Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а-7003/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2012 року 13:58 № 2а-7003/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача : Несененка В.О.;

відповідача: Шевченка В.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" (далі по тексту -позивач, ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року №0000172303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7003/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 червня 2012 року.

07 червня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14 травня 2012 року з метою надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 14 травня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 лютого 2012 року №0000172303 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 347 458,00 грн., в тому числі за основним платежем -277 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -69 492,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 13 лютого 2012 року №470/23-322-34291230 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" (код ЄДРПОУ 34291230) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "МАРК" (код ЄДРПОУ 23533408) за період з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р. (далі по тексту -Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: ТОВ "МАРК" за юридичною адресою не знаходиться, у зв'язку з чим здійснити зустрічну перевірку неможливо; правочини між ТОВ "МАРК" та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними; ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості наданих послуг за відсутності підтверджуючих документів, які дають можливість встановити відповідність послуг, наданих ТОВ "МАРК", господарській діяльності ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ".

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що правочини здійснені між ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" та ТОВ "МАРК" суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними; взаємовідносини між цими сторонами залишаються непідтвердженими відповідними первинними документами, а податкові накладні, виписані ТОВ "МАРК" не можуть підтверджувати право ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" на податковий кредит.

Зазначені порушення відповідач мотивує тим, що ТОВ "МАРК" здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг), правочини укладені між позивачем та ТОВ "МАРК" є фіктивним та вчинені без наміру створення правових наслідків.

Крім того, в акті перевірки є посилання на ознаки фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "ТОКМАК ТРЕЙДІНГ".

З урахуванням викладеного в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 277 966,00 грн. в тому числі: липень 2011 року -154 933,00 грн., серпень 2011 року - 123 033,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: визнаючи нікчемними правочини, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень; наявність актів виконаних робіт в спірних правовідносинах підтверджують факт виконання та надання робіт визначених відповідно до договорів підряду; правочини між позивачем та ТОВ "МАРК" не визнані судом недійсними; податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних; придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції ; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку .

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" та його контрагентом - ТОВ "МАРК", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" (замовник) та ТОВ "МАРК" (підрядник) укладено наступні договори: від 01 липня 2011 року №02-07, від 01 липня 2011 року №02-07/1, від 10 серпня 2011 року №10-08, від 20 липня 2011 року №23-07, від 25 липня 2011 року №25-07, від 02 серпня 2011 року №02-08, від 30 червня 2011 року №30-06, від 01 липня 2011 року №01-07, відповідно до яких підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами увесь комплекс будівельно-монтажних робіт, здає у визначені договором строки замовнику, а замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість, згідно умов договору.

Згідно специфікації до зазначених договорів, довідок про вартість виконаних робіт, локального кошторису та актів приймання виконаних будівельних робіт, ТОВ "МАРК" виконало будівельні роботи, а саме: перепланування нежитлового будинку літера "Д" з утепленням зовнішніх огороджувальних конструкцій учбово-оздоровчої бази "Десенка", який знаходиться за адресою: вулиця Труханівська, 42; загально-будівельні роботи, сервісне обслуговування систем кондиціонування та вентиляції будівельного об'єкту за адресою: проспект Перемоги, 17-23; загально-будівельні роботи по ремонту будинку аптеки по проспекту Лісовому, 39-Г, загально-будівельні роботи нежитлового приміщення по вулиці Богатирська, 2, на загальну суму 1 667 795,61 грн.

ТОВ "МАРК" виписало на адресу ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" податкові накладні, датовані липнем-серпнем 2011 року, на загальну суму 1 667 795,61 грн., в тому числі податок на додану вартість -277 966,00 грн.

В оплату за поставлені підрядні роботи ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" перерахувало на рахунок ТОВ "МАРК" грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-серпень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, та зокрема на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "МАРК", у зв'язку з придбанням підрядних робіт з будівництва, ремонту та обслуговування об'єктів замовника.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що основними напрямками діяльності позивача є: будівництво будівель, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, купівля та продаж власного нерухомого майна та діяльність у сфері інжинірингу. З метою належного виконання договірних зобов'язань з ГО "Десенка", ЗАТ "Червоний мак", ТОВ ПК "Ноосфера", позивач замовив виконання підрядних робіт у ТОВ "МАРК".

На підтвердження реальності спірних операцій та використання їх у господарській діяльності позивач надав в матеріали справи копії господарських договорів, копії актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, копію декларації про початок виконання будівельних робіт, копію ліцензії, яка підтверджує, що господарська діяльність ТОВ "МАРК", пов'язана із створенням об'єктів архітектури, а також фотознімки об'єктів до, та після проведення робіт.

Таким чином, на думку суду, господарські операції ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" з ТОВ "МАРК" здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "МАРК" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

В частині висновків акта перевірки стосовно ТОВ "ТОКМАК ТРЕЙДІНГ", суд звертає увагу, що в межах спірних правовідносин, судом не встановлено факту здійснення будь-яких господарських взаємовідносин між ТОВ "ТОКМАК ТРЕЙДІНГ" та позивачем.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємствами-постачальниками, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "МАРК", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Відповідно до положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд звертає увагу на те, що незнаходження за юридичною адресою, неможливість проведення перевірки контрагента, не є підставами для обмеження права на податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за липень-серпень 2011 року ТОВ "МАРК", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 29 лютого 2012 року №0000172303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29 лютого 2012 року №0000172303.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко