Рішення

від 26.06.2012 по справі 24/5014/1131/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.12 Справа № 24/5014/1131/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Інтерпап", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діна Л", м. Луганськ

про стягнення 144158 грн. 76 коп.

Суддя Рябцева О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -предст. за дов. від 05.01.2011 № 15;

від відповідача -не прибув.

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлена вимога про стягнення боргу за договором купівлі-продажу від 03.01.2012 № 512 в сумі 131000 грн. 00 коп., пені в сумі 3994 грн. 09 коп., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 24160 грн. 80 коп., всього 159154 грн. 89 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 03.01.2012 № 512 поставив відповідачу товар на загальну суму 239890 грн. 38 коп., за який відповідач розрахувався частково на суму 108890 грн. 38 коп., залишок боргу складає 131000 грн. 00 коп. У зв'язку з простроченням оплати відповідно до п. 9.2. договору нарахована пеня в сумі 3994 грн. 09 коп., відповідно до п. 4.5. договору нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день прострочення в сумі 24160 грн. 80 коп.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу 120740 грн. 00 коп. і пені 3994 грн. 09 коп. Проти стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами заперечує, посилаючись на те, що умови п. 4.5. договору про нарахування процентів суперечать ч. 3 ст. 692 ЦК України та ст. 61 Конституції України, оскільки визначаючи нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,25% за кожен день прострочення, продавець передбачив застосування додаткового заходу відповідальності разом з пенею і на умовах ч. 3 ст. 549 ЦК України, яка визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Фактично за одне і те ж порушення застосована подвійна відповідальність одного виду.

Заявою від 13.06.2012 № 357-юр позивач повідомив, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив 10000 грн. 00 коп. і листом від 12.06.2012 просив зарахувати наявну переплату в сумі 260 грн. 00 коп. в рахунок погашення боргу за накладною від 13.03.2012 № 615/1, у зв'язку з чим позивач просить припинити провадження у справі стосовно основного боргу на суму 10260 грн. 00 коп. Остаточні вимоги складають 120740 грн. 00 коп. -основного боргу, 3325 грн. 46 коп. -пені, 20093 грн. 30 коп. -процентів за користування чужими грошовими коштами, всього 144158 грн. 76 коп.

Як вбачається з даної заяви, позивачем зменшено суму пені і процентів відповідно на суму 668 грн. 63 коп. та 4067 грн. 50 коп., всього 4736 грн. 13 коп., що узгоджується зі ст. 22 ГПК України, якою передбачено право позивача на зменшення ціни позову.

Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу від 03.01.2012 № 512, за умовами якого позивач продає, а відповідач приймає та оплачує паперову продукцію, що перерахована в рахунку-фактурі або специфікації.

За умовами п. 4.2. договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 21 календарного дня з дня передачі товару.

За порушення строків оплати п. 9.2. договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а за умовами п. 4.5. договору у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також відповідно до ст. 692 ЦК України сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до умов договору позивач продав за видатковими накладними товар на загальну суму 239890 грн. 38 коп.:

- від 21.02.2012 № 419/1 на суму 66672 грн. 00 коп.;

- від 21.02.2012 № 388/1 на суму 115468 грн. 38 коп.;

- від 13.03.2012 № 615/1 на суму 57750 грн. 00 коп.

Покупець оплату здійснив частково на суму 108890 грн. 38 коп., заборгованість по оплаті на час звернення до суду склала 131000 грн. 00 коп.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 10000 грн. 00 коп. і 260 грн. 00 коп. було зараховано в рахунок погашення боргу за листом відповідача від 12.06.2012.

Залишок основного боргу складає 120740 грн. 00 коп.

Відповідно до умов договору нарахована пеня за загальний період з 14.03.2012 по 09.05.2012 в сумі 3994 грн. 09 коп., за заявою від 14.06.2012 суму пені зменшено до 3325 грн. 46 коп.

Наявність заборгованості з основного боргу і пені визнана відповідачем.

Що стосується нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за умовами п. 4.2. договору, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Частиною третьою ст. 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто, ст. 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Проценти, передбачені оспорюваним п. 4.2. договору за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно ст. 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу п. 9.2. договору купівлі-продажу сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 № 07/238-10, яка відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд визнає недійсними положення п. 4.2 договору щодо встановлення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За таких обставин, вимоги про стягнення зменшеної суми 20093 грн. 30 коп. процентів задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2481 грн. 31 коп. В частині погашеного боргу на суму 10260 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а судовий збір пропорційно цієї суми поверненню на підставі ухвали. Також підлягає поверненню судовий збір пропорційно сумі зменшення розміру позовних вимог. Решта судових витрат покладається на позивача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Визнати недійсними положення п. 4.2. договору купівлі-продажу від 03.01.2012 № 512 щодо встановлення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

2.Позовні вимоги задоволити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діна Л", м. Луганськ, вул. Совєтская, 53/21, ідентифікаційний код 23491182 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Інтерпап", м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8а, офіс 291, ідентифікаційний код 35137937 заборгованість в сумі 120740 грн. 00 коп., пеню в сумі 3325 грн. 46 коп., судовий збір в сумі 2481 грн. 31 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4.Провадження у справі в частині суми 10260 грн. 00 коп. припинити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Повне рішення складено і підписано - 02.07.2012 .

Суддя О.В.Рябцева