Постанова

від 20.06.2012 по справі 2а/1270/4109/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4109/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Колесніковій Я.А.,

за участю представників

позивача: Подоляки Р.І.

представників

позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.05.2012),

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 166/10-028 від 12.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Лігохім» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 № 0000982201, № 0001022201, № 0001032201, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Лігохім» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 № 0000982201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 528007,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 № 0001022201, яким ПП «Лігохім» про збільшення податку на прибуток у сумі 669758,00;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 № 0001032201 про стягнення штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

Підставою донарахування сум податку на додану вартість було неправомірне, на думку відповідача, віднесення до податкового кредиту сум у зв'язку з придбанням позивачем товару по договорах з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал». Позивач з такими висновками відповідача не згоден, оскільки податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал». Посилання відповідача на відсутність будь-яких інших документів, як на підставу відсутності у позивача права на податковий кредит, на думку позивача, не має нормативно-правового обґрунтування. Між сторонами існували договори купівлі-продажу, а факт передавання товару підтверджений видатковими накладними.

Крім того, позивач вважає, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» є хибними, оскільки після 01.01.2011 правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що суперечить вимогам чинного законодавства. Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, призводить до прийняття податкового повідомлення-рішення. Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки, та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції (тобто, виходить за межі прав, наданих йому Конституцією та Законами України) щодо визнання таких правочинів недійсними, що призводить до безпідставного прийняття рішення.

Також, позивач зазначає, що підставою донарахування сум податку на прибуток було неправомірне, з точки зору відповідача, заниження позивачем сум прибутку у зв'язку з віднесенням до валових затрат витрат по договорах з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал». Позивач з такими висновками не згоден, оскільки до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Матеріали справи свідчать про те, що позивач при обчисленні податку на прибуток, відніс до собівартості витрати операційної діяльності у вигляді вартості придбаних товарів та послуг у його контрагентів - ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», та підтвердив їх відповідними платіжними та іншими первинними документами (платіжні доручення, прибутково-видаткові накладні, акти виконаних робіт).

Позивач також зазначає, що ведення та зберігання товарно-транспортних накладних за правилами податкового обліку здійснюється лише для договорів перевезення, а не договорів купівлі-продажу, оскільки лише у цьому випадку вони підтверджують об'єкт, базу оподаткування та дату виникнення прав та обов'язків з оподаткування.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.138-140 том 2) у яких зазначив таке.

Вказану перевірку проведено на підставі постанови слідчого, в рамках кримінальної справи, порушеної у відношенні посадових осіб ПП «Ардея-Тех». У ході слідства встановлено, що ПП «Ардея-Тех» є учасником єдиної фінансово-промислової групи, створеної з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань та конвертації грошових коштів, до складу якої входять, зокрема ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал».

В акті вказано, що операції між ПП «Лігохім», ПП «Інтенція», ПП «Поляріс - Лайт» та ТОВ «Оріал» по придбанню товарно-матеріальних цінностей суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 цього кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, у зв'язку з чим ПП «Лігохім» порушено норми п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 та п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Представник відповідача зазначає, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз норм діючого законодавства свідчить про те, що діючим законодавством визначено такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, з наслідком укладення нікчемних правочинів.

Згідно отриманої від Алчевської ОДПІ податкової інформації встановлено відсутність у ПП «Інтенція», ПП «Порляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між позивачем, ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», на думку представника відповідача, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. При цьому слід зазначити, що документів, які б підтверджували транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів) до перевірки не надано.

Під час перевірки було встановлено проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувся лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач робить висновок, що формування податкового кредиту та валових витрат за нікчемними правочинами не може відбуватися за правилами податкового законодавства.

На підставі вищевикладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що приватне підприємство «Лігохім» (далі - ПП «Лігохім») (ідентифікаційний код 31023122) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 04.09.2000 за № 1 383 105 0001 001945, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 000395 (а.с.9 том 1).

ПП «Лігохім» перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 12.09.2000 за № 132, станом на час складання акта перебуває на обліку у ДПІ в м. Сєвєродонецьку.

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.03.2010 №10027220, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, індивідуальний податковий номер - 310231212140, зареєстрований платником ПДВ (а.с.10 том 1).

З 19.04.2012 по 28.04.2012 посадовою особою ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області від 30.11.2011 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки, відповідно до наказів ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18.04.2012 № 239-п, від 23.04.2012 № 253-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Лігохім», код за ЄДРПОУ 31023122, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс-Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523) за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, за результатами проведення якої складено акт від 28.04.2012 № 296/22-31023122 (а.с.16-24 том 1).

Згідно висновків акта від 28.04.2012 № 296/22-31023122 перевіркою встановлено порушення ПП «Лігохім»:

- п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 528 007,00 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 12 943,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 100 878,00 грн., за березень 2011 року у сумі 109 919,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 98 928,00 грн., за травень 2011 року у сумі 100 183,00 грн., за червень 2011 року у сумі 105 156,00;

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс - Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523) з ПП «Лігохім» про придбанні товарів, робіт, послуг;

- п.44.3 ст.44 ПК України, втрата первинних документів, що підтверджують факт взаємовідносин ПП «Лігохім» з ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс - Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523).

Крім того, з 19.04.2012 по 28.04.2012 посадовою особою ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області від 24.12.2011 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки, відповідно до наказів ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18.04.2012 № 239-п, від 23.04.2012 № 253-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Лігохім», код за ЄДРПОУ 31023122, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс-Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523) за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, за результатами проведення якої складено акт від 28.04.2012 № 297/22-31023122 (а.с.25-33 том 1).

Згідно висновків акта від 28.045.2012 № 297/22-31023122 перевіркою встановлено порушення ПП «Лігохім»:

- п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 669 758,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 279 676,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 242 494,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 390 082,00 грн.;

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс-Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523) з ПП «Лігохім» про придбанні товарів, робіт, послуг.

З актів перевірок вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «Лігохім» безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс-Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523). Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки не надано документів, які б свідчили про транспортування та якість товару, отриманого від контрагентів-постачальників.

Аналіз норм діючого законодавства свідчить про те, що діючим законодавством визначено такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, з наслідком укладення нікчемних правочинів.

Згідно отриманої від Алчевської ОДПІ податкової інформації встановлено відсутність у ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між позивачем, ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Документів, які б підтверджували транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів) до перевірки не надано.

Під час перевірки встановлено проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту.

На підставі акту від 28.04.2012 № 296/22-31023122 ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123, підпункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0000982201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 528 008,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 528 007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (а.с.39 том 1).

На підставі акта від 28.04.2012 № 297/22-31023122 ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 підпункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0001022201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 669 759,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 669 758,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (а.с.40 том 1).

На підставі акта від 28.04.2012 № 296/22-31023122 ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0001032201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн. (а.с.41 том 1).

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

З актів перевірок від 28.04.2012 № 296/22-31023122 та від 28.04.2012 № 297/22-31023122 вбачається, що відповідачем встановлено порушення з боку позивача податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у період з 01.01.2011 по 30.09.2011.

Згідно п.2 ст.2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність з 01.04.2011, крім п.1.20 ст.1 Закону, який діє до 01.01.2013.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що спірні правовідносини між ПП «Лігохім», ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» склалися, у тому числі під час дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, при вирішені адміністративної справи, суд вважає за необхідне керуватися нормами як Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і Податкового кодексу України.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із ст.138 ПК України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 ПК України);

- собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робі, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаним з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку ( п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ПП «Лігохім» та ТОВ «Оріал» укладено договори поставки № Д-050101 від 05.01.2011, № Д-1001/11 від 10.01.2011, № Д-240201 від 24.02.2011, № Д-180302 від 18.03.2011, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договорів).

Пунктом 4.3 договорів визначено, що доставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом за усними або письмовими заявками покупця.

Операції постачання товарів оформлено: податковими накладними (а.с.64, 68, 71, 75, 79, 83, 86, 90, 93, 94, том 1), видатковими накладними (а.с.65, 67, 73, 76, 80, 84, 87, 91, 95, 98 том 1), рахунком - фактурою (а.с.69, 74, 77, 81, 85, 88, 92, 96 том 1), заявками про доставку товару (а.с.66, 70, 78, 82, 89, 97, 99 том 1).

Між ПП «Лігохім» та ТОВ «Оріал» укладено договір № 122910 про надання послуг на супровід від 29.12.2010, згідно умов якого виконавець із залученням третіх осіб або сторонніх організацій зобов'язується за дорученням замовника, від його імені та в його інтересах надати комплекс послуг та виконати роботи, пов'язані з транспортно-експедиційними послугами, здійснюваними замовником за своїми договірними зобов'язаннями (а.с.127-128 том 1). До договору складено протоколи узгодження ціни (а.с.129-133 том 1).

Вказану господарську операцію оформлено: податковими накладними (а.с.134, 136, 138, 140, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155 том 1), актами приймання-передавання виконаних робіт (а.с.135, 137, 139, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156 том 1).

Між ПП «Лігохім» та ПП «Інтенція» укладено договори поставки № Д-040401 від 04.04.2011 та № Д-010701 від 01.07.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договору).

Пунктом 3.4 договорів визначено, що доставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом за письмовою заявкою покупця.

Операції постачання товарів за вказаними договорами оформлено: податковими накладними (а.с.49, 53 том 1); видатковими накладними (а.с.50, 54 том 1); рахунками-фактурами (а.с.51 том 1); заявками на отримання товару (а.с.52, 55 том 1).

Між ПП «Лігохім» та ПП «Поляріс-Лайт» укладено договори поставки № 040501 від 04.05.2011, № 010601 від 01.07.2011, № 180503 від 18.05.2011 відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що доставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом за письмовою заявкою покупця.

Операції постачання товарів за вказаними договорами оформлено: податковими накладними (а.с.166, 170, 174, 178, том 1); видатковими накладними (а.с.167, 171, 175, 179 том 1); рахунками-фактурами (а.с.168, 172, 176 том 1); заявками на отримання товару (а.с.169, 173, 177, 180 том 1).

Податкові накладні, отримані ПП «Лігохім» від ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.191-204 том 2).

За отриманий товар та надані послуги ПП «Лігохім» сплатило у повному обсязі, що підтверджено копіями банківських виписок (а.с.56-58, 103-117, 119-124, 181-184, 228-231 том 1).

Також представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт використання ПП «Лігохім» товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг у подальшій господарській діяльності підприємства, а саме: угоди, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.186-250 том 1, 1-75 том 2).

Дослідженням податкової звітності ПП «Лігохім» з податку на прибуток на податку на додану вартість за спірний період, встановлено, що позивачем у податковій звітності відображено операції з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», а саме включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» (а.с.170-190 том 2).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит та валові витрати у спірному періоді по фінансово-господарським операціям з ПП «Інтенція», ПП «Поялріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарським операцій між ПП «Лігохім», ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», що ґрунтуються на висновках актів перевірок Алчевської ОДПІ ПП «Інтенція» (код 37156804), ТОВ «Оріал» (код 36917523), ПП «Поялріс-Лайт» (код 37156789) суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Посилання ДПІ на нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт», ТОВ «Оріал» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не таким, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, призводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку не доведено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів ПП «Лігохім» - ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал».

Посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Лігохім» як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, суд оцінює критично, оскільки згідно договорів постачання, укладених між позивачем та ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», доставка товару на адресу покупця здійснювалася продавцями.

Таким чином, суд вважає, що позивач не мав жодного відношення до транспортування товару та, відповідно, не здійснював жодних витрат на це.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, на думку суду відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Лігохім» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість, включення витрат по придбанню товару до складу валових витрат підприємства та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та включив витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.05.2012 № 0000982201, № 0001022201.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Лігохім», за результатами проведення якої складено акти від 28.04.2012 № 296/22-31023122 та № 297/22-31023122, проведено на виконання постанов слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 30.11.2011 та від 24.12.2011 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки у кримінальній справі № 10/11/8012 (а.с.143-144 том 2).

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, у кримінальній справі в межах якої було призначено дану перевірку відповідно до кримінально-процесуального закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято без дотримання відповідної процедури, встановленої п. 86.9 ст.86 ПК України, а тому вони є передчасними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 № 0000982201, № 0001022201 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0001032201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн., суд зазначає таке.

Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено позивачу за порушення ним п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

Статтею 44 ПК України визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а саме:

- для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПК України);

- платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44 ПК України);

- у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п.44.5 ст.44 ПК України).

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

На думку суду, застосування до платника податку штрафних санкцій за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу, можливо тільки за наявності вини з боку платника податку при допущенні такого порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2012 за № Л-07/12-01 директором ПП «Лігохім» подано відповідачу заяву про втрату первинних документів, у якій зазначено, що 16.06.2011 на підставі постанови судді Брянківського міського суду Луганської області від 31.05.2011 та направлені до прокуратури м. Брянки (а.с.114 том 2).

Оглядом протоколу обшуку від 16.06.2011 встановлено, що всі документи було вилучено без відповідного опису упаковано у пакети (а.с.112 том 2).

18.01.2012 прокуратурою м. Сєвєродонецька за минуванням потреби було повернуто ПП «Лігохім» бухгалтерські документи, вилучені під час обшуку працівниками УБОЗ в Луганській області (а.с.129).

Крім того, позивачем направлено лист від 02.02.2012 № Л-02/02-1, яким повідомлено відповідача про те, що 18.01.2012 прокуратурою м. Сєвєродонецька повернуто бухгалтерські та податкові документи, вилучені під час обшуку 16.06.2011. Після ретельного огляду документів встановлено, що значна частина документів відсутня, у тому числі і документи, які стосуються предмету перевірки. Позивач зобов'язався відновити втрачені документи та надати їх до перевірки у строк, встановлений п.44.5 ст.44 ПК України (а.с.131 том 2).

Позивач відновив втрачені документи у строки, встановлені п.44.5 ст.44 ПК України, про що повідомив відповідача листом від 18.04.2012 № Л-18/04-01 (а.с.132 том 2).

З п.3 актів перевірок вбачається, що ПП «Лігохім» до перевірки надано всі необхідні та наявні у нього первинні документи, які детально описані в акті перевірки. Разом з тим, позивач відмовився надавати копії цих документів на вимогу податкового органу, пославшись на те, що всі оригінали до перевірки надані, а виготовлення копій цих документів потребує додаткового часу та відповідної техніки, яка на підприємстві у даний час відсутня.

Відповідачем складено акт від 24.04.2012 № 53/22-31023122 про відмову у наданні копій документів, про що зазначено в актах перевірок.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що втрата первинних документів сталася не з вини ПП «Лігохім» а з незалежних від нього причини. Натомість, платник податку у повній мірі виконав свій обов'язок щодо відновлення втрачених документів у термін, встановлений податковим органом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що штрафні санкції застосовані до позивача податковим повідомленням-рішенням від 18.05.2012 № 0001032201 застосовані безпідставно, що у свою чергу є підставою для визнання протиправним та скасування вказаного повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 червня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Лігохім» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 № 0000982201, № 0001022201, № 0001032201, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 № 0000982201, яким приватному підприємству «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 528008,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 528007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 № 0001022201, яким приватному підприємству «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 669759,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 669758,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 № 0001032201, яким приватному підприємству «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Лігохім» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 25 червня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова