Постанова

від 26.09.2012 по справі 5010/419/2012-2/27

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5010/419/2012-2/27 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

---

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.09.12                                                                                           Справа  № 5010/419/2012-2/27 м. Львів Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді                                                                      Скрипчук О.С. суддів                                                                                                     Дубник О.П.                                                                                                               Зварич О.В. при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТзОВ) Науково виробничого підприємства «Інтернафта»б/н від 06.07.2012 року; на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2012 року; у справі № 5010/419/2012-2/27; за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська Бізнес-Ліга», м.Луцьк; до відповідача: ТзОВ Науково виробничого підприємства «Інтернафта», смт. Рожнятів Івано-Франківська область; про зобов'язання передати у власність дизельне пальне на суму 94 600,00 грн. та стягнення штрафу у сумі 23 650, 00 грн. за участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; ВСТАНОВИВ: ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ Науково виробничого підприємства «Інтернафта»про зобов'язання виконати умови договору поставки № 05/05/11 від 05.05.2011 року та стягнення 23 650,00 грн. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 року у справі № 5010/419/2012-2/27 (суддя Круглова О.М.) позов ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»задоволено. Суд прийняв рішення, яким зобов'язав ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Інтернафта»виконати умови договору поставки №05/05/11 від 05.05.11, а саме, передати у власність ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»дизельне пальне кількістю 21500 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 94600,00 грн. Стягнув з ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Інтернафта»на користь ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»23 650,00 грн. –штрафу. Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ Науково виробничого підприємства «Інтернафта»подало апеляційну скаргу б/н від 06.07.2012 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2012 року, прийняти нове рішення, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. Так, скаржник стверджує, що договір поставки від 05.05.2011 року № 05/05/11 не містить ціни договору поставки дизельного пального, що є порушенням ч. 2 ст. 3 ст. 180 ГПК України, а також абз. 1, ч. 1 ст. 638 ЦК України. Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу. Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року змінювався склад колегії суддів. Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. 05.05.2011 року між ТзОВ НВП «Інтернафта»(постачальник) ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»(покупець) було укладено договір поставки №05/05/11 від 05.05.11. Згідно умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця дизпаливо, а покупець - прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Згідно п. п. 4.1.,4.2. договору ціна за одиницю товару узгоджена сторонами і встановлюється у розмірі 4,40 грн. за один літр, в тому числі ПДВ - 20%. Загальна вартість Договору встановлюється в розмірі 94600 грн., в тому числі ПДВ - 20% (п.п. 4.1., 4.2. Договору). Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору встановлено, що товар постачається постачальником на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС - 2000) в строк до 24 червня 2011 року на склад покупця, що вказується останнім продавцю в момент поставки товару. Приймання - передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на складі покупця із складанням акту приймання - передачі. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами  акту приймання - передачі товару. Відповідно до п.5.2. договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом здійснення оплати на протязі 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі товару. Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного його виконання сторонами (п. 9.1. Договору). Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині поставки позивачу, в строк до 24 червня 2011 року, дизпалива кількістю 21500 літрів по ціні 4,40 грн. за один літр на загальну суму 94600 грн. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного: Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так, статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством. Договір поставки №05/05/11 від 05.05.11 підписаний сторонами (уповноваженими особами –директорами) та скріплений печатками підприємств. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України), що спростовує заперечення апелянта. У відповідності  до ст. 265 Господарського кодексу  України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується  передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти  вказаний  товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Також, згідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору  поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві  вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві. Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Матеріали справи не містять відомостей про те, що станом на 24 червня 2011 року відповідач поставив позивачу товар згідно договору поставки №05/05/11. Оскільки відповідач не виконав умови договору щодо поставки позивачу товару у строк до 24.06.2011 року, тому суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги ТзОВ «Західноукраїнська Бізнес-Ліга»про зобов'язання відповідача передати у власність дизельне пальне на суму 94 600,00 грн. Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 23 650,00 грн. колегія суддів зазначає наступне. Згідно п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.   Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пунктом 6.2. Договору, передбачено, що постачальник за порушення строків поставки товару, визначеного на підставі п. 3.1. цього договору зобов'язаний сплатити покупцю одноразово штраф в розмірі 25 % від вартості непоставленого товару. Так, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до п. 6.2. договору обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 23 650,00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару згідно договору. Враховуючи вищенаведене, судовою колегією встановлено, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : 1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2012 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку. 3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області. Постанова підписана 28.09.2012 року Головуючий суддя                                                                      Скрипчук О.С. Суддя                                                                                          Дубник О.П. Суддя                                                                                          Зварич О.В.