Постанова

від 24.06.2014 по справі 2а-2770/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року № 9104/125166/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання Щерби С.Б.

представника відповідача - Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівтекст» датської компанії «Грін Коттон» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Львівтекст» датської компанії «Грін Коттон» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

29.03.2012 позивач - Дочірньє підприємство «Львівтекст» датської компанії «Грін Коттон» (далі - ДП «Львівтекст») звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Галицькому районі м. Львова в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000222341.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків податкового органу, щодо зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року на суму 4746 грн за результатами господарських з ПП «Імпел ЛТД». Реальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом підтверджується усіма наданими до перевірки первинними документами, а саме: договором, податковими накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт, банківською випискою по особовому рахунку. Враховуючи наявність усіх належним чином оформлених первинних документів, позивач вважає правомірними свої дії з формування податкового кредиту та подальше відшкодування сплачених сум ПДВ з бюджету. Вказує, на необґрунтованість зменшення бюджетного відшкодування позивачу, у зв'язку з недотриманням податкової дисципліни його контрагентом, зокрема, неможливість проведення зустрічної звірки, з огляду його відсутності за місцем знаходження, оскільки чинне законодавство не ставить у залежність виникнення права на отримання податкового кредиту та подальшого відшкодування ПДВ з бюджету покупцем від дотримання податкової дисципліни продавцем товару, якщо першим дотримано усі законодавчі умови.

У процесі судового розгляду у порядку ст. 55 КАС України судом першої інстанції допущено заміну відповідача його правонаступником - ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що податковим органом у акті перевірки не заперечується реальність господарських операцій позивача з ПП «Імпел ЛТД», хоча це підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами. Єдиною підставою для зменшення бюджетного відшкодування стала неможливість проведення зустрічної звірки контрагента. Проте, такі обставини не можуть бути підставою для зменшення покупцю товару бюджетного відшкодування, оскільки позивачем дотримано усіх вимог формування податкового кредиту та він не може нести відповідальність за свого контрагента. Інформацію про відсутність контрагента позивача - «Імпел ЛТД» податковий орган отримав від ДПІ у Шевченківському районі м. Львова згідно листа від 30.01.2012, а господарські операції з цим підприємством мали місце у серпні 2011 року, тобто після спливу певного часового проміжку. Крім того, податковий орган у акті перевірки встановив неправомірність включення до складу податкового кредиту за серпень 2011 року ПДВ згідно податкових накладених на суму 5401,67 грн, а бюджетне відшкодування зменшено на суму 4746 грн. Тобто 655,67 грн відповідач вважає правомірно включені до бюджетного відшкодування, а 4746 грн - ні, хоча звірку по контрагенту не проведено щодо усієї суми.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення повістки, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАСА України це не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.03.2012 працівниками ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Львівтекст» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за жовтень 2011 року, результати якої оформлені актом № 1131/23-409/31659013 (а.с. 10-17).

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 200.4, 200.8, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року в сумі 4746 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем у серпні 2011 року до складу податкового кредиту включено суми ПДВ сплачені ПП «Імпел ЛТД» згідно податкових накладних № 46 від 26.08.2011 на суму ПДВ - 4476,42 грн та № 51 від 30.08.2011 на суму ПДВ - 925,25 грн по послугах пошиття одягу згідно договору від 01.07.2011 № В-41/07-11. У процесі перевірки, на підставі листа ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 30.01.2012 № 2202/23-410, встановлено відсутність контрагента позивача за юридичною та фактичною адресами, у зв'язку з чим неможливо провести зустрічну звірку та встановити схему фінансово-господарських відносин, дослідити походження товару та підтвердити джерело відшкодування з бюджету України, то суми ПДВ, які ДП «Львівтекст» включені до Розрахунку бюджетного відшкодування за відповідний звітний податковий період залишаються не підтвердженими, а тому на думку відповідача, позивач втрачає право на отримання бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року в сумі 4746 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 000022341, яким ДП «Львівтекст» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року на суму 4746 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2373 грн (а.с. 9).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки складені позивачем з ТзОВ «Імпел ЛТД» первинні документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Так, згідно Спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо ТзОВ «Імпел ЛТД» внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Відповідно до цього ж витягу, юридичною адресою ТзОВ «Імпел ЛТД» визначено м. Львів. вул. В. Чорновола, 63, а в договорі № В-41/07-11 від 01.07.2011 місцезнаходження ТзОВ «Імпел ЛТД» визначено, як м. Львів вул. Липинського, 54. Серед видів діяльності ТзОВ «Імпел ЛТД», згідно Спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не має такого як пошиття одягу. Згідно акта ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 26.01.2012 № 52/23-410/35501934, ТзОВ «Імпел ЛТД» не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, основним видом діяльності, є оптова торгівля іншими непродовольчими і товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань. На підставі цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТзОВ «Імпел ЛТД» є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій виключно для отримання податкової вигоди, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського та податкового обліку.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 врегульовані ПК України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції.

Підпунктами 200.1-200.4 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.6 - 200.9 вказаної вище статті визначено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ДП «Львівтекст», як юридична особа, зареєстроване 04.01.2001 Виконавчим комітетом Львівської міської ради, основними видами діяльності якого є виробництво іншого одягу та аксесуарів, оптова торгівля одягом, роздрібна торгівля одягом (а.с. 18-20).

01.07.2011 між позивачем (замовник) та ПП «Імпел ЛТД» (підрядник) укладено договір № В-41/07-11 (а.с. 21-23), згідно умов якого Підрядник зобов'язується на умовах цього договору виконати роботи за завданням Замовника, а останній зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх. Види робіт, їх обсяг, вимоги до якості, строки виконання та вартість робіт погоджується сторонами кожного разу при наданні Замовником Підряднику завдання на виконання робіт. Завдання оформляється специфікацією, форма якої погоджується сторонами та є невід'ємною частиною договору. Роботи виконуються з матеріалів замовника. Передача готової продукції здійснюється на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт. З цього моменту робота вважається виконаною Підрядником та прийнята Замовником.

На виконання вказаного договору, його сторонами погоджено види робіт, їх обсяг, строки виконання та вартість, про що складено специфікації на пошиття одягу від 15.08.2011 №№ 02/11, 03/11 на загальну суму 32452,55 грн (а.с. 88-89).

Для пошиття одягу, згідно вказаних специфікацій, позивачем Підряднику передано матеріали (тканину) всього 3324 м.кв., що підтверджується складеними сторонами договору актами приймання-передачі матеріалів від 15.08.2011 (а.с. 99-100).

Факт виконання Підрядником та прийняття Замовником робіт підтверджується актами прийому-здачі робіт від 26.08.2011 та від 30.08.2011 (а.с. 101-102), загальна вартість яких склала 32410,04 грн.

За результатами вказаних господарських операцій Підрядником для позивача виписано податкові накладні від 26.08.2011 № 46 на суму 26858,54 грн, у т.ч. ПДВ - 4476,44 грн та від 30.08.2011 № 51 на суму 5551,5 грн, у т.ч. 925,25 грн (а.с. 103-104), які відповідають вимогам визначеним у ст. 201 ПК України, що відповідачем не заперечується.

Вказані податкові накладні включено до реєстру отриманих податкових накладних, що підтверджується наявною у справі копією (а.с. 36-40).

На підставі податкових накладних, позивачем у серпні 2011 року сформовано податковий кредит з ПДВ всього на суму 5401,67 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с. 120-121).

Факт оплати придбаного товару та сплати у його ціні ПДВ, підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з особового рахунку ДП «Львівтекст» № 2600605794001 від 08.09.2011 (а.с. 109).

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено інвойси, якими підтверджується те, що вироблений ПП «Імпел ЛТД» товар, за замовленням позивача, у подальшому був поставлений датській компанії «Новотекс А/С». Частина виготовленого одягу зберігається у позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 ТМЦ (а.с. 97-98).

Разом з тим, як вбачається із акта ДПІ у Шевченківському районі м. Львова «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Імпел ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП «Львівтекст» за серпень 2011 року», контрагент позивача на час здійснення господарських операцій з позивачем (серпень 2011 року), був зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва № 100078562 від 21.11.2007 (а.с. 131). Вказане свідоцтво анульоване 27.12.2011, тобто вже після завершення господарських операцій з позивачем, а тому на час їх здійснення, мав право виписувати податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Згідно вказаного акта перевірки, відповідно до інформації з автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання, вказану вище суму ПДВ ПП «Імпел ЛТД» задекларувало до своїх податкових зобов'язань за серпень 2011 року, розбіжності не встановлено (а.с. 133). Остання декларація вказаним підприємством подана за грудень 2011 року, тобто на час здійснення господарських операцій з позивачем, вказане підприємство здійснювало господарську діяльність та податковому органу фінансову звітність.

Згідно даними Декларацій з податку на прибуток, виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 9 місяців 2011 року становить 4070997 грн. Балансова вартість основних засобів на початок звітного податкового періоду ПП «Імпел ЛТД» становить 8407 грн, витрати на поліпшення основних фондів - 455 грн. Відповідно до розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві становить 5 осіб.

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ПП «Імпел ЛТД» мають реальний характер, оскільки факт виконання робіт підтверджується усіма характерними для цього виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за отриманий товар позивачем реально проведена, контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ, а тому у відповідності до ст. 201 ПК України вправі був виписувати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем у серпні 2011 року, за наслідками господарських операцій з ПП «Імпел ЛТД», податкового кредиту задекларовано на суму 5401,67 грн, однак відповідачем бюджетне відшкодування зменшено тільки на 4746 грн, що свідчить про неповне з'ясування усіх обставин податковим органом під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги доводи податкового органу, як підставу для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ, відсутність контрагента за місцем знаходження та неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо такий виконав усі передбачені законом умови щодо отримання цього відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з представлених податковим органом доказів, факт відсутності ПП «Імпел ЛТД» за місцезнаходженням зафіксований у листі ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові від 21.10.2011, а господарські операції, щодо яких виник спір, мали місце у серпні 2011 року. Спеціальний витяг з ЄДРЮОФОП, на який суд першої інстанції посилається, як на відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, складений 30.05.2012 та не містить дати внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Разом з тим, доказів відсутності ПП «Імпел ЛТД» за місцезнаходженням на час здійснення господарських операцій з позивачем, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якому у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України лежить обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надано.

Також, не обґрунтованим є посилання суду першої інстанції на те, що серед видів діяльності ПП «Імпел ЛТД» відсутній такий вид, як «пошиття одягу», з огляду на таке.

Статтею 259 Господарського кодексу України визначено, що для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

З метою забезпечення системи державного управління народним господарством обліково-статистичною інформацією, яка задовольняє потреби учасників господарських відносин в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації.

У відповідності до Наказу Держкомстату України від 26.12.2005 року № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (чинного на час виникнення спірних відносин) за методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД є статистичною класифікацією, створеною як інструментарій для систематизації та групування економічної та соціальної інформації у стандартний формат, який дає змогу обробляти та аналізувати значні обсяги інформації.

У разі використання статистичних класифікацій з метою адміністративного управління, треба враховувати це їх первісне та переважне призначення, оскільки тип використовуваних одиниць, порядок визначення та зміни основного виду економічної діяльності, принципи побудови цих класифікацій тісно пов'язані з метою статистичної діяльності.

Основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Класифікація може не відповідати всім можливим потребам. Наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. Тобто код виду діяльності партнерів по угодам у даному випадку не може вважатись доказом наявності порушень з боку позивача вимог податкового законодавства .

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи мету створення та природу КВЕД, що є статистичною класифікацією, дані щодо коду КВЕД не можуть бути підставою для обмеження можливості здійснення суб'єктом господарювання видів діяльності в порядку визначеному законодавством.

Статтею 82 Господарського кодексу України передбачено, що установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.

Стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Імпел ЛТД» є безпідставним, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем правомірно у серпні 2011 року сформовано податковий кредит на суму 5401,67 грн за наслідками господарських операцій з ПП «Імпел ЛТД», яка у подальшому у жовтні 2011 року в порядку ст. 200 ПК України заявлена до бюджетного відшкодування, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування за вказаний звітний податковий період в сумі 4746 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції ухвалена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівтекст» датської компанії «Грін Коттон» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 червня 2012 року у справі № 2а-2770/12/1370 - скасувати.

Позов Дочірнього підприємства «Львівтекст» датської компанії «Грін Коттон» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 15.03.2012 № 0000222341.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена та підписана 24 червня 2014 року.