Постанова

від 18.06.2012 по справі 2а-2256/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 р. м. Львів № 2а-2256/12/1370

13 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Попадюк С.С., представника відповідача Павлової А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вояр»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення- рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вояр»(далі -ТзОВ «Вояр») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова з вимогою: скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0001101502.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 256/15-2/30823037 від 10.02.2012 року щодо заниження податку на додану вартість, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу був акт перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»», яку проводила Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську. Позивач звертає увагу суду та той факт, що в акті перевірки ТзОВ «Вояр»нічого не зазначено про результати перевірки його взаємовідносин з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», натомість зроблено висновок про те, що господарські операції між ними фактично не відбулись. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названими підприємствами, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, а також додаткові письмові пояснення на обґрунтування позовних вимог. Відтак оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових заперечення від 30.05.2012 року № 9/10-008. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з підстав безтоварності операцій з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Вважає, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення операції (оприбуткування товару чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ «Вояр»зареєстроване 10.03.2000 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Позивач являється платником податку на додану вартість з 07.04.2003 року, про що свідчить копія свідоцтва № 17740203.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено зустрічну перевірку ТзОВ «Вояр» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, про що складено акт за № 256/15-2/30823037 від 10.02.2012 року.

Перевіркою встановлено: не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», їх виду, обсягу, якість та розрахунки за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року; порушення вимог: п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну вартість 3840,04 грн., у тому числі в Декларації з ПДВ за квітень 2011 року (рядок 17), що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 3840,04 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 3840,04 грн.

Відповідачем 01.03 .2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р» за № 0001101502 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3841,04 грн., в тому числі: основний платіж -3840,04 грн., штрафних санкцій -1 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Щодо господарських правовідносин ТзОВ «Вояр»з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та визначення податку на додану вартість за період який перевірявся.

Між позивачем (замовник) та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(виконавець) 01 квітня 2011 року було укладено договір № 01/04-12, за умовами якого виконавець у межах договірної ціни виконує власними силами і засобами для замовника поточний ремонт приміщень поліклініки по вул. Озаркевича,2.

ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», контрагент позивача на час виконання робіт та підписання договорів володів ліцензією на здійснення відповідного виду робіт серії АВ № 558208, строк дії якої з 30.07.2010 року по 04.04.2012 року та чинним свідоцтвом № 10030076 платника ПДВ (а.с.82,83).

Цього ж контрагента було залучено до виконання ремонту туалету приймального відділення КЗЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи», про що свідчить договір № 01/042-12 від 01.04.2011 року.

На підтвердження виконання вищенаведених робіт з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», позивачем представлено складеними відповідно до будівельних норм актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) : Акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року (КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року.

Оплата виконання робіт підтверджується податковими накладними наявними в матеріалах справи: від 13.04.2011 року № 597 на загальну суму 10878,00 грн., в тому числі ПДВ 1813,00 грн..; від 13.04.2011 року № 598 на суму 12162,23 грн. ПДВ -2027,04 грн. Як зазначено у акті перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 10.02.2012 дані податкові накладні не мали недоліків та, порядок їх заповнення, відповідав встановленому чинним законодавством.

Розрахунок за виконані роботи позивачем з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»проведено у повному обсязі, в тому числі ПДВ 3839,50 грн., що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням: від 06.05.2011 року № 57 на суму 23037,00 грн. (а.с.105).

Про реальний характер робіт свідчить також факт їх прийняття та оплати замовниками (Комунальна 3-тя клінічна лікарня, КЗЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи») позивача, що підтверджується Актами приймання-передачі виконаних робіт за квітень 2011 року, Довідками про вартість виконаних робіт за квітень 2011 року (а.с. 85-104).

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 10.02.2012 року (а.с. 15).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», їх виду, обсягу, якість та розрахунки за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

Слід також зазначити, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість у розмірі 3840,04 грн.

Посилання відповідача в акті перевірки від 10.022.2012 року № 256/15-2/30823037 на безтоварність операцій з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»взято фактично з акту від 11.11.2011 року № 803/230-35554567, без урахуванням обставин його складення.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року. № 2а-10972/11/1270 визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськ щодо проведення перевірки та складання акту № 803/23-35554567 та залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 01 березня 2012 року № 0001101502 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2012 року № 0001101502.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вояр»(Львівська область, Пустомитівський район, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Л.Українки, 157; ідентифікаційний код 30823037 ) 107 (сто сім) грн. 30 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 червня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.