Постанова

від 02.07.2012 по справі 5006/7/65/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.06.2012 р. справа №5006/7/65/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойко І.А. Радіонової О.О., Татенка В.М. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача (скаржника): розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 -за довіреністю ОСОБА_6 -за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Антрацит»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. (повний текст складено та підписано 24.05. 2012р.) у справі № 5006/7/65/2012 (суддя Е.В.Сгара) за позовомСпільного підприємства "Інтерсплав", м. Свердловськ Луганської області до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Антрацит", м. Донецьк прозобов'язання повернути навантажувач "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034 та навантажувач "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035; стягнення неустойки у розмірі подвійної плати, що складає 24000грн.03коп. та заборгованості з орендної плати в сумі 9677грн. 46коп. ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство "Інтерсплав", м. Свердловськ Луганської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Антрацит", м. Донецьк про зобов'язання повернути погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034 та погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035; стягнення неустойки у розмірі подвійної плати, що складає 24000грн.03коп. та заборгованості з орендної плати в сумі 9677грн. 46коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. позовні вимоги Спільного підприємства "Інтерсплав", м. Свердловськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Антрацит", м. Донецьк про зобов'язання повернути погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034 та погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035; стягнення неустойки у розмірі подвійної плати, що складає 24000грн.03коп. та заборгованості з орендної плати в сумі 9677грн. 46коп. були задоволені повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст.509, 526, 527, 549, 627, 629, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України; тим що відповідач належним чином не виконував взятих на себе договірних зобов'язань.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2012р (повний текст підписаний 24.05.2012р.) у справі №5006/7/65/2012 відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю Дон-Антрацит", м. Донецьк, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, посилаючись в обґрунтування вимог про скасування на те, що господарським судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що відповідачу не було направлено позовної заяви з додатками до неї та жодної повістки про судові засідання по справі №5006/7/65/2012 ані за юридичною адресою (згідно витягу з ЄДР), ані поштовою адресою (розділ 9 Договору оренди від 15.08.2001р. №132), в зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості заперечувати проти позовних вимог, заявляти клопотання та надавати докази.

Також скаржник наголошує на тому, що місцевим господарським судом не було проведено всебічного, повного об'єктивного розгляду наявних у справі доказів перевезення, відвантаження та отримання представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Антрацит»м.Донецьк погрузчика DF" №14 інвентарний номер 100034 та погрузчика "ТОЙОТА 02-6FDF" №13.

Зазначає, що відсутність факту передачі відповідачу зазначених погрузчиків виключає підстави застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Антрацит»м.Донецьк положень договору оренди від 15.08.2011р. щодо зобов'язань по сплаті орендної плати та повернення майна, положень Цивільного кодексу України щодо сплати оренди та повернення речі, передбачених договором та законом.

Ухвалою від 12.06.2012р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

Представник відповідача (скаржник) у судовому засіданні 26.06.2012р. вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2012р. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. у справі № 5006/7/65/2012 - без змін.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №132 (далі за текстом - Договір), за умовами якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у тимчасове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі за текстом - майно), вказане в акті прийому-передачі індивідуально визначеного майна (Додаток №1 до Договору). (п.1.1 Договору).

Зазначений Договір набирає чинності з моменту підписання акта прийому-передачі орендованого майна та діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків -до повного їх завершення між сторонами (п.8.1. Договору з урахуванням внесених змін додатковою угодою №1 від 01.11.2011р. до Договору), (а.с.41).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що орендна плату визначається сторонами в протоколі узгодження орендної плати (Додаток №2 до Договору), (а.с.43).

Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку щомісячно згідно виставлених орендодавцем рахунків на сплату, протягом 10 робочих днів з моменту надання рахунків (п.5.2 Договору).

В разі розірвання Договору (в тому числі достроково) орендатор сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє орендаря сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, в повному обсязі, включаючи штрафні санкції (п.5.3 Договору).

Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 19.08.2011р., позивач передав відповідачу навантажувач "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034 та навантажувач "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035 на виконання умов Договору (а.с.42).

Згідно умов договору оренди позивачем були виставлені рахунки на сплату орендної плати №115а від 30.09.2011р., №123 від 31.10.2011р., №135 від 30.11.2011р., №144 від 31.12.2011р.

Листом №1913 від 07.12.2011р., позивач належним чином повідомив відповідача про розірвання Договору , просив повернути отримане майно за Договором та сплатити борг.

Листами (вимогами на сплату боргу) № 259 від 14.03.2012р. та №363 від 07.05.2012р. відповідач був повідомлений про наявність боргу за Договором оренди №132 від 15.08.2011р.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного майна № 132 від 15.08.2011р., належним чином не виконував, у зв'язку з чим за період жовтень -грудень 2011р. за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 9 677,46грн., з яких: за жовтень 2011р. -1 677,44грн., за листопад 2011р. - 4 000,01грн., за грудень 2011р. - 4 000,01грн.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем свої договірних зобов'язань, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Антрацит", м. Донецьк значиться борг перед позивачем в сумі 9 677, 46 грн., а також навантажувачі "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034 та "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035, які є предметом договору оренди від 15.08.2011р.№132, не повернуті позивачу.

Відтак, наявність за відповідачем суми боргу у розмірі 9 677,46грн. кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості в сумі 9677,46грн., тому господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за індивідуально визначеного майна № 132 від 15.08.2011р. за період з жовтня по грудень 2011р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 216 -218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. на суму -24000,03грн.

Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення суми заборгованості 33677,49грн. з яких заборгованість з орендної плата за договором №132 від 15.08.2011р. за жовтень-грудень 2011р. в сумі 9677,46грн., неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. у сумі -24000,03грн.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що відповідачу не було направлено позовної заяви з додатками до неї та жодної повістки про судові засідання, в зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості заперечувати проти позовних вимог, заявляти клопотання та надавати докази.

Судова колегія відхиляє вищезазначені доводи заявника з огляду на наступне.

По-перше, до матеріалів справи залучений опис вкладення у цінний лист від 04.04.2012р. , в якому зазначено, що копія позовної заяви та додані до неї документи були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Антрацит» а саме: 83056, м.Донецьк, вул. Молодих шахтарів, 86-а, а також квитанція про сплату поштового відправлення цінного листа відповідачу (а.с.57-60).

По-друге, згідно пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затверджена наказом Вищого господарського суду України №75 від 10 грудня 2002 року) (зі змінами та доповненнями) на перших примірниках процесуальних документів, що знаходяться у справі, на звороті у лівому нижньому куті проставлено відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Зазначене є підтвердженням розсилання процесуальних документів сторонам по справі.

Судовою колегією встановлено, що місцевим господарським судом вживались всі заходи щодо повідомлення сторін про розгляд справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №13640021 від 23.04.2012р., відповідач значиться за адресою: 83056, м.Донецьк, вул. Молодих шахтарів, 86-а.

Крім того, в матеріалах справи міститься конверт, направлений судом на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення: «за зазначеною адресою не проживає»та поштове повідомлення із зазначенням цієї ж адреси, з відміткою про вручення.

Доводи апеляційної скарги щодо не дослідження господарським судом Донецької області обставини передачі представником Спільного підприємства «Інтерсплав» представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Антрацит»індивідуально визначеного майна, а саме: погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034 та погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи міститься акт приймання -передачі орендованого майна від 19.08.2011р. як Додаток № 1 до Договору оренди майна №132 від 15.08.2011р., в якому зазначено, що Орендодавець передає, а Орендатор приймає в технічно справному стані наступне майно:

- погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034;

- погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035 (а.с.42).

Вищезазначений акт відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України щодо

письмової форми правочину, підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034 та погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035 не були перевезені, відвантажені та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Антрацит», що, як зазначає скаржник, підтверджується відсутністю підписів та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Антрацит»на товарно -транспортній накладній від 19.08.2011р.

Судова колегія не може дати оцінку вищезазначеним доводам заявника відносно наявності чи відсутності підписів на товарно -транспортній накладній, оскільки товарно -транспортна накладна від 19.08.2011р. № 672161, яка була надана до Донецького апеляційного господарського суду разом із апеляційною скаргою, є неналежним доказом по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Колегія Донецького апеляційного господарського суду не приймає до уваги ствердження відповідача про те, що погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №14 інвентарний номер 100034 та погрузчик "ТОЙОТА 02-6FDF" №13 інвентарний номер 100035 не були перевезені, відвантажені та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Антрацит», оскільки вважає акт приймання -передачі орендованого майна від 19.08.2011р. належним доказом приймання відповідачем зазначених погрузчиків.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. у справі № 5006/7/65/2012 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Антрацит" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. у справі №5006/7/65/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. у справі № 5006/7/65/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Бойко

Судді: О.О.Радіонова

В.М.Татенко

Надруковано: 5 прим.

1- позивачу

1 - відповідачу

1- у справу

1 -ДАГС

1 - ГСДО