Ухвала

від 13.05.2014 по справі 2а-2519/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р. № 9104/125017/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представника позивача - Фостяка О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Галком-фін» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

22.03.2012 позивач - ТзДВ «Галком-фін» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС в якому просив визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.02.2012 року № 0001041502.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованими, оскільки підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту. Позивачем правомірно включено суми ПДВ до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Реальність господарських операцій підтверджується усіма характерними для даного виду господарських операцій первинними документами, а саме: договором, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, а також платіжними дорученнями, які підтверджують факт сплати позивачем у ціні придбаних робі сум ПДВ. Контрагент позивача за результатами господарських операцій з яким позивачем сформовано податковий кредит зареєстрований платником ПДВ, а тому мав право виписувати податкові накладні. Крім того, позивач вказує на безпідставність збільшення йому податкового зобов'язання внаслідок встановлення порушень податкового законодавства ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки з огляду на принцип персональної відповідальності платника, позивач не може нести відповідальності за неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення операції (оприбуткування товару чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, у контрагента позивача - ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності, а саме: основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, недостатньо трудових ресурсів, за місцем реєстрації не знаходиться.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзДВ «Галком-фін» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 12.10.1995 як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 12.10.1995 № 14151050001011353 та взятий на податковий облік в органах ДПС 31.10.1995 року.

У відповідності до наказу від 27.01.2012 № 223, ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено документальну невиїзну перевірку ТзДВ «Галком-Фін» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, результати якої оформлені актом від 10.02.2012 № 255/15-2/23882304.

Згідно висновків акта перевірки, встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено суму податкового кредиту в Декларації з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 11558,55 грн, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 11558,55 грн по взаєморозрахунках ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001041502 від 29.02.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 11559,55 грн, (основний платіж - 11558,55 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки позивачем правомірно у серпні 2011 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ сплачені у ціні придбаних у ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» будівельних робіт, оскільки податкові накладні оформлені суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником ПДВ у відповідності до вимог ст. 201 ПК України. Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій представлено відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на реальність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів, а саме: договір субпідряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення про оплату робіт з ПДВ, податкові накладні. Щодо посилання податкового органу на висновки акта перевірки від 11.11.2011 № 803/230-35554567, який фактично ліг в основу висновків акта перевірки позивача, спростовуються постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 по справі № 2а-10972/11/1270 про визнання протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську, щодо проведення перевірки та складання зазначеного акт, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року. Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за порушення податкового чи іншого законодавства іншими платниками податків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» (Замовник) та ТзДВ «Галком-фін» (Виконавець) укладено договір № 26/11-1Д від 26.11.2010, предметом якого є виконання робіт з проектування пожежної та охоронно-тривожної сигналізації, з монтажу системи контролю доступу, системи відео нагляду, системи автоматичної пожежної сигналізації і системи охоронної сигналізації на об'єкті ПАО «ВБР» по вул. Л.Українки, 5 у м. Львові (а.с. 223-225).

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

З метою організації виконання вказаних робіт, позивачем укладено з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» договір субпідряду від 04.01.2011 № 04/01-1Д (а.с. 44-46), згідно якого останній приймає на себе зобов'язання виконати за завданням замовника - ТзДВ «Галком-фін» роботи по монтажу системи контролю доступу та системи охоронної сигналізації з обладнання та матеріалів замовника на об'єкті замовника приміщення відділення банку ПАТ «ВБР» (м. Львів, вул. Лесі Українки,5). Договірна ціна складає 69351,32 грн, в т.ч. ПДВ 11558,55 грн.

На підтвердження виконання вказаних вище робіт, позивачем представлено до перевірки та долучено до матеріалів справи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних робіт форми № КБ-2в від 31.01.2011 № 1-31001 на загальну суму 21773,72 грн, в т.ч. ПДВ - 3628,95 грн та № 1-31002 на загальну суму 47577 грн в т.ч. ПДВ - 7929,60 грн (а.с. 54-66).

Факт оплати придбаних робіт та сплати у їх ціні сум ПДВ, підтверджується платіжними дорученнями від 20.02.2011 № 50 та № 51 (а.с. 221-222), згідно яких виконані роботи оплачені у повному обсязі.

За результатами вказаних господарських операцій, ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписало позивачу податкові накладні від 31.01.2011 № 41 на суму ПДВ 3628,95 грн та № 42 на суму ПДВ 7929,60 грн (а.с. 67-68), які останнім включено до складу податкового кредиту з ПДВ по Декларації за січень 2011 року (а.с. 210-220). Вказані податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст. 201 ПК України, що відповідачем не заперечується. Згідно наявних у матеріалах справи довідок, відомості про контрагента позивача внесені до ЄДРЮОФО, він перебуває на обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську та є платником ПДВ (а.с. 47-49, 53), а тому вправі був виписувати податкові накладні, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

У ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на час здійснення господарських операцій була наявна ліцензія серії АВ № 558208 на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, зокрема, проектування та монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів (а.с. 50-52).

На підтвердження реальності виконання вказаних вище робіт, позивачем до матеріалів справи також долучено копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, які складені між позивачем та ПАТ «ВБР» (а.с. 162-209).

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що згадані вище господарські операції між позивачем та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мають реальний характер, оскільки такі підтверджуються усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за отриманий товар позивачем реально проведена та підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ з посиланням на акт перевірки ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 № 803/23-35554567, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 по справі № 2а-10972/11/1270 задоволено позов ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки та складення зазначено вище акта перевірки (а.с. 91-103). При цьому, під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що податковим органом перевірка проводилась без дослідження документів фінансово-господарської діяльності, первинних, бухгалтерських документів та без належного інформування підприємства про необхідність надання таких. Вказана постанова суду набрала законної сили, оскільки ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 її залишено без змін (87-89).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 ( заява № 3991/03) та правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 31.01.2011 № 21-47а10.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність правочину, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, що означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача чи його контрагента на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 200 ПК України, оскільки господарські операції між ним та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мають реальний характер та підтверджені усіма характерними для даного виду операцій первинними документами. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року у справі № 2а-2519/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 14 травня 2014 року.