Постанова

від 19.06.2012 по справі 2а-2342/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. № 2а-2342/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Козак В.Г., Гуменчук Є.Є.,

від відповідача -Кармелюк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «56 Компанія»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП «56 Компанія»звернулося в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 року за №0000882300/5954 за №0000892300/5955.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України судом замінено ДПІ у Шевченківському районі м.Львова на його правонаступника ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позивач в позовній заяві стверджує, що всі представлені під час перевірки документи відповідають вимогам, встановленим Заоном України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фвктичне здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами по придбанню товару, законність формування валових витрат по операціях з цими контрагентами, а посилання відповідача на безтоварність операцій за правочинами носять характер припущень, які грунтуються на сумнівах.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні проти позову стверджує, що перевіряючі правильно прийшли до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення були прийняті правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПП «56 Компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт від 22.02.2012 року за №248/43/23-118/25553390 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 року:

- за №0000882300/5954, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 51813 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -47900 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -3913 грн. 00 коп.;

- за №0000892300/5955, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44889 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -40301 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -4588 грн. 01 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 47899 грн. 55 коп.;

- порушення підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 40301 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами -ПП «Опт-Бест»ё ТзОВ «Екопласт-Львів»та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго».

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо права на формування валових витрат закріплені також у ст.139 ПК України.

Між ПП «Опт-Бест» (постачальник) та ПП «56 компанія»(покупець) 22.01.2011 року було укладено договір поставки товару №22/01 згідно з умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Між ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго»та ПП «56 компанія»було укладено договір поставки товарно - матеріальних цінностей.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В підтвердження обставин виконання вищеневедених господарських угод позивачем надано договори, додатки до них, специфікації, видаткові та податкові накладні, витяги з реєстру прихідних накладних.

Орган державної податкової служби в акті перевірки вказує на те, що платником податків не представлено товарно-транспортних накладних, шляхових листів чи інших документів, які засвідчують фактичне перевезення товару.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (договори, додатки до них, специфікації, видаткові та податкові накладні, витяги з реєстру прихідних накладних, тощо).

Судом встановлено та підтверджено представником позивача, що з врахуванням характерних параметрів товару транспортування такого від покупців здійснювалось за допомогою власного транспорту керівника платника податків без залучення спеціалізованих транспортних організацій.

В матеріалах справи наявні також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують використання позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей у своїй подальшій господарській діяльності.

А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено витяги з офіційного веб-сайту ДПА України та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо згаданих контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка вказувала на добросовісність його контрагентів.

Також, в матеріалах справи наявні письмові пояснення керівника платника податків в яких той зазначає імена та контактні телефони осіб, які виступали представниками у договірних відносинах по згаданих контрагентах та від який отримувався товар, що, в свою чергу свідчить про те, що у позивача та його контрагентів були переддоговірні відносини та подальші відносини під час виконання господарських зобов'язань.

Зазначені обставини вказують на логічність та послідовність дій позивача до та під час виконання правочинів, що не спростовано відповідачем у справі в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України.

А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується поставка позивачеві товару, який був використаний останнім у своїй господарській діяльності від контрагентів ПП «Опт-Бест»та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго».

Що стосується взаємовідносин позивача з ТзОВ «Екопласт-Львів», то в матеріалах справи наявна постанова Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 року у справі за №1-104/11 про закриття з нереабілітуючих підстав провадження у кримінальній справі проти посадових осіб даного контрагента, яка в сукупності з відсутністю доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей вказують на нереальність здійснення господарських операцій між ними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат 4278 грн. 00 коп. по господарських операціях з ТзОВ «Екопласт-Львів».

Щодо порушень оподаткування податком на додану вартість, слід зазначити і наступні обставини.

Відповідно до підп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Аналогічні положення щодо права на формування податкового кредиту по податку на додану вартість закріплені також у ст.198-200 ПК України.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки про безпідставність віднесення до податкового кредиту сум коштів, сплачених в результаті здійснення господарських операцій з ПП «Опт-Бест»та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Щодо висновків відповідача про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум коштів, сплачених по господарських операціях з ТзОВ «Екопласт-Львів», то такі підтверджуються матеріалами справи про що зазначалось під час аналізу правомірності формування валових витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1336 грн. 88 коп., в тому числі за основним платежем - 1069 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 267 грн. 38 коп. та збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1070 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 856 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санціями - 214 грн. 00 коп.

З таких обставин, суд вважає підставними вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 50476 грн. 12 коп., в тому числі за основним платежем - 46830 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3645 грн. 62 коп., та податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43819 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем -39445 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 4374 грн. 00 коп., а тому в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 року:

- №0000882300/5954 в частині збільшення Приватному підприємству «56 Компанія»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 50476 грн. 12 коп., в тому числі за основним платежем - 46830 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3645 грн. 62 коп.;

- №0000892300/5955 в частині збільшення Приватному підприємству «56 Компанія»збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43819 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем -39445 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 4374 грн. 00 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на користь Приватного підприємства «56 Компанія»(код ЄДРПОУ 25553390), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.С.Паньківського, 6Б/4 , 942 грн. 96 коп. сплаченого судового збору.

5. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 червня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк