Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а-3737/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року № 2а-3737/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМР-Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2011р. №0002032312/0 №0002042312

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМР-Україна»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (ДПІ у Шевченківському районі м.Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2011р. №0002032312/0 №0002042312.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесено на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень. При цьому відповідач посилається на обставини, встановлені актом перевірки контрагента позивача, розкриваючи його фінансово-господарську діяльність, вказуючи на те, що у контрагента ТОВ «Оптдевайс»відсутні трудові ресурси, основні фонди, підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

В ході судового розгляду справи Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було замінено на правонаступника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України.

Суд ухвалив на підставі ч.6 ст.128 КАСУ адміністративну справу розглядати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС (ДПІ у Шевченківському районі м.Києва) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТМР-Україна»(код ЄДРПОУ 35208866) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р,, за результатами якої складено акт перевірки № 666/23-12/35208866 від 25.03.2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5, п. 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 51915,00 грн., в тому числі по періодах за вересень 2010р. у розмірі 6085,00 грн., за жовтень 2010р. у розмірі 45833,00грн. та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 64894,00 грн., в т.ч. по періодах за ІІІ кв. 2010р. у сумі 7602,00 грн.; за IV квартал 2010р. у розмірі 57292,00грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.04.2011р.:

- № 0002042312, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 81118 грн., в т.ч. 64894 грн. -основного платежу, 16224 грн. -штрафні (фінансові) санкцій.

- № 0002032312/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 64894,00 грн., в т.ч. 51915,00 грн. - основний платіж, 12979,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМР-Україна»зареєстроване 05.06.2007р. Шевченківської районною у місті Києві державною адміністрацією та взяте на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м.Києва в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Актом перевірки встановлено, що між ТОВ «ТМР-Україна»(Замовник, Покупець) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Оптдевайс» (Виконавець, Постачальник) в особі директора ОСОБА_2 укладено договори, а саме: договір №9/23 від 23.09.2010р., за умовами якого Виконавець зобов'язаний за завданням Замовника надати послуги з навчання персоналу, зокрема, тренінг з продажів «Продажі на верх»; «результативні переговори в процесі продажу товарів»; договір постачання №10/1 від 01.10.2010р., за умовами якого Постачальник передає у власність товар Покупцю, а він в свою чергу приймає та оплачує промислові засоби індивідуального захисту, інструменти та обладнання.

ТОВ «ТМР-Україна»задекларовано податковий кредит з контрагентом ТОВ «Оптдевайс»за вересень 2010р. та жовтень 2010р. на загальну суму 311492,02 грн.,в т.ч. ПДВ -51915,33 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Оптдевайс», які зазначені в акті перевірки, а саме: №25015 від 25.10.2010р., № 19023 від 19.10.2010р., №1047 від 01.10.2010р., № 24043 від 24.09.2010р., № 24044 від 24.09.2010р.

Згідно з даними бухгалтерського обліку підприємством ТОВ «ТМР-України»у 2010р. було віднесено до складу валових витрат операції щодо купівлі товарів, робіт (послуг), отриманих від ТОВ «Оптдевайс», а саме: у ІІІ кварталі 2010р. суму 30410,00 грн., у IV кварталі 2010 р. суму 229167,00 грн.

Також відповідач в акті перевірки зазначає, що перевіркою даного контрагента позивача (акт № 4943/23-20/36900457 від 26.11.2010 Васильківської ОДПІ) встановлено, що ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457) та посадові особи не знаходяться за адресою, вказаною в реєстраційних документах, відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, в даному акті № 4943/23-20/36900457 від 26.11.2010 вказано, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Київській області знаходиться кримінальна справа № 08-3846, порушена за фактом фіктивного підприємництва, тобто, придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Техавтокомплект»(код за ЄДРПОУ 33057436) та ТОВ «Оптдевайс»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, та за фактом пособництва зазначеними невстановленими особами в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах директору ТОВ «ДООРС»ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст. 205 КК України.

Відповідно до протоколу допиту від 12.01.2011 року ОСОБА_2, який є директором ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457) повідомив, що мети зайняття господарською діяльністю на ТОВ «Оптдевайс»не мав. Фактично жодної фінансово-господарської діяльності як директор ТОВ «Оптдевайс»не здійснював, будь-яких товарів, робіт чи послуг нікому не надавав та не реалізовував.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Оптдевайс»слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, відсутність постачання товарів, надання послуг, що свідчить про укладання угоди без мети настання реальних наслідків.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «Оптдевайс», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності укладених угод з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 20.03.2012р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача та докази визначення їм податкових зобов'язань, однак суду даних документів відповідач не надав.

Також акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ТОВ «Оптдевайс»має ознаки фіктивності, оскільки згідно з актом від 18.11.2010 №346/23-112/36900457 товариство відсутнє за адресою, вказаною в реєстраційних документах.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що даний факт був встановлений на момент перевірки, а господарські операції між ТОВ «ТМР-Україна»та ТОВ «Оптдевайс»відбувалися в період вересень -жовтень 2010р.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими та видатковими накладними та відповідними розрахунковими документами.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «ТМР-України»з ТОВ «Оптдевайс»зроблено на підставі первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, суми ПДВ, по яких були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та зазнані ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 81118,00 грн. та винесення податкового повідомлення-рішення №0002042312 від 08.04.2011р., яке підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64894,00 грн. за порушення вимог пп.7.4.5 п. 7.4 пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з вимогами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Оптдевайс»на час вчинення правочинів було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, отже, мало право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують факт постачання товару та виконання послуг, а саме: акти здачі-прийняття робіт, копії банківських виписок по рахунку.

А тому суд вважає висновки акта перевірки від 25.03.2011р. щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п. 7.4 пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»такими, що не відповідають дійсності, отже, податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011р. №0002032312/0 підлягає скасуванню.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 25.03.2011р. №666/23-12/35208866 на факт нікчемності угод між ТОВ «ТМР-України»з ТОВ «Оптдевайс». З висновків акта перевірки ТОВ «Оптдевайс»(акт перевірки від 26.11.2010р. №4943/23-20/36900457 Васильківської ОДПІ), яким встановлено, що усі операції ТОВ «Оптдевайс»не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням усіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМР-Україна» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекцій у Шевченківському районі міста Києва 08.04.2011р. №0002032312/0, №0002042312.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян