Постанова

від 20.06.2012 по справі 29/344-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 29/344-07 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Україна-7 ЛТД", м. Харків доХарківської міської ради, м. Харків провизнання права власності

за участю представників

прокуратури: Ходаківський М.П., посвідчення ГПУ № 18 від 29.03.2012 року

скаржника: не з'явився,

позивача: Кухар Ю.Д.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2007 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Україна-7 ЛТД" (далі за текстом -ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД") до Харківської міської ради про визнання права власності було задоволено: визнано за ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД" право власності на будівлю магазину з підвалом літ. "А-1", загальною площею 917,5 кв.м., будівлю сховища літ. "Б-1", загальною площею 401,7 кв.м. та будівлю кафе літ. "В-1", загальною площею 58,3 кв.м., розташованих по вул. Шариковій, 44-а у м. Харкові.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що реконструкція спірних об'єктів нерухомого майна не призвела до зміни цільового призначення земельної ділянки та не було порушено прав інших осіб, зокрема, територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 21.03.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2007 року.

ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД" до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач не погодився з доводами, викладеними в касаційній скарзі, та просив зашити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів -скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.

Відповідача та скаржника згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.1995 року ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД" (покупець) та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 289 державного майна цілісного майнового комплексу магазину № 117 (далі за текстом -Договір), що складається із нежитлових будівель літ. "А-1" площею 781,8 кв.м., "Б-1" площею 459,8 кв.м., "В-1" площею 58,3 кв.м. та розташований у місті Харкові по вулиці Шарікова, 44-а.

Право власності на вищевказане майно зареєстровано за ТОВ "Україна-7 ЛТД" у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право власності від 16.11.1995 року за № 358.

Крім того, 22.02.1996 року на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 99 від 14.02.1996 року ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД" та виконавчим комітетом Харківської міської ради було укладено Договір № 337 на право тимчасового користування землею на умовах оренди (далі за текстом -Договір оренди), згідно з яким позивачу було надано земельну ділянку строком на двадцять п'ять років для експлуатації і обслуговування магазину, складських приміщень та допоміжних будівель і споруд загальною площею 0, 2775 га за адресою: м. Харків, вул. Шарікова, 44-а.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено реконструкцію вищезазначеного цілісного майнового комплексу, що не призвела до зміни цільового призначення земельної ділянки та не було порушено прав інших осіб.

Після реконструкції приміщення комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було проведено технічну інвентаризацію, за результатами якої встановлено, що спірне нерухоме майно складається з будівлі магазину з підвалом літ. "А-1" загальною площею 917,5 кв.м., будівлі сховища літ."Б-1" загальною площею 401,7 кв.м. та будівлі кафе літ. "В-1" загальною площею 58,3 кв.м.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до технічного висновку, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Віст" (ліцензія АВ № 050534), стан будівельних конструкцій після проведеної реконструкції відповідає вимогам будівельних, санітарних, пожежних норм та правил.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України вбачається, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД" після проведення реконструкції спірного нерухомого майна звернулось до Харківської міської ради з метою отримання свідоцтва про право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна, проте відповідачем було відмовлено в цьому з посиланням на порушення позивачем порядку, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради № 18/05 від 22.02.2005 року.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на спірне майно до його реконструкції ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД" набуло на підставі Договору купівлі-продажу № 289 від 24.06.1995 року, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області.

Вказаний договір на час розгляду судами справи по суті був чинним та ніким не оспорений і доказів визнання його недійсним не подано.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що земельну ділянку, на якій розташоване спірне нерухоме майно, ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД" використовує як законний землекористувач на підставі Договору оренди від 22.02.1996 року, укладеного з виконавчим комітетом Харківської міської ради у відповідності до її цільового призначення на 25 років.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо необхідності визнання права власності за ТОВ фірма "Україна-7 ЛТД" на спірне нерухоме майно, оскільки власником земельної ділянки -територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради у встановленому законом порядку було надано згоду на користування земельною ділянкою для експлуатації і обслуговування магазину, складських приміщень, допоміжних будівель і споруд, а позивачем, в свою чергу, було реалізовано складову частину свого права власності (розпорядження майном на власний розсуд) -проведено реконструкцію належного йому на праві власності цілісного майнового комплексу без зміни цільового призначення земельної ділянки та без порушень прав інших осіб, а також у відповідності до вимог будівельних, санітарних та пожежних норм і правил.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи заступника прокурора Харківської області викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та зводяться до вільного тлумачення правових норм.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі № 29/344-07 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга