Ухвала

від 10.06.2014 по справі 2а-2256/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р. № 9104/125060/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояр» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

15.03.2012 позивач - ТзОВ «Вояр» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Залізничному районі м. Львова в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2012 № 000110502.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що всі операції позивача з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 256/15-2/30823037 від 10.02.2012 щодо заниження ПДВ, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу був акт перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», яку проводила Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську. Позивач вказує, що в акті перевірки ТзОВ «Вояр» нічого не зазначено про результати перевірки його взаємовідносин з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», натомість зроблено висновок про те, що господарські операції між ними фактично не відбулись. Позивач вважає таку позицію помилковою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість.

Ухвалою суду із занесенням до журналу судового засідання від 30.05.2012, у порядку ст. 55 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2012 № 000110502.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, оскільки згідно акта перевірки контрагента позивача від 11.11.2011 № 803/23-35554567 встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для здійснення діяльності. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Враховуючи те, що справа може бути вирішена на основі наявних у справі доказів, а усі особи, які беруть участь у справі у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Вояр» зареєстроване 10.03.2000 Виконавчим комітетом Львівської міської ради, а з 07.04.2003 є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва № 17740203.

10.02.2012 ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено перевірку ТзОВ «Вояр» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, результати якої оформлені актом від 10.02.2012 № 256/15-2/30823037.

Перевіркою встановлено: не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», їх виду, обсягу, якість та розрахунки за період з 01.04.2011 по 30.04.2011; порушення вимог: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну вартість 3840,04 грн, у тому числі по Декларації з ПДВ за квітень 2011 року (рядок 17), що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 3840,04 грн, у тому числі за квітень 2011 року в сумі 3840,04 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що відповідно до акта перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567, який скерований Ленінською МДПІ у м. Луганську, встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для здійснення діяльності. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.03.2012 № 0001101502, яким ТзОВ «Вояр» визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 3841,04 грн, у т.ч. 3840,04 грн основний платіж та 1 грн штраф.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними. Про реальний характер робіт свідчить також факт їх прийняття та оплати замовниками (Комунальна 3-тя клінічна лікарня, КЗЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи»), що підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт. Контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ та відомості про нього внесені до ЄДРЮОФОП. Крім того, ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на час виконання робіт володів ліцензією на здійснення відповідного виду робіт серії. Також суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на безтоварність операцій з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» взято фактично з акта від 11.11.2011 № 803/230-35554567, без урахуванням обставин його складення. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 № 2а-10972/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганськ щодо проведення перевірки та складання акта № 803/23-35554567.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між позивачем (замовник) та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (виконавець) 01 квітня 2011 року було укладено договір № 01/04-12, за умовами якого виконавець у межах договірної ціни виконує власними силами і засобами для замовника поточний ремонт приміщень поліклініки по вул. Озаркевича, 2.

ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», на час виконання робіт та підписання договорів володів ліцензією на здійснення відповідного виду робіт серії АВ № 558208, строк дії якої з 30.07.2010 року по 04.04.2012 року (а.с. 83-84).

Цього ж контрагента було залучено до виконання ремонту туалету приймального відділення КЗЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи», про що свідчить договір № 01/042-12 від 01.04.2011.

На підтвердження виконання вищенаведених робіт з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», позивачем представлено складеними відповідно до будівельних норм актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3): Акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року (КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року.

За результатами вказаних господарських операцій ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписало для позивача податкові накладні від 13.04.2011 року № 597 на загальну суму 10878 грн, в тому числі ПДВ 1813 грн; від 13.04.2011 року № 598 на суму 12162,23 грн, у т.ч. ПДВ - 2027,04 грн. Як зазначено у акті перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 10.02.2012 дані податкові накладні не мали недоліків та, порядок їх заповнення, відповідав встановленому чинним законодавством.

Розрахунок за виконані роботи позивачем з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» проведено у повному обсязі, в тому числі ПДВ 3839,50 грн, що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням від 06.05.2011 року № 57 на суму 23037,00 грн та випискою по рахунку ТзОВ «Вояр» за 06.05.2011 (а.с. 105-106).

На підставі отриманих податкових накладних позивачем, сплачені суми ПДВ, віднесено до складу податкового кредиту по Декларації за квітень 2011 року.

Про реальний характер робіт свідчить також факт їх прийняття та оплати замовниками (Комунальна 3-тя клінічна лікарня, КЗЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю.Липи») позивача, що підтверджується Актами приймання-передачі виконаних робіт за квітень 2011 року, Довідками про вартість виконаних робіт за квітень 2011 року (а.с. 85-104).

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, про що зазначено у акті перевірки від 10.02.2012 року (а.с. 15).

Контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ та мав відповідне свідоцтво № 355545612365 видане 01.06.2010, що підтверджується наявною у справі його копією (а.с. 82).

Крім того, відомості ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», як на час здійснення господарських операцій так і на час розгляду справи внесені до ЄДРЮОФО.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність висновків викладених у акті перевірки від 10.02.2012 № 256/15-2/30823037, щодо безтоварності операцій з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки такі фактично будуються на висновках акта перевірки від 11.11.2011 року № 803/230-35554567, а постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 по справі № 2а-10972/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськ щодо проведення перевірки та складання акта № 803/23-35554567.

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мають реальний характер, оскільки факт виконання робіт підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за отриманий товар позивачем реально проведена, контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ, а тому у відповідності до ст. 201 ПК України вправі був виписувати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним збільшення покупцю податкового зобов'язання у зв'язку з недодержанням податкової дисципліни продавцем, оскільки зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо перший виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Позиція суду викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність правочину, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, що означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача чи його контрагента на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 200 ПК України, оскільки господарські операції між ним та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мають реальний характер та підтверджені усіма характерними для даного виду операцій первинними документами. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а-2256/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.І. Мікула

В.В. Ніколін