Ухвала

від 09.10.2012 по справі 2а/1570/2079/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 р.Справа № 2а/1570/2079/2011

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2012р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія1»до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, скасування рішення визначення митної вартості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія1»звернулось в суд із позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, скасування рішення визначення митної вартості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з метою здійснення митного оформлення товарів 3 лютого 2011р. ТОВ подало до Південної митниці вантажну митну декларацію №500050001/2011/000972 та декларацію митної вартості. 7 лютого 2011р. Митниця склала рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та здійснено коригування в сторону збільшення митної вартості задекларованих позивачем товарів. Позивач вважає вказані дії, рішення та картку відмови протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2012р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії Південної митниці по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 7 лютого 2011р. та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 7 лютого 2011р. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 від 7 лютого 2011р. та рішення про визначення митної вартості товарів №500000006/2011/510158/1 від 7 лютого 2011р. Зобов'язано Південну митницю скласти та надати висновок ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ «Енергія 1»надміру сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 7482,23грн. Зобов'язано ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі висновку Південної митниці повернути ТОВ «Енергія 1»з Державного бюджету України надміру сплачений податок на додану вартість на загальну суму 7482,23грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ТОВ «Енергія 1»(Код ЄДРПОУ 36501935, р/р 260020234282 в АТ "Сбербанк Росии", МФО 320627). В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянти просять постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з метою проведення митного оформлення товару позивачем 03.02.2011р. до Південної Митниці була подана декларація митної вартості та відповідна вантажна митна декларація №500050001/2011/000972, у яких заявлено до митного оформлення товар №№1,2,3,4,5 (а.с.59-61, 76-78, 79-83). Однак Південна митниця 7.02.2011р. склала картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 (а.с.12) та прийняла рішення про визначення митної вартості товарів №№1,2,4,5 за №500000006/2011/510158/1 (а.с.9-11). З метою встановлення митної вартості товару, ввезеного позивачем, митними органами застосований резервний метод №6 (ст.273 Митного кодексу України) та здійснено коригування в бік збільшення митної вартості задекларованих позивачем товарів, а саме - товару №№1,2,4,5 за поданою декларацією митної вартості та вантажною митною декларацією. Оскільки резервний метод №6 застосований без застосування попередніх методів, суд вважав, що дії Південної Митниці є такими, що порушують права підприємства.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ТОВ «Енергія 1»є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, згідно зовнішньоекономічної угоди від 10.12.2010р. №СМ-02/10613/10 (а.с.19-23) з ТОВ «ТНК смазочные материалы»(Росія), ввіз на митну територію України на умовах поставки товар -«мастильні матеріали». З метою проведення митного оформлення товару позивачем 3.02.2011р. до Південної Митниці подана декларація митної вартості та відповідна вантажна митна декларація №500050001/2011/000972, в яких заявлено до митного оформлення товар №№1,2,3,4,5 (а.с.59-61, 76-78, 79-83). Проте, 7.02.2011р. відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000006/1/50057 (а.с.12) та прийняв рішення про визначення митної вартості товарів №№1,2,4,5 №500000006/2011/510158/1 (а.с.9-11). З метою встановлення митної вартості товару, ввезеного позивачем, митними органами застосований резервний метод №6 (ст.273 Митного кодексу України) та здійснено коригування в бік збільшення митної вартості задекларованих ТОВ товарів, а саме - товару №№1,2,4,5 за поданою декларацією митної вартості та вантажною митною декларацією.

7.02.2011р. позивачем подано до Південної Митниці заяву з додатками про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 17.03.2008 року №230 (а.с.13). Згідно листа №15/28-05/1797 від 08.02.2011р. митниця надала дозвіл щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та звернуло увагу на те, що згідно з п.5 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України, митний орган має право контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України (а.с.36).

Вирішуючи правомірність дій Південної Митниці щодо застосування при визначенні митної вартості товару резервного методу №6, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (МК), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За правилами ст.266МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, ясі імпортуються (вартість операції"); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271 цього Кодексу, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Кодексу.

Виходячи з наведених норм, можливо зробити висновок, що основний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований лише у випадку неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Посилання митниці про неможливість застосування першого методу оцінки митної вартості товарів, задекларованих ТОВ у декларації №500050001/2011/000972, поставлених на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.12.2010р. №СМ-02/10613/10, спростовується постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2012р. та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012р. по справі №2а/1570/1961/2011 між тими самими сторонами, в ході розгляду якої суди прийшли до висновку про незаконність відмови Південної Митниці у застосуванні першого методу визначення митної вартості такого самого товару, імпортованого позивачем за цим самим зовнішньоекономічним контрактом від 10.12.2010р. №СМ-02/10613/10 та задекларованого ним в митній декларації №500050001.2011. від 24.01.2011р., а також визнав незаконним застосування відповідачем резервного шостого методу оцінки цього товару.

Крім того, відповідачем не надано належного обґрунтування неможливості застосування 2-5 методів оцінки ввезеного позивачем за декларацією №500050001/2011/000972 товару та необхідності застосування лише виключно резервного методу оцінки.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що при визначенні резервного методу №6 митної вартості товарів, без попереднього застосування інших методів є порушенням з боку Південної Митниці.

В доводах апеляційних скарг апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Південної митниці -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області -залишити без задоволення..

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2012р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко