Ухвала

від 29.10.2013 по справі 2а-873/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р. Справа № 9104/143919/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу Ортинська Н. М.

представника позивача Валовін Ю. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року по справі №2а - 873/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Дім «Волинь» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Дім «Волинь» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області і просило скасувати прийняті відповідачем 30 серпня 2011 року податкові повідомлення - рішення: №0000422301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 240 583 гривні - за основним платежем та на 60 146 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000432301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 23 938 гривень, що становить суму основного платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що із контрагентом ТзОВ «За - Стройбут» укладено договір будівельного підряду, предметом якого було виконання контрагентом, як Підрядником за технічним завданням Замовника робіт по демонтажу, монтажу та оздобленнню нових конструкцій в допоміжних приміщеннях нежитлової будівлі санаторію готельного комплексу «Ріксос - Трускавець». Обумовлені договором роботи фактично були виконані, що підтверджується сукупністю первинних та інших документів, а також ТзОВ «За - Стройбуд» було надано належним чином оформлену податкову накладну №300946 на суму 1 443 498 гривень, у тому числі 240 583 гривні податку на додану вартість. Відповідно, у вересні 2010 року вказану суму податку на додану вартість було включено позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період. Тобто, при формуванні спірних сум валових витрат та податкового кредиту, позивачем дотримано всіх передбачених законом вимог. Тому, висновки податкового органу щодо нікчемності правочину є необгрунтованими та не підтверджені відповідачем, а відтак такі висновки за умови реальності господарських операцій не могли бути покладені в основу прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Дім «Волинь» до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби від 30 серпня 2011 року №0000432301 та №0000422301. Також, судом першої інстанції вирішено питання судових витрат.

Відповідач не погодвися із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав на вказну постанову суду першої інстанції до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції не враховано того, що позивачем не проведено розрахунки із ТзОВ «За - Стройбут». При цьому, судом безпідставно у своїх висновках врахован, як підтвердження оплати, договір відступлення ТзОВ «За - Стройбут» права вимоги грошових коштів за договором будівльногго підряду ТзОВ «Юстана», яке отримало право вимоги у позивача коштів за виконані робити. Також, згідно Акта перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська №1321/231/36906548 від 04 серпня 2011 року за податковою адресою ТзОВ «За - Смтройбуд» відсутнє. В ході перваірки не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів. Відповідно, у вказаного контрагента відсутні трудові ресурси, складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, що виключало можливість виконання робіт згідно укладеного з позивачем договору. Тому, операції не мали реального характеру.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Державну податкову інспекцію у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала обставини, викладені на обґрунтування доводів апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Представник позивача не погодився з апеляційною скаргою відповідача і зазначив в судовому засіданні, що суду першої інстанції були представлені документи, які були досліджені в судовому засіданні і які підтверджують виконання укладених із контрагентом договору, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження фактичного виконання обумовлених у Договорі будівельно - ремонтних робіт, позивачем подано акт про приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року та Довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2010 року форми КБ - 3. TзOB «За - Стройбут» було видано податкову накладну №300946, згідно якої позивачем включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту у вересні 2010 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податковій декларації з податку на додану вартість. Вказані операції були відображені в бухгалтерському обліку підприємства. Тобто, як зазначає суд першої інстанції, підписавши акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, та засвідчивши тим самим факт їх виконання, позивач оприбуткував їх результати в бухгалтерському обліку. Документальне оформлення договірних відносин дозволяють зробити висновок про сутність послуг, що надавались та порядок визначення їх вартості, а також підтверджує факт виконання робіт.

В свою чергу відповідачем під час перевірки не встановлено та в судовому засіданні не доведено, що податкова накладна оформлена з порушенням вимог законодавства. Крім цього, контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій та видачі податкової накладної був зареєстрований платником податку на додану вартість. Також, приймаючи до уваги юридичний факт відступлення права вимоги, враховуючи, що за наслідками укладених договорів відбулися зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі позивача, зокрема, збільшилася вартість основних засобів, що підтверджується бухгалтерською та фінансовою звітністю позивача, яка досліджувалася відповідачем під час проведення перевірки, суд вважав, що висновок про відсутність здійснення господарської операції є передчасним, оскільки з інших документів наданих позивачем відповідачу під час проведення перевірки не вбачається факту безтоварності здійснених операцій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням такого.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» зареєстроване як юридична особа 14 серпня 2000 року Луцькою районною державною адміністрацією, взяте на облік в органах державної податкової служби з 09 жовтня 2003 року та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби.

За період діяльності підприємства, за який проводилася перевірка, позивач був платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17 жовтня 2003 року №18307186.

30 серпня 2010 року позивачем, як Замовником, укладено із TзOB «За - Стройбут», як Підрядником, договір будівельного підряду №ТС - 10 - 08/30, згідно умов якого Підрядник зобов'язувався за технічним завданням Замовника, на свій ризик здійснити роботи по демонтажу, монтажу та оздобленню нових конструкцій стін в допоміжних приміщеннях 9 та 10 поверху нежитлової будівлі санаторій Е готельного комплексу «Ріксос - Трускавець», визначені в планах - схемах, що є додатком до Договору та інші, пов'язані з цим роботи, визначені кошторисною документацією. Відповідно до умов Договору, роботи повинні бути закінчені в повному обсязі не пізніше 30 вересня 2010 року. Оплата здійснюється замовником згідно підписаних сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ - 2в за вирахуванням обґрунтовано застосованих штрафних санкцій. Сторонами було погоджено кошторисну документацію (технічне завдання, кошторис, договірну ціну), на підставі якої сторонами визначалися обсяги та вид робіт за цим Договором. Ремонтні роботи виконувались по вул. Городище, 8 у м. Трускавці, Львівської області. Вартість робіт згідно договірної ціни складає 1 443 498 гривень.

На підтвердження фактичного виконання обумовлених договором робіт позивачем представлено акт №1 від 30 вересня 2010 року форми КБ - 2в про приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, Довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2010 року форми КБ - 3. Операції були відображені в бухгалтерському обліку підприємства, згідно картки по рахунку №631 «Контрагент: TзOB «За - Стройбут» за вересень 2010 року наступним бухгалтерським проведенням: Дт 1522 Кт 631 на суму 1 202 915 гривень; Дт 6442 Кт 631 на суму 240 583 гривні.

Також TзOB «За - Стройбут» 30 вересня 2010 року було видано позивачу податкову накладну №300946 на суму 1 443 498 гривень у тому числі - 240 583 гривні 33 коп. податку на додану вартість.

Судом також встановлено, що 01 грудня 2011 року укладено правочин про відступлення права вимоги, згідно якого TзOB «За - Стройбут», як первісним Кредитором відступлено право вимоги у позивача грошових коштів за Договором будівельного підряду №ТС - 10 - 08/30 від 30 серпня 2010 року ТзОВ «Юстана», як Новому кредитору, який приймає право вимоги і стає кредитором позивача, як Боржника.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачемвимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої 22 серпня 2008 року складено акт №34/23 - 0/31120922. Відповідно до висновків перевірки, викладених у вказаному акті, в ході перевірки виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- вимог п.п. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 938 гривень;

- вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із заниженням податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 240 583 гривень.

На підставі акта перевірки та викладених висновків 30 серпня 2011 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення: №0000422301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 240 583 гривні за основним платежем та на 60 146 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000432301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 23 938 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу, це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрмі цього, відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 - 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2 ст.7 вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп.7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до податкового кредиту витрати по податку на додану вартість у випадку придбання товарів (послуг), які не призначені для їх використання в господарській діяльності платника податку та у випадку відсутність податкової накладної.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження реальності господарських операцій із вищезгаданим контрагентом позивачем представлено належно оформлені первинні документи, які були досліджені судом і яким, як доказам по справі, було надано правильну правову оцінку.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, докази, представлені сторонами на підтвердження цих обставин, виходячи з положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірне віднесення позивачем витрат, понесених у зв'язку із отриманням послуг до валових витрат та включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідач, як на підставу прийняття оспорюваних рішень, посилається на встановлення фактів відсутності поставок товару та укладення угоди без мети настання реальних наслідків . В зв'язку з тим, що угода є нікчемною, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку, як зазначає відповідач, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Проведеною перевіркою контрагента позивача, було встановлено, що у TзOB «За - Стройбут» немає необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово - господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, у тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового зобов'язання з податку на додану вартість та валового доходу по податку на прибуток у ТзОВ «За - Стройбут» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток. Отже, вартість реалізованих ТзОВ «За - Стройбут» будівельних послуг позивачу, вважається не підтвердженою, так як податковими органами неможливо провести зустрічні перевірки фінансово - господарської діяльності даного підприємства, що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

Проте, такі висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 22 серпня 2011 року №34/23 - 0/31120922, не є достатньо обґрунтованими, не підтверджені в судовому засіданні та спростовуються представленими позивачем належними та допустимими доказами.

Твердження відповідача про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції у своїх висновках, так як виконані у відповідності до договору роботи були використані у господарській діяльності позивача, позивачу були видані податкові накладні, а первинні документи, підтверджують реальність вищезазначених господарських операцій.

Також, Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь - яких зустрічних перевірок, та ставить у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з посиланням на ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, якими визначено вимоги до укладення правочинів, підстави їх недійсності, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, а також зменшення бази оподаткування.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги, так як вони ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року по справі №2а - 873/12/1370 за адміністартвиним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий Дім «Волинь» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко

Ухвалу в повному обсязі складено 04 листопада 2013 року.