Постанова

від 19.06.2012 по справі 2а/1570/2079/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а/1570/2079/2011      Справа № 2а/1570/2079/2011 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           08 червня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд в складі: головуючого –судді Федусик А.Г. при секретарі          - Пальоной І.М., за участю прокуратури м.Одеси, розглянувши  в  відкритому  судовому  засіданні в місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 1»до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, скасування рішення визначення митної вартості від 07.02.2011 року, зобов'язання вчинити певні дії, -                                                     В С Т А Н О В И В: Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи його тим, що з метою здійснення митного оформлення товарів 03.02.2011 року ТОВ подало до Південної митниці (далі ПМ) вантажну митну декларацію №500050001/2011/000972 та декларацію митної вартості. 07.02.2011 року ПМ склала рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1/1 від 07.02.2011 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07.02.2011 року. Згідно графи 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»в рішенні про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 ПМ з метою встановлення митної вартості товару, ввезеного ТОВ, застосований резервний метод (ст.273 Митного кодексу України, метод №6) та здійснено коригування в сторону збільшення митної вартості задекларованих позивачем товарів. Позивач вважає вказані дії, рішення та картку відмови протиправними, оскільки вони не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії ПМ по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07.02.2011 року, та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року, скасувати вказані картку відмови та рішення про визначення митної вартості товарів, зобов'язати ПМ скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області (далі ДКС) про повернення йому надміру сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 7482,23 грн., зобов'язати ДКС на підставі висновку ПМ повернути йому з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ, а також зобов'язати ПМ здійснити митне оформлення відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 12.01.2011 року №СМ-02/01613/10. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені в заяві (а.с.4-7). Представник ПМ в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях проти позову (а.с.55-58), пояснивши при цьому, що під час проведення перевірки документів, поданих ТОВ на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було виявлено, що вартість цих товарів була нижчою, ніж середній рівень митної вартості подібних за характеристиками товарів, які оформлювалися іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Позивачу було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, про що свідчить відповідний запис у ДМВ від 07.02.2011 року. 10.02.2011 року декларантом було повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів, які були витребувані. Виходячи із зазначеної інформації, митним органом було прийнято рішення про необхідність коригування заявленої декларантом митної вартості товару та було винесено відповідне рішення про визначення митної вартості №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року. Представник вважав, що з боку ПМ порушень діючого законодавства України не було. З зазначених підстав представник просив суд відмовити ТОВ у задоволенні позову. Представник ДКС позовні вимоги також не визнала, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, наведених представником ПМ. Прокурор у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову.    Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав. В судовому засіданні було встановлено, що позивач, який є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, згідно зовнішньоекономічної угоди від 10.12.2010 року №СМ-02/10613/10 (а.с.19-23) з ТОВ «ТНК смазочные материалы»(Росія), ввіз на митну територію України на умовах поставки товар –«мастильні матеріали». З метою проведення митного оформлення товару позивачем 03.02.2011 року до ПМ була подана декларація митної вартості та відповідна вантажна митна декларація №500050001/2011/000972, у яких заявлено до митного оформлення товар №№1,2,3,4,5 (а.с.59-61, 76-78, 79-83). 07.02.2011 року ПМ склала картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 (а.с.12) та рішення про визначення митної вартості товарів №№1,2,4,5 №500000006/2011/510158/1 (а.с.9-11). Відповідно до пункту 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року (а.с.11) ПМ з метою встановлення митної вартості товару, ввезеного позивачем, застосований резервний метод №6 (ст.273 Митного кодексу України) та здійснено коригування в бік збільшення митної вартості задекларованих ТОВ товарів, а саме - товару №№1,2,4,5 за поданою декларацією митної вартості та вантажною митною декларацією. 07.02.2011 року ТОВ було подано до ПМ заяву з додатками про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 17.03.2008 року №230 (а.с. 13). Відповідно до листа №15/28-05/1797 від 08.02.2011 року ПМ надала дозвіл щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та звернуло увагу на те, що згідно з п.5 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України,  митний орган має право контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України (а.с.36). Суд вважає протиправними вказані відмову ПМ в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, та рішення про визначення митної вартості імпортованих ТОВ товарів №№1,2,4,5 з наступних підстав. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється у відповідності до розділу ІХ Митного кодексу України від 11.07.02 року, постанови КМУ №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. Згідно зі статтею 42 Митного кодексу України, під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи. Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, ясі імпортуються (вартість операції"); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271 цього Кодексу, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Кодексу. З аналізу вказаних норм вбачається, що основний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований лише у випадку неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору. Обґрунтовуючи самостійне визначення митницею вартості задекларованих позивачем товарів з застосуванням резервного шостого методу відповідач посилався на неможливість визначення митної вартості цих товарів за основним методом за ціною договору. При цьому єдиною підставою для такого висновку стала невідповідність задекларованої позивачем митної вартості цих товарів ціновій інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України. Разом з тим, положення ст.ст.266, 267 МКУ не містять в собі таку безумовну підставу неможливості застосування першого методу визначення митної вартості імпортованих товарів, як невідповідність задекларованої позивачем митної вартості цих товарів ціновій інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби України. Відповідно до ч.ч.4-6 ст.267 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі. Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою тільки в разі, якщо: 1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного; 2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством; 3) вони є роботодавцем і найманим працівником; 4) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; 5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого; 6) обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою; 7) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу; 8) вони є членами однієї сім'ї. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п'ятої цієї статті. При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу. В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких доказів наявності обмежень застосування першого методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортованих позивачем товарів, а також щодо самого позивача, в тому числі того, що ТОВ та виробник імпортованих товарів ТОВ «ТНК смазочные материалы»(Росія) є пов'язаними між собою особами. В обґрунтування відмови позивачу у застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортованих ним товарів відповідач посилався на те, що відповідно до «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 (далі –Порядок), ПМ запропонувало ТОВ подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: інформацію вповноваженого експерта про якісні та вартісні показники та калькуляцію виробника продукції, але в порушення п.11 Порядку ТОВ відмовилося надати вказані документи, що і унеможливило застосування першого методу (а.с. 59). Разом з тим, відповідно до «Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затверджених наказом ДМСУ №1242 від 19.10.2010 року, калькуляція фірми виробника може бути витребувана митним органом лише у випадку, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні МКУ. Як зазначалося вище, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів про те, що ТОВ та виробник імпортованих товарів ТОВ «ТНК смазочные материалы»(Росія) (сторони за контрактом від 10.12.2010 року №СМ-02/10613/10) є пов'язаними між собою особами. Крім цього, відповідно до вказаних Методичних рекомендацій висновки та якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, та відомості про якісні характеристики товару можуть бути витребувані митним органом лише у разі: -          наявності у поданих документах неточностей або розбіжностей; -          виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості за умови, що відповідна цінова інформація відсутня у митного органу. В ході розгляду справи відповідачем також не було надано доказів наявності у поданих  ТОВ з метою митного оформлення імпортованих товарів документах неточностей або розбіжностей, та відсутності у митного органу відповідної цінової інформації. Більш того, наявність у ПМ цінової інформації щодо задекларованого ТОВ у декларації митної вартості №500050001/2011/000972 та відповідній вантажній митній декларації підтверджується наданими суду самим же відповідачем митними деклараціями, за якими раніше здійснювалося розмитнення аналогічних товарів, в тому числі і поставлених позивачем за вказаний вище контрактом від 10.12.2010 року                                  №СМ-02/10613/10, а також наданою ДМСУ інформацією з ЄАІС (а.с. 141-154). Таким чином посилання відповідача в обґрунтування відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості на ненадання ТОВ витребуваних ПМ митницею додаткових документів суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до вказаних норм ненадання декларантом документів, які у нього і не повинні витребовуватися, не може бути підставою для висновку про  неможливість застосування першого основного методу і не може мати безумовним наслідком відмову у застосуванні цього методу, а також застосування резервного методу визначення митної вартості.    Більш того, висновок щодо неможливості застосування першого методу оцінки митної вартості товарів, задекларованих ТОВ у декларації №500050001/2011/000972, поставлених на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.12.2010 року №СМ-02/10613/10, спростовується постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року по справі №2а/1570/1961/2011 між тими самими сторонами, в ході розгляду якої суди прийшли до висновку про незаконність відмови ПМ у застосуванні першого методу визначення митної вартості такого самого товару, імпортованого позивачем за цим самим зовнішньоекономічним контрактом від 10.12.2010 року №СМ-02/10613/10 та задекларованого ним в митній декларації №500050001.2011. від 24.01.2011 року, а також визнав незаконним застосування відповідачем резервного шостого методу оцінки цього товару. Не було надано суду в ході розгляду справи належного обґрунтування неможливості застосування 2-5 методів оцінки ввезеного позивачем за декларацією №500050001/2011/000972 товару та необхідності застосування лише виключно резервного методу оцінки. З пояснень представника відповідача вбачається, що при самостійному визначенні митницею вартості задекларованих ТОВ у декларації №500050001/2011/000972 товарів №1, 2, 4, 5 була застосована вартість товарів за іншими деклараціями, по яких митне оформлення було завершене раніше, а саме: по товару №1 –вартість 1 кг. товару №1 з ВМД №500050001/2010/017517 від 27.12.2010 року; по товару №2 - вартість 1 кг. товару №4 з ВМД №500050001/2011/000467 від 28.01.2011 року; по товару №4 - вартість 1 кг. товару №3 з ВМД №500050001/2011/000305 від 03.02.2011 року; по товару №5 - вартість 1 кг. товару №4 з ВМД №500050001/2011/000305 від 03.02.2011 року. Разом з тим, з ВМД №500050001/2010/017517 від 27.12.2010 року вбачається, що основну частину номенклатури товару №1 складають мастила, які відсутні у номенклатурі товару №1 в ВМД  №500050001/2011/000972, та які відповідно до прайс-листа виробника ТОВ «ТНК смазочные материалы»в 1.5-2 рази дорожчі, ніж основна частина номенклатури товару №1 в ВМД  №500050001/2011/000972 (а.с.79-83, 150-154, 218-222). Відповідно в ВМД №500050001/2011/000467 від 28.01.2011 року та ВМД №500050001/2011/000305 від 03.02.2011 року основну частину номенклатури товару №4 складають більш дорожчі товари, ніж основна частина номенклатури товару №2  та №5 відповідно в ВМД  №500050001/2011/000972 (а.с. 141-149). Таким чином, приймаючи спірне рішення про визначення митної вартості імпортованих ТОВ товарів, відповідачем фактично була застосована значно вища вартість інших товарів, які позивачем не декларувалися в ВМД  №500050001/2011/000972.    Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства. З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07.02.2011 року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року, ПМ діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними дії ПМ по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07.02.2011 року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року, скасування вказаних картки відмови та рішення про визначення митної вартості товарів підлягають задоволенню в повному обсязі. Внаслідок здійснення оформлення вантажної митної декларації за митною вартістю товару №№1,2,4,5, яка була встановлена відповідачем у рішенні про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 pоку, позивачем додатково було сплачено податок на додану вартість в загальному розмірі 7482,23 грн.. Відповідно до п.14.1.115 ст.14 Податкового кодексу України сплачена позивачем на підставі рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1/1 від 07.02.2011 року в якості податку на додану вартість сума 7482,23 грн. є надмірно сплаченим грошовим зобов'язанням. Відповідно до п.43.5. ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. З урахуванням висновків суду про незаконну відмову у прийнятті митної декларації №500050001/2011/000972, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, суд вважає також обґрунтованими вимоги ТОВ про зобов'язання ПМ скласти та надати висновок ДКУ про повернення ТОВ надміру сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 7482,23 грн., зобов'язання ДКУ на підставі висновку ПМ повернути ТОВ з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 1»(Код ЄДРПОУ 36501935, р/р 260020234282 в АТ “Сбербанк Росии”, МФО 320627), та вважає необхідним також задовольнити ці вимоги в повному обсязі. В іншій частині вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки на момент розгляду справи митне оформлення вказаних товарів завершене в повному обсязі та ці товари випущені у вільних обіг, що не оспорювали в судовому засіданні сторони, у зв'язку з чим повторне розмитнення цих товарів є неможливим. Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових доказів,  висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог в частині, в якій ці вимоги задовольняються судом, а ПМ не надала суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині. Керуючись ст.19 Конституції України, Митним кодексом України, Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, «Методичними рекомендаціями із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженими наказом ДМСУ №1242 від 19.10.2010 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -                                                     П О С Т А Н О В И В : Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 1»задовольнити частково. Визнати протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07.02.2011 року та ішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07.02.2011 року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року. Зобов'язати Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1»надміру сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 7482,23 грн.. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 1»(Код ЄДРПОУ 36501935, р/р 260020234282 в АТ “Сбербанк Росии”, МФО 320627). В іншій частині вимог відмовити. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного сроку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.      Суддя                                                                                                 А.Г.Федусик                                                                                                     Визнати протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07.02.2011 року та ішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 07.02.2011 року та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 07.02.2011 року. Зобов'язати Південну митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» надміру сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 7482,23 грн.. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія 1» (Код ЄДРПОУ 36501935, р/р 260020234282 в АТ “Сбербанк Росии”, МФО 320627).  19 червня 2012 року Суддя                                                    .