Ухвала
від 06.11.2012 по справі 1570/2472/2012
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р.Справа № 1570/2472/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Романішина В.Л.

при секретарі - Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ЛАД» звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2012 року №0000052200 та №0000062200.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД», за результатами якої було складено Акт перевірки, яким встановлено заниження в періоді, що перевірявся, податку на додану вартість та податку на прибуток. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення. Позивач вважав, що викладені в Акті перевірки висновки не відповідають існуючим фактам, суперечать діючому податковому та цивільному законодавству, та не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань, крім того зазначав, що позапланова виїзна документальна перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року адміністративний позов ТОВ «ЛАД» - задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 22 березня 2012 року №0000052200 та №0000062200.

Визнано протиправними дії Ізмаїльської ОДПІ щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Миракод» за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року.

В апеляційній скарзі Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,який їх регулює.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлені наступні обставини справи.

В період з 13 лютого 2012 року по 17 лютого 2012 року Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Миракод» за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року, за результатами якої був складений акт №89/22-00/31388777 від 24 лютого 2012 року.

Згідно з актом перевірки позивачем порушено:

- п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128 981 грн., в тому числі: 3 квартал 2009 року в сумі 30 590 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 68 722 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 29 669 грн.,

- п.п 7.2.6 п.7.2, п.п 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 ст. 9, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103 185 грн., в тому числі: вересень 2009 року у сумі 24 472 грн., жовтень 2009 року у сумі 17 508 грн., листопад 2009 року у сумі 19 409 грн., грудень 2009 року у сумі 180 611 грн., січень 2010 року у сумі 10 836 грн., лютий 2010 року у сумі 12 899 грн.

Такі висновки відповідачем обґрунтовано на підставі вироку Іллічівського міського суду від 07 грудня 2012 року, який на його думку засвідчує відсутність здійснення господарських операцій між ТОВ «Лад» та ТОВ «Миракод» на загальну суму 669 162 грн.

На підставі цього акту відповідачем 22 березня 2012 року були прийняти податкові повідомлення-рішення №0000052200 та №0000062200, про донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС щодо проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Миракод» за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 рік, суд першої інстанції встановлено наступне.

В період з 23 вересня 2011 року по 06 жовтня 2011 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої відповідачем був складений акт №852/23-50/31388777 від 13 жовтня 2011 року в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 228 129 грн., вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, п.1 ст.9, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на суму 303 469 грн., та вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.6.3.2, абз. є) п.п.6.3.3 ст.6, ст.17, п.п.3.1.3 п.3.1 ст. 3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.17.2 ст.17, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 1 786,93 грн.

Вказані висновки обґрунтовано тим, що позивачем у перевіряємому періоді було віднесено до складу валових витрати по операціям з ТОВ «Міракод», ТОВ «Сайгар опт», ТОВ «Агросила», ТОВ «Юг Нафтосервіс» та ТОВ «Білдстрой» в загальній сумі 747 914 грн., та ПДВ по цим операціям в сумі 303 469 грн. до свого податкового кредиту. В ході проведення перевірок податковими органами було встановлено відсутність у вказаних підприємств необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності, тобто основних засобів, трудових ресурсів, у зв'язку з чим усі угоди цих підприємств з іншими контрагентами визнані нікчемними, в тому числі і з позивачем, оскільки вони не були направлені на настання реальних правових наслідків. На підставі цього податковий орган прийшов до висновку про відсутність у позивача права на віднесення витрат по операціям з цими контрагентами до складу валових, ПДВ по цим операціям до податкового кредиту, а також на нарахування амортизаційних відрахувань в сумі 31 700 грн. по операціям придбання у ТОВ «Білдстрой» основних засобів.

За результатами вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000262350 від 27 жовтня 2011 року, яким ТОВ «ЛАД» було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 378 864 грн., в тому числі 303 469 грн. за основним платежем, та 75 395 грн. за штрафними санкціями, №0000272350 від 27 жовтня 2011 року, яким ТОВ «ЛАД» було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 280 699 грн., в тому числі 228 129 грн. за основним платежем, та 52 570 грн. за штрафними санкціями, а також №0027801700 від 26 жовтня 2011 року, яким донараховано податок з доходів найманих працівників в сумі 2 234,08 грн., в тому числі 1 787,26 грн. за основним платежем, та 446,82 грн. за штрафними санкціями.

Водночас, співробітниками Ізмаїльської ОДШ була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Миракод» за період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 рік, та винесено податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000052200 та №0000062200.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було правових підстав для проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Лад», оскільки відповідачем вказаний період господарської діяльності позивача вже перевірявся. В свою чергу позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат - витрати по господарським операціям з ТОВ «Миракод» та податкового кредиту ПДВ по цим операціям, а таким чином висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №89/22-00/31388777 від 24 лютого 2012 року про порушення ТОВ «Лад» вимог - п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств; - п.п 7.2.6 п.7.2, п.п 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 ст. 9, є необґрунтованими. Суд першої інстанції вважав безпідставним посилання відповідача у акті перевірки на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2012 року стосовно службової особи ТОВ «Миракод», оскільки неможливо притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС вказується, що судом першої інстанції не повно та всебічно були вивчені докази у справі, а саме вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2011 року у відношенні гр. ОСОБА_3, яка обвинувачувалась у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, а саме в утворенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи - ТОВ «Миракод») з метою прикриття незаконної діяльності. ТОВ «Лад» маючи взаємовідносини з фіктивним підприємством, яке не мало відповідної виробничої бази: працівників, автотранспорту, тощо не було в змозі поставляти паливо ТОВ «Лад», а такими чином апелянт вважав проведені господарські операції між ТОВ «Лад» та ТОВ «Миракод» мають ознаки безтоварних.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також зі змісту п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач з метою здійснення господарської діяльності уклав договори з ТОВ «Миракод», а саме: договір №141 від 04 вересня 2009 року (Том1 а.с.61), №163 від 19 жовтня 2009 року (Том1 а.с.65), №170 від 04 листопада 2009 року (Том1 а.с.69), №183 від 11 грудня 2009 року (Том1 а.с 73), №4 від 11 січня 2010 року (Том1 а.с.77), №51 від 18 лютого 2010 року (Том1 а.с.81).

На виконання умов договорів на підставі видаткових накладних №141 від 04 вересня 2009 року, №204 від 21 жовтня 2009 року, №210 від 05 листопада 2009 року, №425 від 11 грудня 2009 року, №4 від 11 січня 2010 року, №61 від 18 лютого 2010 року, та відповідних податкових накладних та платіжних доручень (Том1 а.с.42-84) відбувалась поставка товарів від ТОВ «Миракод».

Для реалізації, в тому числі отриманого товару від ТОВ «Миракод» позивач уклав ряд договорів поставки товару та поставив товар (Том2 а.с. 37-92, 96-191).

Звітами про рух матеріальних цінностей підтверджується використання нафтопродуктів отриманих від ТОВ «Миракод» у власній господарській діяльності (Том.1 а.с.137-192).

Витрати по оплаті отриманих від ТОВ «Миракод» товарів і послуг були включені товариством до складу валових витрат у перевіряємому періоді.

Таким чином позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Миракод», та у зв'язку з оплатою підприємством вартості поставлених ним товарів, що відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не посилався на невідповідність вимогам законодавства податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Миракод», та не вказував на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ.

В акті перевірки відповідач як на підставу для встановлення факту порушення позивачем податкового законодавства та факту нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Миракод» посилався на вирок Іллічівського міського суду від 07 грудня 2011року, згідно якого директор ТОВ «Миракод» ОСОБА_3 обвинувачувалась в утворенні фіктивного підприємства - ТОВ «Миракод».

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної адміністративної справи та перевірки правової позиції представника позивача стосовно реальності господарських операцій між ТОВ «Лад» та ТОВ «Миракод», судом першої інстанції були досліджені рішення господарського суду Одеської області (суддя Лепеха Г.А.), а саме: постанову від 12 серпня 2010 року по справі №7/318-10-3335 про визнання банкрутом відсутнього боржника за заявою кредитора ТОВ «Кан-Гаро ЛТД» м. Київ до боржника ТОВ «Миракод» м. Іллічівськ; ухвалу суду від 30 вересня 2010 року про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі №7/318-10-3335.

Як було встановлено господарським судом Одеської області 03 листопада 2009 року між ТОВ «Кан-Гаро ЛТД» та ТОВ «Миракод» було укладено договір про надання послуг №03/11-09 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ «Кан-Гаро ЛТД» надало, а ТОВ «Миракод» прийняло послуги на загальну суму 2 000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг №1 від 11 листопада 2009 року.

Відповідно до умов Договору ТОВ «Миракод» зобов'язалось сплатити вартість наданих послуг протягом трьох робочих днів з дня підписання акту прийму-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Незважаючи на зазначене, ТОВ «Миракод» умови Договору стосовно оплати за надані послуги не виконало. 30 листопада 2009 року ТОВ «Миракод» надало гарантійний лист, в якому підтвердило свою заборгованість у розмірі 2 000 грн. перед ТОВ «Кан-Гаро ЛТД», однак у зв'язку з відсутністю грошей сплатити заборгованість за отримані послуги не може.

Оскільки ТОВ «Кан-Гаро ЛТД» звернулось до господарського суду про визнання банкрутом як відсутнього боржника ТОВ «Миракод», так як воно не спроможне сплатити заборгованість після настання встановленого строку у сумі 2 000 грн., враховуючи фактичні обставини встановленні господарським судом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про реальне здійснення ТОВ «Миракод» господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2012 року, яким ОСОБА_3 визнано винною у створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Мирокад» з метою прикриття незаконною діяльності, оскільки при винесенні вказаного вироку судом аналіз взаємовідносин між ТОВ «Миракод» та ТОВ «Лад» не проводився. За змістом податкового законодавства України позивач та його контрагент є окремими платниками податку на додану вартість, отже межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником

Відповідачем не надано суду доказів про те, що, знаходячись у спірних правовідносинах з ТОВ «Миракод» позивач, був обізнаний з обставинами організації господарської діяльності останнього, діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача. Таким чином на думку колегії суддів, обставини, викладені у вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2012 року жодним чином не свідчать про порушення податкового законодавства ТОВ «Лад» та не позбавляло останнього права на формування податкового кредиту на підставі первинних документів, що отримані від ТОВ «Миракод».

Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Лад» не було допущено порушень вимог Податкового кодексу України в частині віднесення витрат до складу валових, а також в частині формування податкового кредиту, оскільки здійснення господарських операцій підтверджена належними первинними документами, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит та сформовані валові витрати.

Отже, повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000052200 та №0000062200, про донарахування позивачеві податку на прибуток та податку на додану вартість прийнято необґрунтовано та підлягають скасуванню.

При вирішенні справи в частині вимог щодо визнання протиправними дій працівників Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що у відповідача не було передбачених законом підстав для проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Миракод» за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року, оскільки судом встановлено, що вказаний період податковими органом вже перевірявся і вказана перевірка фактично є повторною перевіркою та проведена в супереч вимогам ст. 78 Податкового кодексу України. Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в цієї частині.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: підпис Т.М. Танасогло

Суддя: підпис А.В. Бойко

Суддя: підпис В.Л. Романішин

СудОдеський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення06.11.2012
Оприлюднено18.12.2012
Номер документу28031804
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —1570/2472/2012

Ухвала від 06.11.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Танасогло Т.М.

Ухвала від 27.07.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Танасогло Т.М.

Ухвала від 20.04.2012

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Тарасишина О.М.

Ухвала від 06.11.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Танасогло Т.М.

Ухвала від 27.07.2012

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Танасогло Т.М.

Постанова від 27.06.2012

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Тарасишина О.М.

Ухвала від 12.04.2012

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Тарасишина О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні