Ухвала

від 18.09.2012 по справі 2а-2342/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 129922/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Попка Я. С., Сапіги В. П.

за участі секретаря Сідельник Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України та приватного підприємства «56 Компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі №2а - 2342/12/1370 за адміністративним позовом приватного підприємства «56 Компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «56 Компанія» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України і просило скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення №0000882300/5954 та №0000892300/5955 від 07 березня 2012 року.

На обґрунтування своїх доводів посилається на ті обставини, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт №248/43/23 - 118/25553390 від 22 лютого 2012 року та викладено висновок, що позивачем допущено порушення: п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п .п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну уму 47 899 гривень 55 коп. в тому числі: за третій квартал 2010 року - на суму 2 918 гривень 75 коп., за четвертий квартал 2010 року - на суму 12 730 гривень, за перший квартал 2011 року - на суму 3 768 гривень 75 коп., за другий квартал 2011 року - на суму 21 777 гривень 65 коп. та за третій квартал 2011 року - на суму 6 704 гривні 50 коп.; п. п. 7.2.3 п.7.2, п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 40 301 гривня, в тому числі: за серпень 2010 року - на суму 856 гривень, за вересень 2010 року - на суму 1 479 гривень, за жовтень 2010 року - на суму 2 040 гривень, за листопад 2010 року - на суму 2 275 гривень, за грудень 2010 року - на суму 5 869 гривень, за лютий 2010 року - на суму 1 992 гривні, за березень 2011 року - на суму 1 023 гривні, за квітень 2011 року - на суму 8 354 гривні, за травень 2011 року - на суму 6 425 гривень, за червень 2011 року - на суму 4 158 гривень, за липень 2011 року - на суму 1 950 гривень і за серпень 2011 - на суму 3 880 гривень.

На підставі акта перевірки, податковим органом 07 березня 2012 року винесені податкові повідомлення - рішення №0000882300/5954 та №0000892300/5955, якими відповідно

збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 47 900 гривень і 3 913 гривень штрафних санкцій та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 40 301 гривня та застосовано штрафних санкцій на суму 4 588 гривень. В основу допущених порушень відповідачем покладено завищення позивачем валових витрат на загальну суму 77 670 гривень по контрагентах: ПП «Опт - Бест», ТзОВ «Екопласт - Львів» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» і як наслідок - завищення податкового кредиту із серпня 2010 року по серпень 2011 року на суму 40 301 гривня. Твердження відповідача про безтоварність господарських операцій і нікчемність укладених правочинів спростовується поданими під час перевірки первинними документами, які відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними і скасовано прийнятті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова податкові повідомлення - рішення №0000882300/5954 та №0000892300/5955 від 07 березня 2012 року в частині: збільшення позивачу зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 50 476 гривень 12 коп. в тому числі: за основним платежем - на суму 46 830 гривень 50 коп. і за штрафними санкціями - на суму 3 645 гривень 50 коп.; збільшення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43 819 гривень, в тому числі: за основним платежем - на суму 39 445 гривень і за штрафними санкціями - на суму 4 374 гривні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог та відмови у задоволенні іншої частини вимог, відповідно Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Львова та приватним підприємством «56 Компанія» подано апеляційні скарги на вказане рішення.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, приватне підприємство «56 Компанія» посилається на те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, проте безпідставно зазначено з посиланням на постанову Сихівського районного суду м. Львова про закриття кримінальної справи відносно посадових осіб «Екопласт - Львів» з нереабілітуючих підстав, як доказу правомірності висновків податкового органу щодо операцій із вказаним товариством. Крім цього суду були представлені докази фактичного тримання у ТзОВ «Екопласт - Львів» товарно - матеріальних цінностей.

Обгрунтовуючи викладені в апеляційній скарзі свої доводи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова зазначає, що позивачем усі правочини, про які йдеться у акті перевірки, укладені без мети настання реальних наслідків, тобто є нікчемними. Зокрема, згідно даних системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання в розрізі контрагентів виявлені розбіжності по податковому кредиту. Умовами укладених договорів не передбачено умови транспортування товару, для перевірки не були представлені товарно - транспортні накладні, а також були використані матеріали перевірок інших державних податкових інспекцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану ПП «56 Компанія» апеляцію та не визнав доводів особи, яка подала апеляційну скаргу і вважає, що рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зазначеної у рішенні частини позовних вимог позові є незаконним, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню і по справі слід ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України в судове засідання представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що відповідно до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи без участі представника.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а тому оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог. В зв'язку з цим апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ПП «56 Компанія» вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт №248/43/23 - 118/25553390 від 22 лютого 2012 року . Згідно викладених у акті висновків, позивачем допущено порушення: п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п .п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 47 899 гривень 55 коп. в тому числі: за третій квартал 2010 року - на суму 2 918 гривень 75 коп., за четвертий квартал 2010 року - на суму 12 730 гривень, за перший квартал 2011 року - на суму 3 768 гривень 75 коп., за другий квартал 2011 року - на суму 21 777 гривень 65 коп. та за третій квартал 2011 року - на суму 6 704 гривні 50 коп.; п. п. 7.2.3 п.7.2, п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 40 301 гривня, в тому числі: за серпень 2010 року - на суму 856 гривень, за вересень 2010 року - на суму 1 479 гривень, за жовтень 2010 року - на суму 2 040 гривень, за листопад 2010 року - на суму 2 275 гривень, за грудень 2010 року - на суму 5 869 гривень, за лютий 2010 року - на суму 1 992 гривні, за березень 2011 року - на суму 1 023 гривні, за квітень 2011 року - на суму 8 354 гривні, за травень 2011 року - на суму 6 425 гривень, за червень 2011 року - на суму 4 158 гривень, за липень 2011 року - на суму 1 950 гривень і за серпень 2011 - на суму 3 880 гривень.

На підставі висновків та акта перевірки податковим органом 07 березня 2012 року винесені податкові повідомлення - рішення №0000882300/5954 та №0000892300/5955, якими відповідно: збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 47 900 гривень і 3 913 гривень штрафних санкцій та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 40 301 гривня та застосовано штрафних санкцій на суму 4 588 гривень. В основу допущених порушень відповідачем покладено завищення позивачем валових витрат на загальну суму 77 670 гривень по контрагентах: ПП «Опт - Бест», ТзОВ «Екопласт - Львів» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» і як наслідок - завищення податкового кредиту із серпня 2010 року по серпень 2011 року на суму 40 301 гривня.

Податковий орган виходив з того, що господарські операції між ПП «56 Компанія» та його контрагентами: ПП «Опт - Бест», ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» та ТзОВ «Екопласт - Львів» фактично не здійснювались, а лише проводилось їх документальне оформлення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність формування позивачем податкового кредиту підтверджуються представленими суду первинними документи, які вказують на те, що операції не були безтоварними. При цьому суду були представлені: договори та додатки до них, специфікації, видаткові та податкові накладні, витяги з реєстру прихідних накладних. Також судом було встановлено, що з урахуванням характерних параметрів товару, транспортування такого від покупців здійснювалося за допомогою власного транспорту керівника платника податку. Крім цього, контрагенти позивача зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині щодо

протиправності оскаржуваних повідомлень - рішень та зазначає наступне

Згідно із п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпуктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари. Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього Закону)

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Такі ж положення щодо права на формування податкового кредиту викладені у ст. ст. 198 - 200 Податкового кодексу України

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем надано для перевірки копії всіх первинних документів, які належить складати для відповідного виду господарської діяльності, а також надано документи, що свідчать про їх подальше використання (підтверджують рух товару).

Крім цього, невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань щодо подачі декларацій та сплати податків до бюджету тягне за собою негативні наслідки лише для цього контрагента та не може бути підставою для збільшення податкових зобов'язань платника податків.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо нереальності господарських операцій позивача з ТзОВ «Екопласт - Львів», на підтвердження яких позивачем було подано первинні документи, з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для звільнення від доказування. Зокрема, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок лише з питань чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку зазначена у оскаржуваному рішенні постанова у кримінальній справі не може бути підставою для звільнення від доказування у даній адміністративній справі та не містить відомостей про обставини, що мають значення для справи, тобто не відповідає вимогам письмового доказу, які визначені ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також на підтвердження реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Екопласт - Львів», позивачем представлено копію податкової та видаткової накладних, а також документи, які підтверджують подальший рух товарно - матеріальних цінностей: видаткову накладну, акти здачі - прийняття робіт.

Даючи оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентом правочинів, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені Параграфом 2 Глави 16 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказана стаття поділяє недійсні правочини на нікчемні - недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані - недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (такий правочин може бути визнаний судом недійсним).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів щодо купівлі-продажу товарів, робіт (послуг).

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова. Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, не дотримався вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи і які суд вважає встановленими, фактично не є доведеними, що відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про повне задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу приватного підприємства «56 Компанія» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а - 2342/12/1370 та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України №0000882300/5954 та №0000892300/5955 від 07 березня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Клюба В. В.

Судді: Попко Я. С.

Сапіга В. П.