Постанова

від 22.06.2012 по справі 2а-2519/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2012 р. м. Львів № 2а-2519/12/1370

15 год. 47 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представників позивача Салопанова М.Я., Кладова Г.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Галком-фін» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю «Галком-фін»(далі -ТзДВ «Галком-фін») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 0001041502.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 255/15-2/23882304 від 10.02.2012 року щодо заниження податку на додану вартість, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки основою для такого висновку податкового органу був акт перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»», яку проводила Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську. Позивач звертає увагу суду та той факт, що в акті перевірки ТзДВ «Галком-фін»нічого не зазначено про результати перевірки його взаємовідносин з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», натомість зроблено висновок про те, що господарські операції між ними фактично не відбулись. Позивач вважає таку позицію недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і внаслідок помилкового розуміння норм цивільного законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи Відтак оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання призначене на 22.06.2012 року не забезпечив явку уповноваженого представника, проте належним чином повідомлений про дату, місце, час судового засідання. Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав викладених у письмових заперечення від 17.05.2012 року № 9/10-008. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з підстав безтоварності операцій з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Вважає, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення операції (оприбуткування товару чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзДВ «Галком-Фін»зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 12.10.1995 року як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 12.10.1995 року № 14151050001011353 (а.с. 20). Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 31.10.1995 року.

У відповідності до наказу від 27.01.2012 р. № 223, ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено зустрічну звірку ТзДВ «Галком-Фін» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова встановлено, що позивач допустив порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту в Декларації з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 11 558,55 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 558,55 грн. по взаєморозрахунках ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», про що складено акт від 10.02.212 року № 255/15-2/23882304.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001041502 від 29.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11559,55 грн. грн., (за основним платежем у розмірі 11558,55 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.).

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Між ТзДВ «Галком-Фін» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»було укладено договір субпідряду від 04.01.2011 р. № 04/01-1Д, відповідно до якого підрядник -ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»приймає на себе зобов'язання виконати за завданням замовника - ТзДВ «Галком-Фін»роботи по монтажу системи контролю доступу та системи охоронної сигналізації з обладнання та матеріалів замовника на об'єкті замовника -приміщення відділення банку ПАТ «ВБР»( м. Львів, вул. Лесі Українки,5). Договірна ціна складає 69 351,32 грн., в т.ч. ПДВ 11 558,55 грн.

На виконання зазначеного договору складено акти приймання виконаних робіт форми № КБ-2в від 31.01.2011 р. №1-31001 на загальну суму 21773,72 грн., в тому числі ПДВ 3628,95 грн. та від 31.01.2011 р. №1-31002 на загальну суму 47577 грн. в тому числі ПДВ 7929,60 грн., по монтажу системи контролю доступу та системи охоронної сигналізації з обладнання та матеріалів замовника на об'єкті замовника -приміщення відділення банку ПАТ «ВБР»( м. Львів, вул. Лесі Українки,5).

Виконані роботи були повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.221-222).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податковий кредит був сформований позивачем на підставі податкових накладних: № 41 від 31.01.2011 року на загальну суму 21773,72 грн., в тому числі ПДВ 3628,95 грн.; № 42 від 31.01.2011 року загальну суму 47577,60 грн., в тому числі ПДВ 7929,60 грн. (а.с.67-68).

Відповідно до декларації з ПДВ згідно з Додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»позивачем по контрагенту сформовано податковий кредит у розмірі ПДВ за січень 2011 року в сумі 11 558,55 грн.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», їх виду, обсягу, якість та розрахунки за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач так і контрагент «Лугпромстройсантехмонтаж»були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у позивача та контрагента права на складання податкових накладних.

В акті перевірки від 10.02.212 року № 255/15-2/23882304 відсутні будь - які зауваження податкового органу щодо первинних документів, які надані на підтвердження господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії» від 22.01.2009 р. ( заява № 3991/03).

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Слід також зазначити, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість у розмірі 11 558,55 грн.

Посилання відповідача в акті перевірки від 10.02.2012 року № 255/15-2/23882304 на безтоварність операцій з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»взято фактично з акту від 11.11.2011 року № 803/230-35554567, без урахуванням обставин його складення.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року. № 2а-10972/11/1270 визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганськ щодо проведення перевірки та складання акту № 803/23-35554567 та залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 29.02.2012 року № 0001041502 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 0001041502.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галком-фін»(м. Львів, вул. Любінська,98/23; ідентифікаційний код 23882304 ) 115 (сто п'ятнадцять ) грн. 59 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 червня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.