Постанова

від 01.06.2012 по справі 2а-2770/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2012 р. № 2а-2770/12/1370

м. Львів

12 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Іваськевич С.В

з участю:

представник позивача Галонський В.М.

представник відповідача Гроцький Н.В.

третя особа не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Львівтекс»датської компанії «Грін Коттон»про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, третя особа - Державна податкова інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Обставини справи.

Позивач, дочірнє підприємство «Львівтекс»датської компанії «Грін Коттон», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222341 прийнятого 15.03.2012 р. Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив, з підстав викладених у запереченні, суть яких зводиться до того, що заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ є непідтвердженою через відсутність контрагента - ТзОВ «Імпел ЛТД»за юридичною та фактичною адресою, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від залученої судом до участі у справі третьої особи без права самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби правової позиції у спорі не надходило, представник не прибув.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова 15.03.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Львівтекс»код за ЄДРПОУ 31659013 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2011р., про що 15.03.2012 року складено акт №1131/23-409/31659013 (а.с.10-17).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 15.03.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222341 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4746 грн, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 2373 грн. (а.с.9).

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладені у акті перевірки висновок відповідача, що в порушення п.200.4, 200.8, 200.9 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями) позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період жовтень 2011 року в сумі 4746 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість є непідтвердженою через неможливість провести зустрічну звірку ТзОВ «Імпел ЛТД», яке не знаходиться за юридичною та фактичною адресою.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем (замовником) з ТзОВ «Імпел ЛТД»(підрядником) договору №В-41/07-11 від 01.07.2011 року (а.с.21-23), предметом якого є виконання підрядником робіт за завданням замовника (п.1.1. Договору).

Обсяг робіт за вказаним договором сторони визначили специфікаціями до договору (а.с.24-29), та склали акти прийому-здачі виконаних робіт (а.с.30-34). Сплата коштів на рахунок ТзОВ «Імпел ЛТД»підтверджується банківською випискою по рахунку (41-42).

Позивачем отримано від ТзОВ «Імпел ЛТД»податкову накладну №1088 від 30.09.2011 року (а.с.35), яка включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року (а.с.39),

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Імпел ЛТД».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач доводить господарську операцію з ТзОВ «Імпел ЛТД» договором №В-41/07-11 від 01 липня 2011р., специфікаціями, актами приймання-здачі, податковими накладними, оплатою в користь ТзОВ «Імпел ЛТД». Крім того, позивач вважає що доказом отримання послуг по пошиттю одягу у ТзОВ «Імпел ЛТД слугує факт подальшої передачі одягу Новотекс Ікаст.

Проте на переконання Суду складені позивачем з ТзОВ «Імпел ЛТД» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, згідно Спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо ТзОВ «Імпел ЛТД»внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідно до цього ж витягу, юридичною адресою ТзОВ «Імпел ЛТД»визначено м. Львів. вул.. В. Чорновола 63, а в договорі №В-41/07-11 від 01 липня 2011р. місцезнаходження ТзОВ «Імпел ЛТД»визначено як м. Львів вул. Липинського 54.

Серед видів діяльності ТзОВ «Імпел ЛТД», згідно Спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, немає такого як пошиття одягу.

Згідно акта ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 26.01.2012 року №№52/23-410/35501934, ТзОВ «Імпел ЛТД»не знаходиться за юридичною (м. Львів. вул.. В. Чорновола 63) та фактичною (м. Ходорів, вул.. Замкова 14) адресою, основним видом діяльності, які мало право здійснювати ТзОВ «Імпел ЛТД»є оптова торгівля іншими непродовольчими і товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань.

В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази транспортування як переданих позивачем тканих ТзОВ «Імпел ЛТД»(на адресу м. Львів. вул.. В. Чорновола 63 чи м. Ходорів, вул.. Замкова 14), так і доказів перевезення від ТзОВ «Імпел ЛТД»готових виробів на адресу позивача.

Зазначене свідчить про те, що документи (в т.ч. договір) з ТзОВ «Імпел ЛТД» оформлені про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорі і лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися, для отримання податкової вигоди. Встановлення справжнього виконавця робіт, хто для позивача шив одяг для поставки Новотекс Ікаст виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті.

Таким чином, господарські операції позивача з ТзОВ «Імпел ЛТД» є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій виключно для отримання податкової вигоди, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ТзОВ «Імпел ЛТД» податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТзОВ «Імпел ЛТД» сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «Імпел ЛТД» є обґрунтованим.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення відповідачем прав позивача є надуманим, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2012р. о 10:00 год.

Суддя (підпис) Коморний О.І.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили

Суддя Коморний О.І.