Постанова

від 13.06.2012 по справі 2а-873/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 р. № 2а-873/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого -судді: Костецького Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Голоднікова О.В.

представника позивача Валовін Ю.В.

представників відповідача Боднара В.І., Кручай О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Дім «Волинь» до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Дім «Волинь»(далі -ТзОВ «АТД «Волинь») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Трускавці, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000422301 від 30.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 240 583, 00 грн. за основним платежем та на 60 146, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000432301 від 30.08.2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 23 938, 00 грн. за основним платежем без нарахування штрафних (фінансових) санкцій,

які прийняті ДПІ у м. Трускавці за результатами перевірки взаємовідносин позивача з TзOB «За-Стройбут».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з контрагентом укладено договір будівельного підряду, роботи за даним договором фактично виконані, їх виконання підтверджується сукупністю первинних та інших документів, у т.ч. сторонами Договору було підписано Довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. 30.09.2010 року Підрядником було надано належним чином оформлену податкову накладну №300946 на суму 1 443 498, 00 грн. в тому числі ПДВ 240 583,00 грн. Відповідно, TзOB «АТД «Волинь»у вересні місяці 2010 року включило суму ПДВ в розмірі 240 583, 00 грн. до складу податкового кредиту, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний звітний період. Тобто з метою формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, позивачем дотримано всі вимоги податкового законодавства. Відтак, позивач вважає безпідставними висновки ДПІ щодо нікчемності правочину, вважає такі необгрунтованими та документально непідтвердженими, будь-яких рішень з цього приводу судами не приймалось, вимоги цивільного законодавства при укладанні та виконанні договору не порушувались, договір мав реальний характер, був укладений в межах господарської діяльності та спрямований на отримання прибутку. Відтак, на думку позивача, такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У зв'язку із проведенням реорганізації Державної податкової інспекції у м. Трускавці, відповідача протокольною ухвалою суду було замінено його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що в ході проведення перевірки та опрацювання відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість позивача та його контрагента TзOB «За-Стройбут», встановлених програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлена розбіжність за вересень 2010 року на суму ПДВ -240 583, 00 грн. Згідно інформаційної бази даних ТзОВ «За-Стройбут»відноситься до сумнівних підприємств, яке не знаходяться за фактичною та юридичною адресами. В ході проведення планової виїзної перевірки позивача було використано акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №1321/231/36906548 від 04.08.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки TзOB «За-Стройбут» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 30.09.2010».

В отриманому акті перевірки було зазначено, що в ході проведення перевірки було встановлено, що за юридичною адресою TзOB «За-Стройбут»не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності. У TзOB «За-Стройбут»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби і виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Крім того, представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що оскільки на даний момент вартість виконаних будівельних робіт ТзОВ «АТД «Волинь»не сплачена, а тому виконані ремонтно-будівельні роботи залишаються документально не підтвердженими.

За таких обставин, вважають, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства. Просили суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з акту перевірки, ТзОВ «АТД «Волинь»зареєстроване як юридична особа 14.08.2000 року Луцькою райдержадміністрацією, ідентифікаційний код юридичної особи 31120922. ТзОВ «АТД «Волинь»взято на облік в органах державної податкової служби з 09.10.2003 року та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.10.2003 року №18307186, індивідуальний порядковий номер 31120913126.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Трускавці проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «АТД «Волинь», код за ЄДРПОУ - 31120922 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2011 р. № 34/23-0/31120922 (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- вимог п.п.8.1.1., 8.1.2., 8.1.4., п.8.1., п.п.8.2.1. п.8.2. ст.8 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 938, 00 грн., у тому числі: за IV квартал 2010 року в сумі 12 029, 00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 11 909, 00 грн.;

- вимог п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 240 583, 00 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 211 597, 00 грн. та листопад 2010 року в сумі 28 986, 00 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Трускавці винесено податкове повідомлення-рішення №0000422301 від 30.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 240 583, 00 грн. за основним платежем та на 60 146, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення №0000432301 від 30.08.2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 23 938, 00 грн. за основним платежем без нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Львівській області та Державної податкової служби України. За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін, про що було прийнято відповідно рішення № 29698/10/25-005/2399 від 09.11.2011 року та № 1224/6/10-245 від 19.01.2012 року.

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів з TзOB «За-Стройбут»(код за ЄДРПОУ 36906548).

Як вбачається з акту перевірки від 22.08.2011 р. № 34/23-0/31120922, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих,що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового зобов'язання з ПДВ та валового доходу по податку на прибуток у ТзОВ «За-Стройбуд»відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам -покупцям. Отже, вартість реалізованих ТзОВ «За-Стройбуд»будівельних послуг на ТзОВ «АТД «Волинь», вважається не підтвердженою, так як податковими органами неможливо провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності даного підприємства, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

Проведеною перевіркою контрагента позивача, було встановлено, що у TзOB «За-Стройбут»немає необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг) ТзОВ «За-Стройбуд».

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено податковий кредит за вересень 2010 року на суму 240 583, 00 грн.

Судом встановлено, що 30.08.2010 року TзOB «АТД «Волинь»було укладено з TзOB «За-Стройбут»Договір будівельного підряду № ТС-10-08/30 (надалі - Договір). Предметом Договору було виконання Підрядником за технічним завданням Замовника, на свій ризик демонтажу, монтажу та оздоблення нових конструкцій стін в допоміжних приміщеннях 9 та 10 поверху нежитлової будівлі санаторій Е готельного комплексу «Ріксос-Трускавець», визначені в планах-схемах, що є додатком до Договору та інші, пов'язані з цим роботи, що визначені у кошторисній документації, і здати в терміни, визначені у Календарному плані виконання, що є невід'ємною частиною цього Договору, відповідно до кошторисної документації, складеної Підрядником.

Відповідно до п. 5 Договору, роботи мають бути закінчені виконанням у повному обсязі - не пізніше 30.09.2010 року. Оплата здійснюється Замовником згідно підписаних сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в за вирахуванням обґрунтовано застосованих штрафних санкцій (п.17). Ціна робіт визначається в договірній ціні на підставі локального кошторису, додатків, що є складовою частиною кошторисної документації і невід'ємною частиною цього Договору (п.10).

До цього договору сторонами було погоджено кошторисну документацію (технічне завдання, кошторис, договірна ціна), на підставі якої сторонами визначалися обсяги та вид робіт за цим Договором.

Ремонтні роботи виконувались за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 8, що відповідає умовам договору (п.2).

Вартість робіт, згідно підписаної Договірної ціни складає 1 443 498,00 грн. в тому числі ПДВ 240 583, 33 грн.

На підтвердження фактичного виконання обумовлених у Договорі будівельно-ремонтних робіт, позивачем подано акт №1 від 30.09.2010 року форми КБ-2в про приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року. Цього ж числа сторонами Договору було підписано Довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2010 року форми КБ-3.

TзOB «За-Стройбут»позивачу було видано податкову накладну від 30.09.2010 року № 300946 на суму 1 443 498,00 грн. в т.ч. ПДВ - 240 583, 33 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 22.08.2011 р. № 34/23-0/31120922, ПДВ в сумі 240 583, 33 грн. згідно отриманої податкової накладної від TзOB «За-Стройбут», TзOB «АТД «Волинь»включено до податкового кредиту у вересні 2010 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податковій декларації з ПДВ за відповідний період 2010 року, що подана в Державну податкову інспекцію у м. Трускавці.

Вказані вище операції були відображені в бухгалтерському обліку підприємства, згідно картки по рахунку №631 «Контрагент: TзOB «За-Стройбут»за вересень 2010 року TзOB «АТД «Волинь»відображено дані операції наступним бухгалтерським проведенням: Дт 1522 Кт 631 на суму 1 202 915, 00 грн.; Дт 6442 Кт 631 на суму 240 583, 00 грн.

Отже, підписавши акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, та засвідчивши тим самим факт їх виконання субпідрядником (TзOB «За-Стройбут»), позивач оприбуткував їх результати в бухгалтерському обліку.

При цьому відповідач у акті проведеної перевірки позивача зазначає, що станом на 31.03.2011 року згідно картки по рахунку №631 «Контрагент: TзOB «За-Стройбут»рахується кредитове сальдо в сумі 1 443 498,00 грн.

Як пояснила представник позивача, оплата за виконані роботи здійснена наступним чином: TзOB «За-Стройбут» відступлено право вимоги грошових коштів з позивача за Договором будівельного підряду № ТС-10-08/30 від 30.08.2010 року ТзОВ «Юстана», про що свідчить Правочин про відступлення права вимоги від 01.12.2011 року, згідно якого Первісний кредитор (TзOB «За-Стройбут») відступає, а Новий кредитор (ТзОВ «Юстана») приймає право вимоги першого і стає кредитором Боржика (TзOB «АТД «Волинь»).

Згідно п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином суд, приймаючи до уваги юридичний факт відступлення права вимоги, враховуючи, що за наслідками укладених договорів відбулися зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі позивача, зокрема збільшилася вартість основних засобів, що підтверджується бухгалтерською та фінансовою звітністю позивача, яка досліджувалася відповідачем під час проведення перевірки, вважає, що висновок про відсутність здійснення господарської операції є передчасним, оскільки з інших документів наданих позивачем відповідачу під час проведення перевірки не вбачається факту безтоварності здійснених операцій.

Крім того, заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні не містить і Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з підстав прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, визначених ДПІ в акті перевірки, суд, у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті заявлених у позові та зазначених в акті доводів щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, зазначає, що в період виконання спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.

Так, відповідно до п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. цього Закону, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ позивачем за період вересень 2010 року, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Відповідно до ч.2. ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для віднесення затрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Документальне оформлення договірних відносин між позивачем та ТзОВ «За-Стройбуд», зокрема, договір будівельного підряду, додана до нього кошторисна документація, акт прийняття виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт дозволяють зробити висновок про сутність послуг, що надавались та порядок визначення їх вартості.

З названих документів вбачається, що будівельні роботи, господарські операції за якими визнані відповідачем фіктивними, нікчемними та безтоварними фактично виконані та прийняті фактичними замовниками ремонтно-будівельних робіт - ТзОВ «АТД «Волинь».

Під час перевірки посадові особи відповідача не встановили, та в судовому засіданні представники відповідача не довели, що податкова накладна №300946 від 30.09.2010 року на поставку будівельно-монтажних робіт на суму 1 443 498,00 грн. в т.ч. ПДВ - 240 583, 33 грн., оформлена ТзОВ «За-Стройбуд»з порушенням п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, яким встановлені вимоги до податкових накладних.

Крім того контрагент позивача (субпідрядник) на момент вчинення господарських операцій, видачі податкової накладної був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в акті перевірки, а отже видача ним податкової накладної є правомірною.

Вищезгадана податкова накладна видана контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають вимогам щодо форми і змісту цих документів.

Також з матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем податку на додану вартість у розмірі 240 583, 33 грн. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача ТзОВ «За-Стройбуд».

Відповідач зазначає, що ТзОВ «За-Стройбуд» має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак діяльність вказаного суб'єкта господарювання та його контрагентів, у тому числі позивача, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Зокрема, при проведенні перевірки позивача використано акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №1321/231/36906548 від 04.08.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «За-Стройбуд»в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 30.09.2010».

Як зазначено у вказаному акті, при перевірці ТзОВ «За-Стройбуд» не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «За-Стройбуд», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А, оскільки, відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 Цивільного кодексу України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної.

Крім того, суд зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При вирішенні даної справи судом враховано аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 26.09.2006 року, від 21.11.2006 року, від 09.09.2008 року № 21-500во08, від 01.06.2010 року № 21-573во10 та від 31.01.2010 року.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В супереч зазначеного відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та правомірності його тверджень про нікчемність та безтоварність названих операцій.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби від 30.08.2011 року №0000432301, №0000422301.

3. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Дім «Волинь»2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2012 року

Суддя Костецький Н.В.