Постанова

від 20.06.2012 по справі 2а-1553/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р. м. Львів № 2а-1553/12/1370

14 год. 43 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представників позивача Сорока А.В., Кваша А.С., представника відповідача Павлова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Системи та технології охорони і нагляду»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

встановив:

Приватне підприємство «Системи та технології охорони і нагляду» ( далі - ПП «СТОН») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова з вимогами: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0003162302/36169 форми «Р»та від 28.10.2011 року № 0003152302/36168 форми «Р».

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ТзОВ «Галицькі інвестиції» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 3100/23-2/20808750 від 12.10.2011 року щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу був акт перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції», яку проводила державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львові. Позивач звертає увагу суду та той факт, що в акті перевірки ПП «СТОН»нічого не зазначено про результати перевірки його взаємовідносин з ТзОВ «Галицькі інвестиції», натомість зроблено висновок про те, що господарські операції між ними фактично не відбулись. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємствами, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток. На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Галицькі інвестиції»представник позивача надав первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових заперечення від 21.05.2012 року № 9/10-008. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з підстав безтоварності операцій з контрагентом ТзОВ «Галицькі інвестиції». Вважає, що сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. Представник відповідача в засіданнях проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «СТОН»зареєстроване 18.04.1994 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 61).

Одними із основних видів діяльності ПП «СТОН», відповідно до ліцензії Серії АВ № 366527 виданої Міністерством внутрішніх справ України від 30.08.2007 року, є надання послуг, пов'язаних з охоронною діяльністю державної та іншої власності (а.с.62).

28 вересня 2011 року видано наказ № 1113 Державною податковою інспекцією про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «СТОН»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТзОВ «Галицькі-інвестиції»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

У період з 29.09.2011 року по 05.10.2011 року державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «СТОН»з питань взаємовідносин з ТзОВ «Галицькі-інвестиції»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, про що складено акт № 3100/23-20808750 від 12.10.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п.5.1, пп. 5.2.1. п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1, п.2 ст. 215, ст.ст. 203, 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в 4 кварталі 2010 року на загальну суму 49375,0 грн.; п.1, п.2 ст. 215, ст.ст. 203, 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39 500,0 грн. за грудень 2010 року.

Відповідачем 28 жовтня 2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0003162302/36169 про нарахування збільшення податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 61718,75 грн., в тому числі: основний платіж -49375,0 грн., штрафних санкцій -12343,75 грн. та податкове повідомлення -рішення форми «Р» № 0003152302/36168 від 28 жовтня 2011 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 49375,00 грн., в т.ч. основний платіж -39500,0 грн., штрафні санкції -9875,0 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. ( п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5.1. статті 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закріплені у пп. 11.2.1 ст. 11 згаданого вище Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства передбачають, що валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) № 168/97-ВР.

Пункт 1.7 ст.1 даного Закону зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

04.10.2010 року між ПП «СТОН»(замовник) та ТзОВ «Галицькі інвестиції»(виконавець) укладено договір № 19/10-10. Згідно умов договору виконавець зобов'язується надати послуги (виконати роботи): послуги правової спрямованості ( юридичні консультації, юридичний аналіз цивільно-правових договорів та виробничо-господарських контрактів, надання висновків, представлення виробничо-господарських та фінансово-економічних інтересів замовника в органах державної підпорядкованості, перевірка кадрового персоналу працівників); маркетинг та вивчення кон'юктури ринку, інформаційні послуги в обсягах та номенклатурі, а замовник приймає на себе зобов'язання своєчасно і в обумовлених обсягах здійснити оплату наданих послуг (а.с. 26).

На виконання вищевказаного договору зі сторони замовника послуг та виконавця послуг підписано 27.10.2010 року акт № 27/12-01 фактично виконаних робіт до Договору 219/10-1- від 04.10.2010 року. Даним актом сторони стверджують про надання послуг згідно з договором на загальну суму 237 000,00 грн. Інформація про факт виконання робіт в обумовлених обсягах надана замовнику на електронних носіях.

ТзОВ «Галицькі інвестиції»на виконання робіт передбачених договором підтверджується податковою накладною наявною в матеріалах справи від 27.12.2010 року № 622 на загальну суму 237 000,00 грн. в тому числі ПДВ 39 500,00 , грн. Судом та актом перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.10.2011року встановлено, що дана податкова накладна не мала недоліків та, порядок її заповнення, відповідав вимогам встановленими чинним законодавством. Податкова накладна була включена до додатку 5 «Розшифровка зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Розрахунок за виконані роботи позивачем з контрагентом ТзОВ «Галицькі інвестиції»проведено у повному обсязі 27.12.2010 року, в тому числі ПДВ 39500,00 грн., що підтверджується наданим позивачем витягом системи клієнт-банк, завірений установою банку на загальну суму 237 000,00 грн. (а.с.133).

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 12.10.2011 року (стор. акта 4).

На підтвердження реальності надання послуг ТзОВ «Галицькі інвестиції»долучено позивачем до матеріалів справи листи від 11.11.2010 року, 20.11.2010 року, 25.11.2010 року Останні свідчать, що виконавцем надавались послуги по кадрових питаннях, а саме перевірка кандидатів на прийняття на роботу, долучено анкети осіб для працевлаштування, надавались з юридичного аналізу цивільно-правових договорів та виробничо-господарських контрактів за період з 01.01.2008 року по 01.11.2010 року, дана інформація зберігається на електронному носії.

Про реальний характер робіт свідчать також договори про надання послуг по охороні та забезпеченню економічної безпеки укладені ПП «СТОН»із замовниками послуги (ТзОВ «Сфера Сім», ТзОВ «Декарест», ПП»»Система Оптимум»та інші) (а.с. 115-126).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Стосовно твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТзОВ «Галицькі інвестиції», суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Пункт 18 вищезгаданої Постанови тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо .

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Посилання відповідача в акті перевірки від 12.10.2011 року № 3100/23-2/208-8750 на безтоварність операцій з контрагентом ТзОВ «Галицькі інвестиції»взято фактично з акту від 28.02.2011 року № 155/23-2/37277910, без урахуванням обставин його складення.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року у справі № 2а-3473/11/1370 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова щодо проведення перевірки та складання акту № 155/23-2/37277910 та залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2012 року (а.с.20-25).

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд приходить до переконання, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться у матеріалах справи, правочини між позивачем та ТзОВ «Галицькі інвестиції»не можуть вважатися нікчемними (недійсними) з огляду на наявність належним чином оформлених документів на їх укладення та виконання обома сторонами. В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентом, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Суд констатує, що доводи відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість в контексті правовідносин позивача з ТзОВ «Галицькі інвестиції»зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договору про надання послуг. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування валових витрат та податкового кредиту за охоплений перевіркою період по відносинах з ТзОВ «Галицькі інвестиції»відповідач не надав і не назвав. Тому суд дійшов висновку про безпідставність та надуманість висновків органу державної податкової служби, докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Тому податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 28.10.2011 року № 0003162302/36169 форми «Р»та від 28.10.2011 року № 0003152302/36168 форми «Р»не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2011 року № 0003162302/36169.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2011 року № 0003152302/36168.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «СТОН»(м. Львів, вул. Папоротна,10/7; ЄДРПОУ 20808750 ) 1111 (тисяча сто одинадцять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 червня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.