Постанова

від 22.06.2012 по справі 1570/2364/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2364/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року

15 год. 29 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тарасишиної О.М.,

При секретарі: Таратунської О.В.,

За участю сторін:

представників позивача: Мірошниченко А.І., Мельник Е.М.,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпапір»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій при проведені перевірки та складанні Акту перевірки протиправними та визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0003402310 та № 0003412310, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпапір»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій при проведені перевірки та складанні Акту перевірки протиправними та визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0003402310 та № 0003412310.

У судовому засіданні 20.06.2012 року замінено відповідача - державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси на належного - державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був сповіщений належним чином про дату, час та місце слухання справи. Необхідно зазначити, що представник відповідача неодноразово не з'являвся у судові засідання хоча був сповіщений належним чином, письмових заперечень та витребуваних документів по справі надано не було, а тому відповідно до ст.128 КАС України справа слухалась за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки, відповідно до висновку якого встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача.

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0003402310, яким зобов'язано позивача сплатити грошове зобов'язання на загальну суму 345488 грн., та податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0003412310, яким зобов'язано товариство сплатити грошове зобов'язання на загальну суму 277015 грн.

Із вказаними повідомленнями-рішеннями позивач не згоден, оскільки вважає їх прийнятим на підставі акту, який складений з порушенням вимог діючого законодавства України, висновки якого базуються на протиправних діях відповідача при проведенні перевірки, відтак позивач звернувся до суду.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок великих і підприємств управління податкового контролю ДПС в Одеській області Ліщук С.С. (на підставі направлення від 18.11.2011 року №004269/4128 виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси), старшим державним податковим ревізор - інспектором відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю ДПС в Одеській області Черновою Л.П. (на підставі направлення від 18.11.2011 року №004268/4127 виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси), заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Чернявською В.Г. (на підставі направлення від 14.11.2011 №004141/4031 виданого ДПІ у Приморському районі Одеси), старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу контролю за операція сфері ЗЕД управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Приморському районі м. Одеси Івановим К.Ю. (на підставі направлення від 07.11.2011 №004021/3873, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси), головним державним податковим ревізор-інспектором сектору організації роботи з безхазяйним майном управління погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у Приморському районі м. Одеси Керничним С.В.( на підставі направлення від 21.02.2012р. № 003651/3948, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси) згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 77 ст.81 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпапір»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, перевірка проводилась з 21.02.2012 року по 03.03.2012 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 05.03.2012 року по 13.03.2012 року на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 02.03.2012 р. №10.

Згідно плану графіка перевірка ТОВ «Інтерпапір»повинна була розпочатися 30.11.2011 року, але у зв'язку з втратою документів підприємству було надано 90 календарних днів на відновлення бухгалтерських та податкових документів.

За наслідками означеної перевірки складено акт перевірки від 20.03.2012 року № 309/22- 50/33073018 (а.с. 8-29), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року в редакції від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 276390 грн., пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 221612 грн., п.2.1 ст.2, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.1 ст.16 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за грудень 2010 року у сумі 1710,00 грн. Перевіркою також встановлено порушення вимог Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637.

У зв'язку з чим, на підставі вказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби 02.04.2012р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0003412310 (а.с. 30) щодо збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 277015 грн., з яких 221612 грн. основний платіж та 55403 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 0003402310 (а.с. 31) щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 345488 грн., з яких 276390 грн. основний платіж та 69098 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0003412310 та №0003402310, винесені податковим органом неправомірно, неґрунтовно без урахуванням приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом та зазначено в акті перевірки, ТОВ «Інтерпапір»зареєстроване 17.08.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (а.с. 45) та взято на облік ДПІ у Приморському районі м. Одеси 02.09.2004 року за № 13462 (а.с. 44).

У періоді, що перевірявся, суб'єкт господарювання був платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та комунального податку.

Судом з'ясовано, що за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року ТОВ «Інтерпапір»задекларовано валові витрати в сумі 16925336 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р. перевіркою встановлено їх завищення на загальну суму 1105562 грн. в т.ч. по періодам за 3 квартал 2010 року у сумі 1034728 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 70833 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 встановлено: у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 показників за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року у загальній сумі 11254652 грн. відповідачем встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з придбання матеріалів, товарів, послуг ТОВ «Інтерпапір»для здійснення основного виду діяльності у сфері оптової торгівлі, зокрема - оптової торгівлі газетним папером.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. в сумі 11254652 грн. на підставі таких документів: договори, видаткові накладні, виписки банку, платіжні доручення, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 311 «Поточний рахунок у національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 28 «Товари», 91 «Загальновиробничі запаси», 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами»685 «Розрахунки з різними кредиторами», 791 «Результат операційної діяльності».

Відповідачем встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»на загальну суму 1105561,77 грн. в т.ч. у 3 кварталі 2010 року на суму 1034728,44 грн., у 4 кварталі 2010 року у сумі 70833,33 грн. Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відпові дними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених до кументів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Відповідно до положень ст.3 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який, у свою чергу, є обов'язковим видом обліку для підприємств. Згідно ст.9 Закону бухгалтерський облік господарських операцій здійснюється підприємством виключно на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Зазначені первинні документи є одночасно тими документами, які відповідно до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України про прибуток є підтверджуючими щодо правомірності віднесення до складу валових витрат відповідного звітного періоду здійснених платником податку витрат.

Також, в ході проведення перевірки відповідачем вказано, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Інтерпапір»здійснено операції, відносно яких за змістом наявних підтверджуючих документів не можливо дійти висновку, що витрати платника податку здійснено відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В ході проведення перевірки відповідачем було здійснено аналіз оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товар на складі»та відповідно звірено з первинними документами в ході якого підраховувалась кількість придбаного та реалізованого газетного паперу різного формату.

В результаті проведеного аналізу було зазначено: - у липні 2010 року за даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 було придбано газетного паперу формату 84x43 у кількості 68810 кг вартістю 256962,20 грн. без ПДВ та реалізовано газетного паперу формату 84x43 у кількості 68810 кг вартість придбання 256962,20 грн. без ПДВ сальдо на початок місяця та на кінець місяця 0 грн., але за даними первинних документів (накладні на придбання та реалізацію) було придбано газетного паперу формату 84x43 у кількості 68810 кг вартістю 256962,20 грн. без ПДВ та реалізовано газетного паперу формату 84x43 у кількості 41236 кг вартість придбання 153990,6 грн. без ПДВ.

Виходячи з вищевказаного за даними перевірки залишок на кінець місяця складає 27574 кг вартість придбання 102971,6 грн. без ПДВ, а за даними підприємства 0 грн., тобто на думку відповідача не можливо дійти висновку що витрати платника податку здійснено відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються їх подальшого використання у власній господарській діяльності, у серпні 2010 року за даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 сальдо на початок місяця газетного паперу формату 84x45 у кількості 23402 кг вартістю 87151,51 грн. без ПДВ, придбано газетного паперу формату 84x45 у кількості 97046 кг вартістю 361615,63 грн. без ПДВ та реалізовано газетного паперу формату 84х43\5 у кількості 119675 кг вартість придбання 445899,10 грн. без ПДВ сальдо на кінець місяця 773 кг вартість придбання 2868,04 грн., але за даними первинних документів (накладні на реалізацію) було реалізовано газетного паперу формату 84x45 у кількості 81517 кг вартість придбання 303725,6 грн.

Виходячи з вищевказаного відповідач дійшов хибного висновку, що не має можливості довести використання у господарській діяльності газетного паперу формату 84x45 у кількості 38158 кг вартістю 142173,5 грн. без ПДВ.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідями розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні Для поновлення таких документів.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який, у свою чергу, є обов'язковим видом обліку для підприємств. Згідно ст.9 Закону бухгалтерський облік господарських операцій здійснюється підприємством виключно на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Між тім, зазначені первинні документи є одночасно тими документами, які відповідно до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України про прибуток є підтверджуючими щодо правомірності віднесення до складу валових витрат відповідного звітного періоду здійснених платником податку витрат.

Відповідно до документів наданих для перевірки встановлено, що ТОВ «Інтерпапір»врахувало до складу валових витрат суму придбання газетного паперу у ТОВ «Вантар»у 3 кварталі 2010 року на суму 654166,67 грн. без ПДВ.

Також, ТОВ «Інтерпапір»врахувало до складу валових витрат суму придбання послуг по організації перевезення вантажу автомобільним транспортом у ТОВ «Вояжавтотранс»загальну суму 206250,0 грн. без ПДВ в т.ч. у 3 кварталі 2010 року на суму 135416,67 грн. без ПДВ та у 4 кварталі 2010 року на суму 70833,33 грн. без ПДВ.

Перевіркою відображених у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» показників за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 у загальній сумі 76728 грн. встановлено, що ТОВ «Інтерпапір»облік запасів проводиться у відповідності до вимог Стандарту БО 9 за рахунками бухгалтерського обліку 22 «МШП», 28 «Товари»при продажу та іншому вибутті запасів їх оцінка здійснюється за методом ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів).

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів самостійно проводилась відповідно до наказу №7 від 31.03.2011 року. Згідно результатів проведеної інвентаризації складено акт від 31.03.2011 року нестач та надлишків не виявлено.

Відповідач дійшов хибного висновку, що позивачем порушено пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, оскільки підприємством до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену при придбанні послуг, за відсутністю підтвердження подальшого зв'язку такого придбання із здійсненням власної господарської діяльності, відтак внаслідок цього порушення підприємством завищено податковий кредит у загальній сумі 49029 грн., в т.ч. у липні 2010 року у сумі 20594 грн., у серпні 2010 року у сумі 28435 грн.

Позивачем у липні 2010 року враховано до складу податкового кредиту суму 30833,33 грн. та у вересні 2010 року враховано до складу податкового кредиту суму 100000 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Вантар»код 36860294.

Також в ході перевірки було встановлено, що позивачем у липні 2010 року враховано до складу податкового кредиту суму 5416,67 грн., у серпні 2010 року враховано до складу податкового кредиту суму 8333,33 грн. у вересні 2010 року враховано до складу податкового кредиту суму 13333,33 грн. у листопаді 2010 року враховано до складу податкового кредиту суму 14666,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Вояжавтотранс».

За період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року ТОВ «Інтерпапір» задекларовано податку на прибуток на загальну суму 85835 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року згідно акту перевірки встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 276390 грн. в т.ч. у 3 кварталі 201( року у сумі 258682 грн., у 4 кварталі 2010 року у сумі 17708 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства щодо повноти визначення валових витрат.

За період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року ТОВ «Інтерпапір» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3197340 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року встановлено його завищення на загальну суму 221612 грн. в тому числі: липні 2010 року-56844 грн.; серпні 2010 року - 36768 грн.; вересні 2010 року - 113333 грн.; листопаді 2010 року - 14667 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 16.4) за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року встановлено: у рядку 10.1 Декларацій «операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»показників за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року у загальній сумі 622951 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з придбання матеріалів, товарів, послуг ТОВ «Інтерпапір»для здійснення основного виду діяльності у сфері оптової торгівлі, зокрема - оптової торгівлі газетним папером. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року в сумі 622951 грн. на підставі таких документів: договори, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) з додатками, виписки банку, платіжні доручення, регістри бухгалтерського обліку по рахунках, 22 «МБП», 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», 311 «Поточний рахунок у національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»91 «Загальновиробничі витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»791 «Фінансовий результат». Перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій «операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»на загальну суму 221612 грн. в тому числі: липні 2010 року - 56844 грн.; серпні 2010 року - 36768 грн.; вересні 2010 року - 113333 грн.; листопаді 2010 року - 14667 грн.

Таким чином в наслідок зазначених порушень на думку відповідача ТОВ «Інтерпапір»завищено задекларовані суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій «операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»на загальну суму 172583 грн. в тому числі: липні 2010 року - 36250 грн.; серпні 2010 року - 8333 грн.; вересні 2010 року - 113333 грн.; листопаді 2010 року - 14667 грн.

В свою чергу перевіркою щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року ТОВ «Інтерпапір»задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету ряд 27 декларації у сумі 281585 грн. відповідачем встановлено заниження на загальну суму 221612 грн. в тому числі: липні 2010 року - 56844 грн.; серпні 2010 року - 36768 грн.; вересні 2010 року - 113333 грн.; листопаді 2010 року - 14667 грн. В результаті допущених порушень податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до приписів ч.1 ст.265 Господарського кодексу України від 16 січня 2003року №436-IV(зі змінами та доповненнями) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст.266 вказаного Кодексу предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 267 Господарського кодексу України передбачено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Крім того, договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997року №363, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998року за №128/2568 (зі змінами та доповненнями), визначені права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Зокрема, згідно з п.11.1 вказаних Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи».

Розділом 11 Правил перевезення вантажів встановлено правила оформлення документів на перевезення, зокрема, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). В таких випадках у товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Також, статтею 909 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язана доставити довіреній другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням товарно-транспортної накладної.

Також, положеннями Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996року №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996року за №293/1318 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві та підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Крім того, порядок приймання-передачі продукції визначено вимогами Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених Постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965року №П-6 та від 25.04.1966року №П-7 (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.2 яких при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний: дотримуватись встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць; чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (сертифікати, посвідчення якості і ін.), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності.

Відповідно п.п.5,12,22 означеної Інструкції при прийманні товарів, як передбачено правилами, що діють на транспорт (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом). Приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника (виробника). Для приймання продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності»від 17 травня 2001року №2406-III (зі змінами та доповненнями) постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999року №996-XIV (зі змінами та доповненнями) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до приписів п.2 ст.3 означеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Правила податкового обліку визначаються також спеціальними нормативними актами, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704 (зі змінами та доповненнями), визначена також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 цього Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованого в Мінюсті України 08.04.2003р. за №271/7592 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Отже, із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, основною ознакою для визначення діяльності господарською є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платникам податків. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених за отримані товари (послуги) сум до складу валових витрат Підприємства, а також віднесення відповідних сум ПДВ, сплачених у ціні таких товарів (послуг), до складу податкового кредиту, є факт придбання означених товарів чи послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, судом встановлена наявність у позивача відповідних належних доказів на підтвердження фактичного придбання товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності, а саме договір купівлі-продажу №6 від 02.04.2010 року укладеного між ТОВ «Інтерпапір»та ТОВ «Вантар»про купівлю-продаж паперу газетного. Згідно вказаного договору ТОВ «Інтерпапір»продало, а ТОВ «Вантар»придбало паперу газетного на загальну суму 1 385 000 грн. з урахуванням ПДВ, що відображено у Рахунках-фактурах №№165, 470, 285, в свою чергу відповідно до договору про надання послуг з організації перевозок вантажів від 02.07.2010 року №29/2, актів здачі-прийняття робіт №№ 604, 180, 669, 422 ТОВ «Вояжавтотранс»надало експедиторські послуги ТОВ «Інтерпапір»в період з 30.07.2010 року по 31.10.2010 року на загальну суму 206 250 грн. без ПДВ.

Отже, з урахуванням наявності первинних документів які підтверджують наявність відносин між ТОВ «Інтерпапір»та ТОВ «Вантар». ТОВ «Вояжавтотранс», здійснення між ними господарської діяльності та розрахунки за здійснення господарської діяльності позивач законно вніс до валових витрат зазначені суми.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що між позивачем та ТОВ «Вояжавтотранс»02.07.2010 року за № 29/2 укладено договір по наданню послуг з організації перевезення вантажу автомобільним транспортом, зокрема суд звертає увагу на те, що реальне надання послуг по перевезенню товарів автомобільним транспортом ТОВ «Вояжавтотранс»не можуть залежати від наявності у позивача товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо, оскільки під час розгляду справи суд враховує всі наявні докази в сукупності.

Згідно з приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Також, позивач надав суду копії видаткових накладних від 06.07.2010 року № РН-01668 та від 09.07.2010 року № РН-01675 (а.с. 106-107) відповідно до яких газетний папір (ф. 84х45) було поставлено ДП «Маклер»та газеті «ГАРТ». Як пояснили представники позивача, ці накладні не були надані перевіряючим, оскільки знаходились на узгоджені у контрагентів, але вони були зареєстровані в електронному реєстрі із зазначенням дати реєстрації, порядкового номеру, виду документу, суми (а.с. 92-99). Вказаний реєстр було досліджено перевіряючими під час проведення перевірки.

Суд зазначає , що позивачем надані суду належні та допустимі докази, які спростовують наведені в акті перевірки висновки податкового органу.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо неправомірності та неґрунтовності збільшення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Інтерпапір»у сумі 221612 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у сумі 55403 грн., а також донарахування податку на прибуток у сумі 276390 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у сумі 69098 грн., в свою чергу дії державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпапір»в період з 21.02.2012 року по 13.03.2012 року та складанні акту перевірки від 20.03.2012 року № 309/22-50/33073018 були протиправними.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.3 ст. 105 КАС України позивач, у тому числі має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають приписам податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпапір»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій при проведені перевірки та складанні Акту перевірки протиправними та визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0003402310 та № 0003412310 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпапір»в період з 21.02.2012 року по 13.03.2012 року та складанні акту перевірки від 20.03.2012 року № 309/22-50/33073018.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 02.04.2012 року № 0003402310 та від 02.04.2012 року № 0003412310.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 22.06.2012 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпапір» в період з 21.02.2012 року по 13.03.2012 року та складанні акту перевірки від 20.03.2012 року № 309/22-50/33073018.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 02.04.2012 року № 0003402310 та від 02.04.2012 року № 0003412310.

22 червня 2012 року.