код 31364536) виконати Договір поставки №05/05/11 від 05.05.11, а саме, передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" (проспект Соборності, 30, м. Луцьк, Волинська область, 43000, код 36699181) дизельне пальне кількістю 21500 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 94600 (дев"яносто чотири тисячі шістсот) грн.00 коп. в тому числі ПДВ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" (вул. Рильського, 26, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область,77600, код 31364536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська Бізнес-Ліга" (проспект Соборності, 30, м. Луцьк, Волинська область, 43000, код 36699181) - 23 650 (двадцять три тисячі шістсот п"ятдесят) грн. 00 коп. - штрафу та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 27.06.12

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"