Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-7003/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7003/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Українських інвестицій" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Українських інвестицій" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29.02.2012 року № 0000172303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРК»підтверджуються наявними у справі податковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства; копіями господарських договорів, копіями актів приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, копією декларації про початок виконання будівельних робіт, копією ліцензії, яка підтверджує, що господарська діяльність ТОВ "МАРК", пов'язана із створенням об'єктів архітектури, а також фотознімки об'єктів до та після проведення робіт, розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджуються відповідними банківськими виписками.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, посадовими особами державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «МАРК»(код ЄДРПОУ 23533408) за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року.

На підставі проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено Акт перевірки № 470/23-322-34291230 від 13.02.2012 року, в якому було зафіксовано порушення позивачем підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, та порушення пунктів 198.1, 198.2, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 347 458,00 грн., в тому числі за основним платежем -277 966,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69 492,00 грн.

В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: ТОВ "МАРК" за юридичною адресою не знаходиться, у зв'язку з чим здійснити зустрічну перевірку неможливо; правочини між ТОВ "МАРК" та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними; ТОВ «Об'єднання Українських інвестицій»включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості наданих послуг за відсутності підтверджуючих документів, які дають можливість встановити відповідність послуг, наданих ТОВ "МАРК", господарській діяльності ТОВ "Об'єднання Українських інвестицій".

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що правочини здійснені між ТОВ "Об'єднання Українських інвестицій" та ТОВ "МАРК" суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними; взаємовідносини між цими сторонами залишаються непідтвердженими відповідними первинними документами, а податкові накладні, виписані ТОВ "МАРК" не можуть підтверджувати право ТОВ " Об'єднання Українських інвестицій" на податковий кредит.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення № 0000172303 від 29.02.2012 року на суму 347 458 грн., за основним платежем -277966 грн., та 69492 грн. -штрафні санкції.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Українських інвестицій»та його контрагентом та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі -ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Об'єднання Українських інвестицій" (замовник) та ТОВ "МАРК" (підрядник) укладено наступні договори: від 01 липня 2011 року №02-07, від 01 липня 2011 року №02-07/1, від 10 серпня 2011 року №10-08, від 20 липня 2011 року №23-07, від 25 липня 2011 року №25-07, від 02 серпня 2011 року №02-08, від 30 червня 2011 року №30-06, від 01 липня 2011 року №01-07, відповідно до яких підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами увесь комплекс будівельно-монтажних робіт, здає у визначені договором строки замовнику, а замовник приймає виконані належним чином підрядні роботи та оплачує їх вартість, згідно умов договору.

Згідно специфікації до зазначених договорів, довідок про вартість виконаних робіт, локального кошторису та актів приймання виконаних будівельних робіт, ТОВ "МАРК" виконало будівельні роботи, а саме: перепланування нежитлового будинку літера "Д" з утепленням зовнішніх огороджувальних конструкцій учбово-оздоровчої бази "Десенка", який знаходиться за адресою: вулиця Труханівська, 42; загально-будівельні роботи, сервісне обслуговування систем кондиціонування та вентиляції будівельного об'єкту за адресою: проспект Перемоги, 17-23; загально-будівельні роботи по ремонту будинку аптеки по проспекту Лісовому, 39-Г, загально-будівельні роботи нежитлового приміщення по вулиці Богатирська, 2, на загальну суму 1 667 795,61 грн.

ТОВ "МАРК" виписало на адресу ТОВ "Об'єднання Українських інвестицій" податкові накладні, датовані липнем-серпнем 2011 року, на загальну суму 1 667 795,61 грн., в тому числі податок на додану вартість -277 966,00 грн.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення»(чинної на момент виникнення спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

В оплату за поставлені підрядні роботи ТОВ "Об'єднання Українських інвестицій" перерахувало на рахунок ТОВ "МАРК" грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що основними напрямками діяльності позивача є: будівництво будівель, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, купівля та продаж власного нерухомого майна та діяльність у сфері інжинірингу. З метою належного виконання договірних зобов'язань з ГО "Десенка", ЗАТ "Червоний мак", ТОВ ПК "Ноосфера", позивач замовив виконання підрядних робіт у ТОВ "МАРК".

На підтвердження реальності спірних операцій та використання їх у господарській діяльності позивач надав в матеріали справи копії господарських договорів, копії актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, копію декларації про початок виконання будівельних робіт, копію ліцензії, яка підтверджує, що господарська діяльність ТОВ "МАРК", пов'язана із створенням об'єктів архітектури, а також фотознімки об'єктів до, та після проведення робіт.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.