Постанова

від 27.06.2012 по справі 1570/2472/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2472/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року

11 год. 12 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представника позивача Саламаха О.В.,

представника відповідача Дімова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 року № 0000052200 та № 0000062200 ,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 року № 0000052200 та № 0000062200.

У судовому засіданні 20.06.2012 року замінено відповідача - Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області на належного - Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД», за результатами якої було складено Акт перевірки, яким встановлено заниження в періоді, що перевірявся, податку на додану вартість та податку на прибуток. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки, позивач вважає, що такі висновки не відповідають існуючим фактам, суперечать діючому податковому та цивільному законодавству, та не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань, також представник позивача зазначає, що позапланова виїзна документальна перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі , надав письмові заперечення до справи.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства необґрунтованими, а проведення перевірки протиправною з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

На підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ від 10.02.2012 року № 260 (Том1 а.с. 216) та згідно п.78.1.1 ч.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі направлень № 000040, № 000041 від 10.02.2012 року виданих Ізмаїльської ОДПІ співробітниками Ізмаїльської ОДПІ (Том 1 а.с. 117-118) була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»(код ЄДРПОУ 31388777) з питань дотримання вимог податкового законодавства з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»(код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік.

Перевірка проводилась з 13.02.2012 року по 17.02.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАД»зареєстроване 31.08.2001 року Кілійською районною державною адміністрацією, та взято на облік в органах державної податкової служби 27.09.2001 року за № 15160058, перебуває на обліку в Кілійському відділі Ізмаїльської ОДПІ.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений Акт № 89/22-00/31388777 від 24.02.2012 року (Том 1 а.с. 15-34), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128981 грн., в тому числі: 3 квартал 2009 року в сумі 30590 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 68722 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 29669 грн., а також встановлено порушення п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 ст.9, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103185 грн., в тому числі: вересень 2009 року у сумі 24472 грн., жовтень 2009 року у сумі 17508 грн., листопад 2009 року у сумі 19409 грн., грудень 2009 року у сумі 180611 грн., січень 2010 року у сумі 10836 грн., лютий 2010 року у сумі 12899.

Вказані висновки були зроблені відповідачем на підставі вироку Іллічівського міського суду (Том 2 а.с. 121-122), який на думку відповідача засвідчує відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»на загальну суму 669162 грн..

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем 22.03.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000052200 та № 0000062200, про донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість (Том 1 а.с. 35, 36).

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»за період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України , документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як зазначає позивач та не заперечувалось відповідачем в період з 23.09.2011 року по 06.10.2011 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛАД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №852/23-50/31388777 від 13.10.2011 року в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 228129 грн., вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 303469 грн., та вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.3.2, абз. е) п.п.6.3.3 ст.6, ст.17, п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. «а»п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 1786,93 грн.

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у перевіряємому періоді було віднесено до складу валових витрати по операціям з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», ТОВ «Сайгар опт», ТОВ «Агросила», ТОВ «Юг Нафтосервіс»та ТОВ «Білдстрой»в загальній сумі 747914 грн., та ПДВ по цим операціям в сумі 303469 грн. до свого податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення перевірок органами ДПС було встановлено відсутність у вказаних підприємств необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності, тобто основних засобів, трудових ресурсів, у зв'язку з чим усі угоди цих підприємств з іншими контрагентами визнані нікчемними, в тому числі і з позивачем, оскільки вони не були направлені на настання реальних правових наслідків. На підставі вказаного ОДПІ прийшло до висновку про відсутність у позивача права на віднесення витрат по операціям з цими контрагентами до складу валових, ПДВ по цим операціям до податкового кредиту, а також на нарахування амортизаційних відрахувань в сумі 31700 грн. по операціям придбання у ТОВ «Білдстрой»основних засобів.

На підставі цього акту ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262350 від 27.10.2011 року, яким ТОВ «ЛАД»було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 378864 грн., в тому числі 303469 грн. за основним платежем, та 75395 грн. за штрафними санкціями, №0000272350 від 27.10.2011 року, яким ТОВ «ЛАД»було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 280699 грн., в тому числі 228129 грн. за основним платежем, та 52570 грн. за штрафними санкціями, а також №0027801700 від 26.10.2011 року, яким донараховано податок з доходів найманих працівників в сумі 2234,08 грн., в тому числі 1787,26 грн. за основним платежем, та 446,82 грн. за штрафними санкціями. Водночас, співробітниками Ізмаїльської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»(код ЄДРПОУ 31388777) з питань дотримання вимог податкового законодавства з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»(код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік, та винесено податкові повідомлення-рішення від 22.03.2012 року № 0000052200 та № 0000062200.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем в період з 23.09.2011 року по 06.10.2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛАД»з питань в тому числі господарських відносин з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», отже, при викладених вище обставинах, суд вважає, що у відповідача не було передбачених законом підстав для проведення документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»за період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік.

Таким чином, проведення перевірки здійснено необґрунтовано, без належних правових підстав та з порушенням ПК України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що проведення перевірки здійснено відповідачем у непередбачений законом спосіб, - з порушенням ПК України, - що є підставою для визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»за період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дії суб'єкта владних повноважень не можуть вважатися правомірними, якщо вони вчинені з порушенням порядку, встановленого законодавством, оскільки згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо проведення перевірки позивача є протиправними, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, дослідивши господарські відносини, що виникли між позивачем та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи позивач під час здійснення господарської діяльності укладав договори з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме: договір № 141 від 04.09.2009р. (Том 1 а.с. 61), № 163 від 19.10.2009р. (Том 1 а.с. 65), № 170 від 04.11.2009 року (Том 1 а.с. 69), № 183 від 11.12.2009 року (Том 1 а.с. 73), № 4 від 11.01.2010 року (Том 1 а.с. 77), 51 від 18.02.2010 року (Том 1 а.с. 81).

На виконання умов договорів на підставі видаткових накладних № 141 від 04.09.2009 року, № 204 від 21.10.2009 року, № 210 від 05.11.2009 року, № 425 від 11.12.2009 року, № 4 від 11.01.2010 року, № 61 від 18.02.2010 року, та відповідних податкових накладних та платіжних доручень (Том 1 а.с. 42-84) відбувалась поставка товарів від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Небхідно зазначити, що для реалізації, в тому числі отриманого товару від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»позивач уклав ряд договорів поставки товару та поставив товар (Том 2 а.с. 37-92, 96-191).

Також, судом були досліджені документи, що підтверджують використання нафтопродуктів отриманих від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»у власній господарській діяльності, а саме: звіти про рух матеріальних цінностей (Том. 1 а.с. 137-192).

Під час проведення перевірки на думку відповідача, підставою для встановлення факту порушення позивачем законодавства та факт нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»став лист ДПА в Одеській області № 881/7/23-8006 від 12.01.2012 року щодо отримання вироку Іллічівського міського суду Одеської області щодо здійснення незаконної діяльності «фіктивним»підприємством ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1». Як зазначено в акті перевірки внаслідок вироку Іллічівського міського суду в 07.12.2011 р. по кримінальній справі ОСОБА_3, яка була засновником та директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», (код НОМЕР_1), згідно якого: ОСОБА_3 своїми навмисними діями, що виразилися в утворенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1») з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило крупний матеріальний збиток державі, скоїла злочин, передбачений ч.2 ст. 205 КК України(Том 1, а.с. 121-122).

Під час розгляду адміністративної справи представник позивача, в обґрунтування власної правової позиції щодо задоволення позову послався на рішення господарського суду Одеської області (суддя Лепеха Г.А.), а саме: постанову від 12.08.2010 року по справі № 7/318-10-3335 про визнання банкрутом відсутнього боржника за заявою кредитора ТОВ «Кан-Гаро ЛТД»м. Київ до боржника ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»м. Іллічівськ; ухвалу суду від 30 вересня 2010 року про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі № 7/318-10-3335.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, Одеським окружним адміністративним судом були залучені копії постанови від 12.08.2010 року та ухвали від 30 вересня 2010 року по справі № 7/318-10-3335.

Відповідно вказаних рішень 30 липня 2010 р. суддя Лепеха Г.А., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Гаро ЛТД»(Код ЄДРПОУ 34540438) про визнання банкрутом як відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1. Код ЄДРПОУ НОМЕР_1), визнав подані матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду та порушити провадження у справі. Постановою від 12 серпня 2010 року суд визнав банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»(АДРЕСА_1. Код ЄДРПОУ НОМЕР_1) та відкрив відносно товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 30 вересня 2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», припинено юридичну особу -товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»(АДРЕСА_1. Код ЄДРПОУ НОМЕР_1), зобов'язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цієї ухвали заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи -ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»(код ЄДРПОУ НОМЕР_1), внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку. Кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну. Вимоги, незадоволені за відсутністю майна, вважати погашеними. Скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2010р. Припинено повноваження ліквідатора банкрута, провадження у справі припинено. (Том 1 а.с. 249-252).

Як було встановлено господарським судом Одеської області 03.11.2009р. між ТОВ «Кан-Гаро ЛТД»та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»було укладено договір про надання послуг № 03/11-09 (далі -Договір), за умовами якого ТОВ «Кан-Гаро ЛТД»надало, а ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»прийняло послуги на загальну суму 2 000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг № 1 від 11.11.2009р.

Відповідно до умов Договору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»зобов'язалось сплатити вартість наданих послуг протягом трьох робочих днів з дня підписання акту прийму-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Незважаючи на зазначене, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»умови Договору стосовно оплати за надані послуги не виконало. 30.11.2009р. ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»надало гарантійний лист, в якому підтвердило свою заборгованість у розмірі 2 000,00 грн. перед ТОВ «Кан-Гаро ЛТД», однак у зв'язку з відсутністю грошей сплатити заборгованість за отримані послуги не може.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Гаро ЛТД» звернулось до господарського суду про визнання банкрутом як відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки останнє не спроможне сплатити заборгованість після настання встановленого строку у сумі 2000 грн., враховуючи фактичні обставини встановленні господарським судом, суд дійшов висновку, що це свідчить про здійснення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»господарської діяльності.

Відтак, господарським судом Одеської області встановлено реальність операцій ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»з контрагентом. З огляду на те, що ухвала господарського суду Одеської області від 30 липня 2010 р., а постанова суду від 12 серпня 2010 року, винесено ще у серпні 2010 року та набрало законної сили, а вирок Іллічівського міського суду Одеської області винесено 07.12.2012 року, суд дійшов висновку про реальність здійснюваних ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» господарських операцій.

Щодо вироку Іллічівського міського суду Одеської області про здійснення незаконної діяльності «фіктивним» підприємством ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд зазначає наступне.

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2012 року визнано ОСОБА_3 винною в скоєнні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, і призначено їй покарання - 3 роки позбавлення волі (Том 1 а.с. 121-122).

Відповідно до ст.ст.75, 76 УК України звільнено засуджену від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 1 року випробувального терміну не скоїть нового злочину і виконає покладені судом обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання.

Іллічівським міським судом Одеської області під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 стала фактичним засновником і директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», не маючи при цьому намірів здійснювати заявлену в статуті фінансово-господарську діяльність підприємства. Окрім того, при винесенні Іллічівським міським судом вироку аналіз взаємовідносин ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»та ТОВ «Лад»не проводився.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень щодо здійснення незаконної діяльності «фіктивним»підприємством ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом податкового законодавства України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості та безтоварності проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про виконання зобов'язань позивачем спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач був пов'язаний з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», був обізнаний з обставинами організації господарської діяльності останнього, діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, відповідач до суду не подав.

За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення позивачем законодавства стало те, що правочини засновника та директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:

податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом;

податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;

бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Слід зазначити, що до суду були надані та приєднані до матеріалів справи договори, податкові накладні, видаткові накладні, оформлені належним чином із додержанням вимог чинного законодавства.

Отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу видано первинні документи покупцеві, яким є позивач, податкові та інші накладні за сплачені суми покупцем за договором на виконання умов правочину.

Згідно з п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Під час розгляду адміністративної справи, судом достовірно встановлено зв'язок між веденням господарської діяльності позивачем, та понесеними ним витратами за договорами, в ході розгляду справи позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження таких операцій.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ (ст. 511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом - продавцем.

Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є порушення законодавства контрагента позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника -третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у судовому засіданні, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представників позивача, а останніми доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом необхідно визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості визначення фахівцями відповідача порушень з боку позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 року № 0000052200 та № 0000062200 - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.03.2012 року № 0000052200 та № 0000062200.

Визнати протиправними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»за період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 27.06.2012 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.03.2012 року № 0000052200 та № 0000062200.

Визнати протиправними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» за період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік.

27 червня 2012 року.