Рішення

від 21.06.2012 по справі 5011-6/3788-2012-5023/2019/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 5011-6/3788-2012-5023/2019/12

вх. № 2019/12

Суддя господарського суду Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (за дов. № 1307 від 30 грудня 2011 року)

відповідача - ОСОБА_2 (за дов. № 1/2011 від 28 березня 2011 року)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії, м. Київ

до Акціонерного товариства закритого типу "Фірма "Термоізоляція", м. Київ

про стягнення 2209,84 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії, звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу "Фірма "Термоізоляція" (надалі - Відповідач) суми заборгованості у розмірі 2209,84 гривень, у тому числі, 2094,74 гривень суми основного боргу, 81,84 гривні суми нарахованої пені, 1,47 гривні суми інфляційних нарахувань, 31,79 гривні суми 3% річних. Заявлену вимогу обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуг електрозв'язку №7700012541, укладеного між сторонами 24 червня 2003 року. Окрім цього, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23 квітня 2012 року справу № 5011-6/3788-2012 було направлено для розгляду до господарського суду Харківської області на підставі ст.ст. 15 , 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2012 року вказану справу було призначено до розгляду на 31 травня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 травня 2012 року було відкладено розгляд справи на 21 червня 2012 року.

21 червня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 8008) документи на підтвердження своєї правової позиції. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необгрунтованість, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що позовні вимоги вже є погашеними, оскільки винесено постанову про визнання його банкрутом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24 червня 2003 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та Акціонерним товариством закритого типу "Фірма "Термоізоляція" було укаладено договір № 7700012541 про надання послуг електрозв'язку. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов цього договору Позивач мав надавати телекомунікаційні послуги Відповідачу, а останній повинен був своєчасно оплачувати відповідні послуги за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.7.1 даний договір набирає чинності з моменту оплати та підписання і діє до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 4.5. договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем (Відповідачем) протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за рахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання по наданню послуг виконав належним чином. Повідомлень про порушення зв'язку і заявок про їх усунення з боку Відповідача не надходило впродовж дії договору.

Натомість, Відповідач оплату за надані вказані послуги здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого, станом на 01 січня 2012 року, перед Позивачем утворилась заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі 2094,74 гривень. Даний факт підтверджується повідомленнями до рахунків, рахунками та податковими накладними, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

До того ж Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію-попередження № 25/20-910 від 06 червня 2011 року про стягнення боргу на надані послуги. Відповідач відповіді не надав, борг не погасив.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за спірним договором у розмірі 2094,74 гривень до цього часу не погашена.

Відповідач у судових засіданнях посилався на той факт, що його було визнано банкрутом та відповідну заборгованість погасив, але доказів сплати боргу до суду не надав.

21 червня 2012 року за запитом № 14110484 судді Аріт К.В. щодо надання інформації про юридичний стан Відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців надійшов спеціальний витяг, згідно якого Відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовни вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7 ст.59 Господарського кодексу України, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Також, суд звертає увагу Відповідача на те, що відповідно до п. 4.7 Постанови №18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, господарським судам слід мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Тобто посилання Відповідача щодо визнання його банкрутом на момент прийняття даного рішення по справі не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлені вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суму боргу у розмірі 2094,74 гривень нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Відповідача 81,84 гривні суми нарахованої пені, 1,47 гривні суми інфляційних втрат, 31,79 гривні суми 3% річних, суд задовольняє дану вимогу, зазначаючи наступне.

Відповідно до п.5.8 спірного договору сторонами передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач (Відповідач) сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих штрафних санкцій, перевіривши періоди нарахування Позивачем вказаних штрафних санкцій, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодаства, а тому підлягають стягненню у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої, справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 527, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.59, 179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Фірма "Термоізоляція" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 38, код ЄДРПОУ 21632879, р/р № 2600030160037 у філії залізничного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Києві, МФО 322153) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 01189910, п/р №26000402028729 в Київській регіональній дирекції "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 322904) суму основного боргу у розмірі 2094,74 гривень, суму пені у розмірі 81,84 гривні, суму інфляційних втрат у розмірі 1,47 гривні, суму 3% річних у розмірі 31,79 гривні та судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 червня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа № 5011-6/3788-2012-5023/2019/12