Рішення

від 26.06.2012 по справі 5010/598/2012-2/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 р. Справа № 5010/598/2012-2/38

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Ларсен", вул.Б.Хмельницького,71, м.Івано-Франківськ, 76006

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Крона" вул. Макухи, 2, м. Івано-Франківськ, 76014

про стягнення заборгованості у сумі 32 054,54 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № б/н від 24.05.12)

від відповідача: представники не з"явилися

Приватне підприємство "Ларсен" (далі Позивач) звернулося до суду з вимогою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Крона" (далі Відповідач) заборгованості у сумі 32 054,54 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 28.05.12 та 14.06.12, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.69).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було укладено договір На постачання продукції від 04.01.10, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставляти та передавати для реалізації продукти харчування - надалі "товар", а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору (п. 1.1).

На виконання умов вказаного договору позивач протягом вересня 2010 - березня 2011 років постачав відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с.25-38), за який останній повністю не розрахувався, внаслідок чого станом на 31.03.12 виникла заборгованість в сумі 32054,54 грн., яка визнана відповідачем в акті звірки розрахунків станом на 31.03.12 (а.с.17).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем кожних сім днів після реалізації продукції, виходячи з різниці між кредиторською заборгованістю та залишком продукції в магазинах. Листом №59 від 09.04.12 (а.с.59) позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити суму заборгованості за результатами проведеної звірки взаєморозрахунків, а також просив повідомити про залишки нереалізованих товарів при наявності таких. Відповідачем не подано суду документального підтвердження про наявність залишків поставлених товарів, натомість актом звірки розрахунків станом на 31.03.12 визнав суму боргу, тому суд приходить до висновку, що терміни виконання зобов"язання щодо оплати минули.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 32054,54 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1609,5 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610-612, 614, 629, 712, 692 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49,75 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Ларсен" до Відкритого акціонерного товариства "Крона" про стягнення 32054,54 грн. заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крона" (вул. Макухи, 2, м. Івано-Франківськ, 76014, код 25070361) на користь Приватного підприємства "Ларсен" (вул.Б.Хмельницького,71, м.Івано-Франківськ, 76006, код 30106291) -32054 (тридцять дві тисячі п"ятдесят чотири) грн. 54 коп. основного боргу та 1609 (одну тисячу шістсот дев"ять) грн. 50 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 27.06.12

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"