Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2а/1270/4109/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року справа №2а/1270/4109/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі №2а/1270/4109/2012 за позовом Приватного підприємства «Лігохім» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року позов Приватного підприємства «Лігохім» (далі ПП«Лігохім») до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м.Сєвєродонецьку) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 року № 0000982201, №0001022201, №0001032201 задоволений в повному обсязі, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 року № 0000982201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 528008,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 528007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 року № 0001022201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 669759,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 669758,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 року № 0001032201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Лігохім» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень) (т. 2 а. с. 216-224).

Відповідачем на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій він посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати, прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтувалися на тому, що проведеною перевіркою податковим органом встановлено проведення позивачем безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту (том 2 а. с. 228 - 230).

Керуючись п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи за доводами апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що приватне підприємство «Лігохім» (ідентифікаційний код 31023122), як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 04.09.2000 року за № 1 383 105 0001 001945, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 000395 (т. 1 а.с.9), перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 12.09.2000 року за № 132, станом на час складання акта перевірки перебуває на обліку у ДПІ у м.Сєвєродонецьку, зареєстрований платником податку на додану вартість (далі ПДВ, т.1 а.с.10).

З 19.04.2012 року до 28.04.2012 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області від 30.11.2011 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки та на підставі наказів ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 18.04.2012 № 239-п, від 23.04.2012 року № 253-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Лігохім», код за ЄДРПОУ 31023122, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс-Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523) за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 28.04.2012 № 296/22-31023122 (т.й а.с.16-24 ).

У висновках акта перевірки від 28.04.2012 № 296/22-31023122 зазначено, що ПП «Лігохім» допущені порушення: п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 528 007,00 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 12 943,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 100 878,00 грн., за березень 2011 року у сумі 109 919,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 98 928,00 грн., за травень 2011 року у сумі 100 183,00 грн., за червень 2011 року у сумі 105 156,00;

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс - Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523) з ПП «Лігохім» про придбанні товарів, робіт, послуг;

- п.44.3 ст.44 ПК України, втрата первинних документів, що підтверджують факт взаємовідносин ПП «Лігохім» з ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс - Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523).

Водночас, ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області, на тих же підставах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Лігохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за взаємовідносинами з ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс-Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523) за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами проведення якої складено акт від 28.04.2012 року № 297/22-31023122 (т.1 а.с.25-33).

У висновках акта перевірки від 28.04.2012 року № 297/22-31023122 зазначені встановлені порушення ПП «Лігохім»: п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 669 758,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 279 676,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 242 494,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 390 082,00 грн.;

- ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс-Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523) з ПП «Лігохім» про придбанні товарів, робіт, послуг.

Відповідно до змісту актів перевірок відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «Лігохім» безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ПП «Інтенція» (код 37156804), ПП «Поляріс-Лайт» (код 37156789) та ТОВ «Оріал» (код 36917523). Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки не надано документів, які б свідчили про транспортування та якість товару, отриманого від контрагентів-постачальників.

Відповідно до отриманої від Алчевської ОДПІ податкової інформації встановлено відсутність у ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Податковий орган вказав, що господарські операції між позивачем, ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Документів, які б підтверджували транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів) до перевірки не надано.

Під час перевірки встановлено проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту.

На підставі акту від 28.04.2012 року № 296/22-31023122 ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.123.1 ст.123, підпункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 0000982201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 528 008,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 528 007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (т.1 а.с.39).

На підставі акта від 28.04.2012 року № 297/22-31023122 ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 підпункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 № 0001022201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 669 759,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 669 758,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (т.1 а.с.40).

На підставі акта від 28.04.2012 року № 296/22-31023122 ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 0001032201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн. (т.1 а.с.41).

Встановлені обставини не є спірними.

Спірним є висновок ДПІ у м.Сєвєродонецьку про відсутність підтвердження реального здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами: ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Поляріс Лацйт», внаслідок чого ПП «Лігохім» занижено податок на прибуток та податок на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

Спірні правовідносини між ПП «Лігохім», ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» склалися, у тому числі під час дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закон № 334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону №334).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 цього ж Закону).

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.(п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334).

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 138 ПК України визначені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, і які складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ПП «Лігохім» та ТОВ «Оріал» укладено договори поставки № Д-050101 від 05.01.2011 року, № Д-1001/11 від 10.01.2011 року, № Д-240201 від 24.02.2011 року, № Д-180302 від 18.03.2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договорів).

Пунктом 4.3 договорів визначено, що доставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом за усними або письмовими заявками покупця.

Операції постачання товарів оформлено: податковими накладними (т. 1 а.с.64, 68, 71, 75, 79, 83, 86, 90, 93, 94,), видатковими накладними (а.с.65, 67, 73, 76, 80, 84, 87, 91, 95, 98 том 1), рахунком - фактурою (т.1 а.с.69, 74, 77, 81, 85, 88, 92, 96 ), заявками про доставку товару (т.1 а.с.66, 70, 78, 82, 89, 97, 99).

Між ПП «Лігохім» та ТОВ «Оріал» укладено договір № 122910 про надання послуг на супровід від 29.12.2010 року, згідно умов якого виконавець із залученням третіх осіб або сторонніх організацій зобов'язується за дорученням замовника, від його імені та в його інтересах надати комплекс послуг та виконати роботи, пов'язані з транспортно-експедиційними послугами, здійснюваними замовником за своїми договірними зобов'язаннями (т.1 а.с.127-128). До договору складено протоколи узгодження ціни (т.1 а.с.129-133). Здійснення господарської операції підтверджено податковими накладними (т.1 а.с.134, 136, 138, 140, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155), актами приймання-передавання виконаних робіт (т.1 а.с.135, 137, 139, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156).

Між ПП «Лігохім» та ПП «Інтенція» укладено договори поставки № Д-040401 від 04.04.2011 року та № Д-010701 від 01.07.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договору).

Пунктом 3.4 договорів визначено, що доставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом за письмовою заявкою покупця.

Операції постачання товарів за вказаними договорами підтверджені податковими накладними (т.1 а.с.49, 53); видатковими накладними (т.1 а.с.50, 54); рахунками-фактурами (т.1 а.с.51); заявками на отримання товару (т.1 а.с.52, 55).

Між ПП «Лігохім» та ПП «Поляріс-Лайт» укладено договори поставки № 040501 від 04.05.2011 року, № 010601 від 01.07.2011 року, № 180503 від 18.05.2011 року за умовами яких постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що доставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом за письмовою заявкою покупця.

Здійснення господарських операцій постачання товарів за вказаними договорами підтверджені: податковими накладними (т.1 а.с.166, 170, 174, 178,); видатковими накладними (т.1 а.с.167, 171, 175, 179); рахунками-фактурами (т.1 а.с.168, 172, 176); заявками на отримання товару (т.1 а.с.169, 173, 177, 180).

Податкові накладні, отримані ПП «Лігохім» від ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (т.2 а.с.191-204).

За отриманий товар та надані послуги ПП «Лігохім» сплатило у повному обсязі, що підтверджено копіями банківських виписок (т.1 а.с.56-58, 103-117, 119-124, 181-184, 228-231).

Факт використання ПП «Лігохім» товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг у подальшій господарській діяльності підприємства підтверджують угоди, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.186-250, т.2 а. с. 1-75).

Дослідженням податкової звітності ПП «Лігохім» з податку на прибуток на податку на додану вартість за спірний період, встановлено, що позивачем у податковій звітності відображено операції з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», а саме включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» (т.2 а.с.170-190).

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивачем податковий кредит та валові витрати у спірному періоді за фінансово-господарським операціям з ПП «Інтенція», ПП «Поялріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки ДПІ у м.Сєвєродонецьку щодо відсутності реальності здійснення господарським операцій між ПП «Лігохім», ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» є неспроможними, оскільки ґрунтуються на висновках актів перевірок Алчевської ОДПІ ПП «Інтенція» (код 37156804), ТОВ «Оріал» (код 36917523), ПП «Поялріс-Лайт» (код 37156789).

Посилання відповідача у актах перевірки на нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

Договори, укладені між позивачем та ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт», ТОВ «Оріал» не підпадають під ознаки нікчемних правочинів згідно ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

Податковий орган даючи висновок про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 1 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, призводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв, з огляду на безпідставність, доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що за суттю є нікчемністю укладеного правочину, і що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені.. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд правильно зазначив, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Рішень суду щодо визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Відповідачем не доведено жодних порушень позивачем правил бухгалтерського та фінансового обліку. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських взаємовідносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання апелянта на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів ПП «Лігохім» - ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» суд не приймає, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем, при цьому представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал».

Суд критично оцінив посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Лігохім» як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, оскільки за умовами договорів постачання, укладених між позивачем та ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал», доставка товару на адресу покупця здійснювалася продавцями. Тобто, позивач не мав відношення до транспортування товару та не здійснював витрати, пов'язані з його транспортуванням. Відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Лігохім» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість, включення витрат по придбанню товару до складу валових витрат підприємства та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законів, що регулюють спірні відносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та включив витрати до складу валових витрат підприємства за господарськими операціями з ПП «Інтенція», ПП «Поляріс-Лайт» та ТОВ «Оріал» і у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.05.2012 № 0000982201, № 0001022201.Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Слід зазначити, що згідно вимог податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність ( ст.86 п.86.9).

В даному випадку перевірка проводилася на підставі постанови слідчого, в рамках розслідування кримінальної справи, рішення суду по якій не прийнято, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вказаній нормі і є передчасними.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 0001032201, яким ПП «Лігохім» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн. за порушення ним п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

Статтею 44 ПК України визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а саме: - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПК України); платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44 ПК України); у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п.44.5 ст.44 ПК України).

Згідно п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень..

Встановлено, що 07.12.2011 року за № Л-07/12-01 директором ПП «Лігохім» подано відповідачу заяву про неможливість надати документи за період з 01.12.2010 року до 16.06.2011 року, оскільки вони 16.06.2011 року на підставі постанови Брянківського міського суду Луганської області від 31.05.2011 року вилучені та направлені до прокуратури м. Брянки (т.2 а.с.114). Протокол обшуку від 16.06.2011 року, яким вилучені документи складений без відповідного опису, документи вилучені та упаковано у пакети (т.2 а.с.112)..

18.01.2012 року прокуратурою м.Сєвєродонецька за відсутністю потреби ПП «Лігохім» повернуті бухгалтерські документи, вилучені під час обшуку працівниками УБОЗ в Луганській області (а.с.129). Документи повернуті без опису (відсутній перелік повернутих документів).

Крім того, позивачем направлено лист від 02.02.2012 року № Л-02/02-1, яким повідомлено відповідача про те, що 18.01.2012 року прокуратурою м. Сєвєродонецька повернуто бухгалтерські та податкові документи, вилучені під час обшуку 16.06.2011 року. Після ретельного огляду документів встановлено, що значна частина документів відсутня, у тому числі і документи, які стосуються предмету перевірки. Позивач зобов'язався відновити втрачені документи та надати їх до перевірки у строк, встановлений п.44.5 ст.44 ПК України (т.2 а.с.131).

Позивач відновив втрачені документи у строки, встановлені п.44.5 ст.44 ПК України, про що повідомив відповідача листом від 18.04.2012 року № Л-18/04-01 т.2 (а.с.132).

З п.3 актів перевірок вбачається, що ПП «Лігохім» до перевірки надано всі необхідні та наявні у нього первинні документи, які детально описані в акті перевірки. Разом з тим, позивач відмовився надавати копії цих документів на вимогу податкового органу, пославшись на те, що всі оригінали до перевірки надані, а виготовлення копій цих документів потребує додаткового часу та відповідної техніки, яка на підприємстві у даний час відсутня.

Відповідачем складено акт від 24.04.2012 року № 53/22-31023122 про відмову у наданні копій документів, про що зазначено в актах перевірок.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що втрата первинних документів сталася не з вини ПП «Лігохім», а через не дотримання правоохоронними органами вимог закону щодо фіксування всіх вилучених документів. Платник податку у повній мірі виконав свій обов'язок щодо відновлення втрачених документів у термін, встановлений податковим органом.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій до позивача податковим повідомленням-рішенням від 18.05.2012 року № 0001032201.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, податковий орган відповідно до ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі №2а/1270/4109/2012 за позовом Приватного підприємства «Лігохім» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М.Гімон

О.В.Карпушова