Постанова

від 20.06.2012 по справі 2а-1190/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 року 2а-1190/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Васковця М.С., за участю

представника позивача : Граба Ю.І.,

представника відповідача : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол.Спец.Буд" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол.Спец.Буд" (далі -позивач або ТОВ "Ол.Спец.Буд") звернулось до суду з адміністративним позовом доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач або Броварська ОДПІ), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІвід 21.02.2012 № 0001061601 та № 0001051601.

Позов обґрунтований тим, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, є необґрунтованими та незаконними, оскільки податковим органом при проведенні перевірки позивача помилково встановлено обставини щодо неправомірного включення до податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних минулих податкових періодів після спливу 365 календарних днів з дати їх виписки. Як зазначено у позовній заяві, також є безпідставним перерахунок зобов'язання позивача за лютий 2010 року та донарахування контролюючим органом суми податку на додану вартість, що повинна бути сплачена до бюджету у розмірі 387,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 96,75 грн., оскільки вказана сума грошових коштів була сплачена позивачем ще у 2010 році.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2012 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що при проведенні перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягало у збільшенні податкового кредиту на підставі виписаних у минулих податкових періодах податкових накладних, по яким минуло 365 календарних днів з дати їх складання.

У зв'язку з цим, контролюючим органом правомірно зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 663776,00 грн. та нараховано штрафні санкції за порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Ухвалами суду від 25 квітня 2012 року та від 15 травня 1012 року провадження у справі зупинялось з метою витребування у сторін додаткових доказів у справі.

Відповідач, повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 20.06.2012 не з'явився. Причини неявки відповідача суду не відомі, жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його представників до суду не надходило.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 19.03.2010 позивачем до Броварської ОДПІ подано, зокрема, податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року з визначеною сумою податкового зобов'язання, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 387,00 грн. Податкова декларація прийнята Броварської ОДПІ 19.03.2010, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції №2 про прийняття податкової звітності.

31 березня 2011 року, позивачем подано до Броварської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в якому платником податків визначено суму податкового кредиту, що не врахована у декларації звітного періоду, за який виправляються помилки, у розмірі 665402,00 грн. (від'ємне значення) та скорегованоподаткові зобов'язання з податку на додану вартість звітного періоду, у якому виявлена помилка. Уточнюючий розрахунок прийнятий органом державної податкової служби 31.03.2011, що підтверджується квитанцією №2, копія якої наявна у матеріалах справи.

Подання уточнюючого розрахунку було зумовлено тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ол-Сервіс" (ідентифікаційний код 32752471) на користь ТОВ "Ол.Спец.Буд" у лютому 2010 року були оформлені видаткові накладні щодо передачі товару від 12.02.2010 №РН-000022 на суму 1180492,44 грн., в тому числі податок на додану вартість 196748,74 грн.; від 24.02.2010 №РН-000034 на суму 639018,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 106503,05 грн.; від 28.02.2010 №РН-000036 на суму 2172904,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 362150,70 грн.

У зв'язку з цим, ТОВ "Ол-Сервіс" виписано податкові накладні від 12.02.2010 №506 на суму 1180492,44 грн., в тому числі податок на додану вартість 196748,74 грн.; від 24.02.2010 №618 на суму 639018,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 106503,05 грн.; від 28.02.2010 №666 на суму 2172904,20 грн., в тому числі податок на додану вартість362150,70 грн., які помилково не враховані позивачем при визначенні податкових зобов'язань, про що подано уточнюючий розрахунок.

16 січня 2012 року Броварською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ "Ол.Спец.Буд" (ідентифікаційний код 32752508) у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2010 року, про що складено акт від 16.01.2012 №34/15-309/32752508.

Як убачається з даного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, що полягало у включенні платником податків до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, по яким минуло 365 календарних днів з дати виписки, що вплинуло на розрахунки з бюджетом, та встановлено відповідальність платника податків згідно пункту 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 №0001061601, яким позивачеві збільшено зобов'язання по податку на додану вартість на суму 483,75 грн., в тому числі 387,00 грн. за основним платежем та 96,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 21.02.2012 №0001051601, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 663776,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 165944,00 грн.

Не погоджуючись з результатами перевірки, позивачем направлено Броварській ОДПІ заперечення від 22.02.2012 №1 на акт перевірки від 16.01.2012 №34/15-309/32752508, які залишені без розгляду, про що позивача повідомлено листом від 27.02.2012№2325/10/15-317/996.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на час виписки Товариством з обмеженою відповідальністю "Ол-Сервіс" на користь ТОВ "Ол.Спец.Буд" податкових накладних, далі -Закон України «Про податок на додану вартість») поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (пункт 7.1вказаного Закону).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 вказаного Закону).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаного Закону).

Як уже зазначалось, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ол-Сервіс" (ідентифікаційний код 32752471) на користь ТОВ "Ол.Спец.Буд" було виписано податкові накладні від 12.02.2010 № 506 на суму 1180492,44 грн., в тому числі податок на додану вартість 196748,74 грн.; від 24.02.2010 № 618 на суму 639018,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 106503,05 грн.; від 28.02.2010 № 666 на суму 2172904,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 362150,70 грн.

Судом встановлено, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам, встановленим законом, та виписані позивачеві у встановленому на момент їх виписки порядку.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові накладні від 12.02.2010 № 506, від 24.02.2010 № 618 та від 28.02.2010 № 666 належним чином оформлені і були підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до абзацу третього підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-III (чинного на час видання податкових накладних від 12.02.2010 № 506, від 24.02.2010 № 618, від 28.02.2010 № 666, далі -Закон України №2181-III), заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. При цьому, закон не пов'язував дату виникнення права на податковий кредит з датою оформлення податкової накладної.

Тому, суд дійшов висновку, що у разі якщо платник податків набув право на податковий кредит у період дії Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону №2181-III, то він вправі подати заяву про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість протягом 1095 днів з дня виникнення такого права.

Разом з тим, з 1 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як убачається з аналізу зазначених вище норм, зі вступом в законну силу Податкового кодексу України, строк реалізації права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого платником податку при купівлі товарів (послуг) було зменшено із 1095 днів до 365 днів та пов'язано з датою виписки податкової накладної.

При цьому, суд звертає увагу, що Розділом XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України не встановлено особливостей щодо включення платником податків у поточному звітному податковому періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, виписаних до набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначений конституційний принцип може поширюватись, в тому числі, на закони та інші нормативно-правові акти,що стосуються юридичних осіб, у разі не надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Тому, на думку суду, при визначенні змісту суб'єктивного права платника податку необхідно керуватися тим законом, який діяв на момент виникнення такого права, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається з матеріалів справи, податкові накладні, суми податку на додану вартість на підставі яких включено позивачем до податкового кредиту за лютий 2010 року, були виписані до набрання чинності Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ "Ол.Спец.Буд" має право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими податковими накладними протягом 1095 днів з дня їх виписки, але протягом 365 днів з дати набуття чинності Податковим кодексом України.

При цьому, суд вважає, що у зв'язку з тим, що положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України обмежують строк реалізації права платника податку на формування податкового кредиту до 365 днів з моменту оформлення податкової накладної, вони підлягають застосуванню лише щодо податкових накладних, які виписані з 1 січня 2011 року.

Аналогічна правова позиція також викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 № 203/11/13-11, відповідно до якого застосування строків звернення до адміністративного суду, визначених Податковим кодексом України, можливе лише щодо тих правовідносин, що виникли після набрання чинності Податковим кодексом України.

Крім цього, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, відповідно до положень пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто, у даному випадку, законодавець зобов'язує платника податків надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації протягом 1095 днів, крім випадків,коли платник податків виявив помилку до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом, під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем, у межах 1095 днів від дати виявлення помилки, було подано до Броварської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в якій платником податків визначено суму податкового кредиту, що не врахована у декларації звітного періоду, за який виправляються помилки, в розмірі 665402,00 грн. (від'ємне значення), сформованого на підставі податкових накладних від 12.02.2010 № 506 на суму 1180492,44 грн., в тому числі податок на додану вартість 196748,74 грн.; від 24.02.2010 № 618 на суму 639018,30 грн., в тому числі податок на додану вартість 106503,05 грн.; від 28.02.2010 № 666 на суму 2172904,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 362150,70 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ "Ол.Спец.Буд" правомірно віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, сума податку на додану вартість за якими не була включена у відповідному звітному податковому періоді і за який подано уточнюючий розрахунок.

Щодо нарахування позивачеві податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 387,00 грн. відповідно до податкового повідомлення -рішення від 21.02.2012 № 0001061601, то суд зазначає, що вказана сума була сплачена позивачем 25.03.2010, що підтверджується платіжним дорученням № 289 від 25.03.2010.

Судом, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово оголошувалась перерва та зупинялось провадження у справі. Тобто, сторонам були створені усі необхідні умови для надання доказів з метою встановлення судом фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства.

Проте, відповідачем, як самостійно так і на вимогу суду не надано як розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, які були застосовані ним, так і пояснень щодо підстав та порядку визначення позивачеві грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 387,00 грн.

Крім цього, відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, відповідачем до позивача був застосований штраф у розмірі 165944,00 грн. (податкове повідомлення -рішення від 21.02.2012 № 0001051601) та 96,75 грн. (податкове повідомлення -рішення від 21.02.2012 № 0001061601), у зв'язку з поданням позивачем уточнюючого розрахунку 31.03.2011.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Тобто, законодавець чітко і безальтернативно встановив, що при застосуванні штрафних санкцій за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року необхідно враховувати норми пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, відповідно до якого штрафні санкції застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, якщо податкове правопорушення мало місце у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, то відповідно до норм пункту 7 у взаємозв'язку з положеннями пункту 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, за таке правопорушення повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 гривня.

Зазначені висновки, викладені в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 № 2198/11/13-11. Крім цього, аналогічна практика запроваджена також і Державною податковою інспекцією у Київській області Державної податкової служби та Державною податковою службою України (лист від 19.10.2011 №2704/10/25-017/271-1358 щодо розгляду звернення ТОВ «Промет»).

Суд звертає увагу, що позивач надав уточнюючий розрахунок у березні місяці 2011 року. У разі, якщо податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем у даний період положень податкового законодавства, податковий орган зобов'язаний був би застосувати штраф у розмірі, що не перевищує 1,00 грн.

У контексті наведених норм законодавства та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 №0001061601 та №0001051601 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру нарахованих зобов'язань, здійснювати їх повторний розрахунок замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупностісуд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв'язку з чим підстави для присудження їх на користь сторін відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.02.2012 № 0001061601 та № 0001051601, - визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 червня 2012 р.