Постанова

від 01.06.2012 по справі 2а/0270/1245/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

01 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/1245/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський край"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

В березні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливський край" (далі - ТОВ " Мисливський край " або позивач) з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Гайсинська МДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000422300 та №0000442300 від 06 грудня 2011 р.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та зазначили, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження товариством зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, данні відображені в акті перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами. Крім того, на підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат платником податку надано під час проведення перевірки первинні документи, зокрема, договори про надання послуг, договори купівлі-продажу, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, які свідчать про реальність господарських операцій з контрагентами. За наведених обставин просять суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача щодо позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у запереченнях, що знаходяться у матеріалах справи (а.с. 128-130) та зазначив що, TOB "Мисливський край" не підтвердило належними документами виконання факту умов поставки товарно-матеріальних цінностей та виконання послуг контрагентами. При цьому, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність господарських операцій з поставки товарів придбаних у контрагентів та відсутність підстав для формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на відсутність документів, що підтверджують рух товару від продавця (постачальника) до покупця.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Мисливський край" зареєстровано Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області 22.03.2005 р., код ЄДРПОУ 33420618, за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Травня, 77. Як платник податків та зборів товариство взяте на облік в Гайсинській МДПІ 30.05.2005 р. за № 439.

На підставі направлень на перевірку від 04.11.2011 року № 563 та №564, наказів №699 від 04.11.2011 року та №715 від 11.11.2011 року виданих Гайсинською МДПІ та керуючись п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський край" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року.

Дана перевірка проводилась з 04.11.2011 року по 14.11.2011 року, враховуючи, що термін було продовжено з 11.11.2011 року по 14.11.2011 року на підставі наказу Гайсинської МДПІ №715 від 11.11.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1719/2300/33420618 від 21.11.2011 року (далі акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем, зокрема, порушено:

- п.5.1, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) в частині валових витрат на загальну суму 323 099 грн., які проведені на підставі нікчемного правочину, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування на суму 1 498 257 грн., а саме: 3-й квартал 2010 р. в сумі 362 247 грн., 4-й квартал 2010 р. в сумі 1 136 010 грн. та занижено податок на прибуток на суму 374 564 грн., в тому числі за 3-й квартал 2010 р. в сумі 90 562 грн., за 4-й квартал 2010 р. в сумі 284 002 грн.;

- п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.198.1,2.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) податковий кредит на загальну суму ПДВ 297 770 грн., який проведено на підставі нікчемного правочину , в результаті чого занижено суму податку яка підлягала сплаті до бюджету в сумі 294 770 грн , в т.ч. за липень 2010р. в сумі 19 467 грн., за серпень 2010р. в сумі 32 102 грн., за вересень 2010р. в сумі 20 880 грн., за жовтень 2010р. в сумі 145 538 грн., за листопад 2010р. в сумі 32 725 грн., за грудень 2010р. в сумі 19 149 грн., за січень 2011 року в сумі 15 840 грн.,за лютий 2011 року в сумі 8 295 грн., за березень 2011 року в сумі 74 грн., за квітень 2011р. 700 грн. та частково зменшено рядок 24 декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступних періодів» на суму 4 880 грн., в тому числі за червень 2011 року.

6 грудня 2011 року Гайсинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000422300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем 374 564 грн., за штрафними санкціями 93 641 грн.;

- № 0000442300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 294 770 грн., за штрафними санкціями 67 466,25 грн.;

- №0000452300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за основним платежем 4 880 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

Судом встановлено, що позивач оскаржив до вище контролюючих податкових органів спірні податкові-повідомлення рішення, проте скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач за захистом своїх прав, звернувся до суду, при цьому просив суд визнати протиправними та скасувати лише два податкових повідомлення-рішення №0000422300 та №0000442300 від 06 грудня 2011 р.

Прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень було мотивовано висновками акту перевірки про те, що ТОВ "Мисливський край" неправомірно сформувало податковий кредит та валові витрати по операціям з придбанням товарів та отримання послуг за перевіряємий період.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Мисливський край" здійснювало господарську діяльність з наступними контрагентами: ПП "Фатум-55", ТОВ "Белагро-77", ПП "Егнум". На підставі податкових накладних, видаткових та актів виконаних робіт, виписаних вищезазначеними контрагентами, ТОВ "Мисливський край" включило до складу валових витрат 1 498 257 грн.

По взаємовідносинах з ПП "Фатум-55" по операціях з придбання дошки обрізної та не обрізної, засобів захисту рослин та послуг комбайна.

В акті перевірки зазначено, що при перевірці було використано лист Управління Служби безпеки України в Київській області "Щодо можливого порушення службовими особами ТОВ "Мисливський край" вимог чиного законодавства України під час проведення фінансово-господарських відносин з ПП "Фатум-55", зокрема був опитаний директор ПП "Фатум-55" ОСОБА_6 За результатами опитування було встановлено, що не має ніякого відношення до фінансово-господарських операцій ПП "Фатум-55", документів не підписував та доручень нікому не надавав. З метою підтвердження або спростування слів ОСОБА_6 зразки його підписів та підписів, які знаходяться на документах, направлені на почеркознавче дослідження до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз ІСТЕ СБ України. Відповідно до висновку спеціаліста ІСТЕ СБ України на вказаних документах містяться підписи не ОСОБА_6, а невстановленої особи. Також до перевірки не було надано актів приймання-передачі товару, даних про видачу довіреностей на отримання товарів, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, сертифікатів відповідності та якості товарів. У видаткових накладних, наданих для перевірки, відсутня інформація щодо перевізника, місць відвантаження та отримання товару. Відсутні документи, які підтверджують використання у господарській діяльності послуг комбайна про списання пального, щодо земельних ділянок на яких безпосередньо надавались послуги комбайна, щодо збору врожаю на оброблених земельних ділянках, щодо автомобілів якими транспортувалось зерно безпосередньо від комбайна на зерновий склад, тощо. Відповідно до баз АІС ДПА України - стан платника "9" до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

По взаємовідносинах з ТОВ "Белагро-77" по операціях з придбання дошки необрізної та послуг по розпилюванню.

Під час перевірки було використано матеріали документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Белагро-77" код 37202075 за період 01.07.10 р. та 30.06.11 р. 16.08.2011 р. №1851/230137202075 проведеної співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. В даному акті зазначено, що працвниками УПМ ДПА у Київській області був опитаний директор та засновник ТОВ "Белагро-77" ОСОБА_7, який пояснив, що ніякого відношення до ведення господарської діяльності ТОВ "Белагро-77" не має, жодних договорів не підписував, податкову звітність не підписував та не здавав, податкові накладні не виписував та не підписував, заяви щодо виготовлення печатки не подавав, свідоцтво платника податків не отримував, Підприємство зареєстрував на прохання малознайомої особи за грошову винагороду, займатись фінансово-господарською діяльністю на меті не мав. Перевіркою ТОВ „Белагро-77" також встановлено неможливість фактичного здійснення підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу (відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби) встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення вимог пункту 185.1 статті 185, 87.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України у зв'язку порушенням частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Белагро-77" з контрагентами-постачальниками. Перевіркою зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ТОВ "Белагро-77" не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" і у суб'єкта господарювання також відсутні об'єкти, які підпадають під визначення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198,6 статті 198 Податкового кодексу України. Дані, наведені в деклараціях про податок на додану вартість про обсяги поставки та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит не є дійсними. Відповідно до баз даних АІС ДПА України стан платника „9" до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Крім цього, за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено ТОВ "Белагро-77" не відобразило в податковій звітності операції з продажу матеріальних цінностей та послуг. Враховуючи зазначене, перевіркою зроблено висновок про завищення валових витрат на 196 332 грн. та податкового кредиту на 39 266 грн.

По взаємовідносинах з ПП "Егнум" по операціях з придбання дошки необрізної в кількості 31,07 метрів кубічних.

До перевірки не було надано актів приймання-передачі товару, даних про видачу довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують навантаження/розвантаження, транспортування та зберігання товарів, сертифікатів відповідності та якості товарів. Відповідно баз даних АІС ДПА України - стан платника "7" до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Крім цього, перевіркою встановлено, що у ПП "Егнум" відсутні основні засоби (транспортні засоби, складські приміщення тощо), кількість працюючих 2 особи, в т.ч. 1 особа - директор). За даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП "Егнум" не відобразило в податковій звітності операції з продажу дошки необрізної у сумі 19 446 грн. В акті перевірки вчинено запис, що господарські операції між ПП "Егнум" та ТОВ "Мисливський край" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Внаслідок зазначеного перевіркою не враховано у складі валових витрат 97 333 грн. та у складі податкового кредиту 19 467 грн.

Перевіркою зроблено висновок, що господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг у ПП "Фатум-55", ТОВ "Белагро-77" та ПП "Егнум" не спричиняють реального настання правових наслідків і відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки та бере до уваги наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суд досліджує насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010).

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити реальність отримання товару та послуг ТОВ "Мисливський край" та дослідити використання придбаних цінностей та отриманих послуг у господарській діяльності.

Як зазначено представниками позивача в рамках здійснення своєї господарської діяльності, відповідно до виставлених рахунків, підприємство придбало:

- у ПП "Фатум-55" дошку обрізну та не обрізну, соняшник, ячмінь фуражний, жито, аміачну селітру, карбоніт, карбамід та послуги комбайна і дискування;

- у ТОВ "Белагро-77" дошку не обрізну та послуги розпилювання;

- у ПП "Егнум" дошку не обрізну.

Позивачу був переданий куплений товар та надано послуги, відповідно до видаткових накладних та актів виконих робіт, що містяться в матеріалах справи. Крім того, в матеріалах справи містяться податкові накладні виписані ПП "Фатум-55", ТОВ "Белагро-77" та ПП "Егнум", що є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зазначені товари та послуги позивачем оплачено згідно наступних доручень: № 245 від 01.11.2010 року, № 486 від 04.11.2010 року, № 260 від 08.11.2010 року, № 211 від 14.10.2010 року, № 192 від 21.09.2010 року, № 191 від 21.09.2010 року, № 268 від 08.12.2010 року, № 282 від 17.12.2010 року, № 242 від 26.10.2010 року, № 464 від 24.09.2010 року, № 208 від 14.10.2010 року, № 212 від 18.10.2010 року, № 228 від 19.10.2010 року, № 238 від 20.10.2010 року, № 224 від 19.10.2010 року, № 227 від 19.10.2010 року, № 149 від 16.08.2010 року, № 148 від 05.08.2010 року, № 205 від 30.09.2010 року, № 206 від 30.09.2010 року, № 175 від 10.09.2010 року, № 187 від 16.09.2010 року, № 146 від 03.08.2010 року, № 136 від 21.07.2010 року, № 126 від 06.07.2010 року, № 292 від 28.12.2010 року, № 284 від 23.12.2010 року. Таким чином вказані господарські операції вплинули на майновий стан її сторін, тобто спричинили настання правових наслідків, що є підтвердженням їх здійснення.

На підтвердження віднесення витрат, пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг, для формування валових витрат позивачем надано суду докази використання даного товару та отриманих послуг у господарській діяльності, а саме договори купівлі продажу, згідно яких здійснювалась подальша реалізація придбаних товарів; договори оренди землі, витяг з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель що підтверджує наявність земельних ділянок; договір купівлі-продажу б/н від 17.08.2005 року, що підтверджує наявність складських приміщень; видаткові та податкові накладні; доручення.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент здіснення операцій між контрагентами).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України законодавець обумовив, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (чинного з 01.01.2011 року) право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту передбачене у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, отримання послуг, придбання (будівництво, спорудження) необоротних активів.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ПП "Фатум-55", ТОВ "Белагро-77" та ПП "Егнум" були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому позивач мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача про те, правочини поставки товарів (робіт, послуг) укладені з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ПП "Фатум-55", ТОВ "Белагро-77" та ПП "Егнум" станом на 29.05.2012 р. зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем товару (робіт, послуг) з метою його використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент здійснення спірних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ "Мисливський край" є мисливство, посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, оскільки згідно бази даних АІС ДПА України стан платника - 9 тав ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості щодо доведення факту відсутності ПП "Фатум -55", ТОВ "Белагро -77" та ПП "Егнум" та його посадових осіб за місцем реєстрації за період здійснення господарських операцій та факт несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість даними контрагентами за перевіряємий період.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та контагентами були здійсненні господарські операції з поставки дошки необрізної, послуги розпилювання дошки необрізної та послуги комбайну.

Дані операції та послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне надання та споживання послуг позивачем, а саме наявність документів, на підставі яких позивачем було використано в господарській діяльності отримане від контрагента, та докази фактичного виконання робіт, зокрема, акт приймання виконання робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, банківські виписки з рахунку позивача. Позивачем надані докази наявності складських приміщень та земельних ділянок.

Таким чином, посилання відповідача стосовно того, що господарські операції з зазначеними контрагентоми є нікчемними не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Щодо правомірності визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд бере до уваги викладене вище та зазначає наступне:

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати встановлені судом та підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток.

Отже, на думку суду відсутні обставини, які б відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" унеможливлювали формування валових витрат за вищевказаними господарськими операціями.

Крім того, суд, не бере до уваги докази відповідача у вигляді пояснень керівників ПП "Фатум-55" та ТОВ "Белагро-77" та висновку експерта ІСТЕ СБ України, тому що вони отримані з порушенням закону, як обставину, що підтверджує нікчемність правочинів та безтоварність операцій.

Перевіряючими використані дані з листа Управління Служби безпеки України в Київській області "Щодо можливого порушення службовими особами ТОВ "Мисливський край" вимог чиного законодавства України під час проведення фінансово-господарських відносин з ПП "Фатум-55" та матеріали документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Белагро-77" код 37202075 за період 01.07.10 р. та 30.06.11 р. 16.08.2011 р. №1851/230137202075. При цьому, з матеріалів справи та, зокрема, акту перевірки не вбачається здійснення оперативного супроводу співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Вінниці. Крім того, п. 78.3 ст. 78 ПК України встановлена заборона щодо участі працівників податкової міліції при проведенні планових та позапланових перевірок платників податків.

Суд зазанчає, що факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, при цьому відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підставі вищевикладеного, суд ваажає, що висновки акту перевірки є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011 р. № 0000422300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем 374 564 грн., за штрафними санкціями 93 641 грн. та № 0000442300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 294 770 грн., за штрафними санкціями 67 466,25 грн. підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові , особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірність своїх рішень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Гайсинської міжрайонної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 06.12.2011 року №0000422300 та №0000442300.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський край" (код ЄДРПОУ 33420618) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна