Постанова

від 22.06.2012 по справі 5023/6044/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18»червня 2012 р. Справа №5023/6044/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В.,суддя Пелипенко Н.М.,суддя Ільїн О. В.,

при секретарі Голозубовій О. І.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом -не з'явився,

відповідача -не з'явився,

відповідача за зустрічним позовом -не з'явився,

прокурора - Якимчук О. О., посвідчення №152 від 17.05.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Київського району м. Харкова (вх. №1403 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2011 року у справі №5023/6044/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ресторан «Театральний», м. Харків,

про визнання договору дійсним,

та за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю ресторан «Театральний», м. Харків,

до Харківської міської ради, м. Харків,

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ресторан «Театральний», в якій, з урахуванням уточнень позовної заяви, просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової АДРЕСА_1, укладений між ТОВ ресторан «Театральний»та ФОП ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2011 року у справі №5023/6044/11 (суддя П. В. Тихий) в позові ФОП ОСОБА_1 до ТОВ ресторан «Театральний»відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ ресторан «Театральний»до Харківської міської ради задоволено. Визнано за ТОВ ресторан «Театральний»(код 05476084, м. Харків, вул. Сумська, 2) право власності на нежитлову АДРЕСА_1 загальною площею 275,7 кв.м.

Прокурор Київського району міста Харкова із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2011 року у справі №5023/6044/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Апелянт зазначає, що ТОВ ресторан «Театральний»здійснило будівництво нежитлового приміщення без відповідного дозволу на будівництво.

Також прокурор посилається на недотримання відповідачем вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

18.06.2012 року у судове засідання з'явився прокурор, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав витяг з ЄДРПОУ стосовно ТОВ «Театральний».

Представники позивача, відповідача за первісним позовом, та Харківської міської ради до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення прокурора у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи рішенням XLVI Харківської міської ради VI скликання від 06.03.2006 року №51/06 позивачу надана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, також 05.02.2007 року між Харківською міською радою та ТОВ ресторан «Театральний»укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки (а.с. 31-33).

ТОВ ресторан «Театральний»за власні кошти виконано будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1

20.12.2010 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ ресторан «Театральний»укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 Вказаний договір укладено у простій письмовій формі з метою його подальшого нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

У липні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ресторан «Театральний», в якій, з урахуванням уточнень позовної заяви (а.с. 10), просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової АДРЕСА_1 між ТОВ ресторан «Театральний»та ФОП ОСОБА_1

29.07.2011 року ТОВ ресторан «Театральний» звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати за ТОВ ресторан «Театральний»право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1

01.08.2011 року господарським судом Харківської області ухвалено рішення у справі №5023/6044/11. Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору дійсним, керувався положеннями статті 203 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що спірний договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно частин 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Стаття 220 Цивільного кодексу України визначає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Спірний договір купівлі-продажу від 20.12.2010 року укладено сторонами в простій письмовій формі, та в подальшому його не було посвідчено нотаріально, через що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання зазначеного договору дійсним. Позивач не надав суду доказів фактичного виконання ним договірних зобов'язань, а саме, здійснення дій, направлених на нотаріальне посвідчення договору, здійснення розрахунку за договором з відповідачем, або доказів того, що відповідач ухиляється від виконання договору купівлі-продажу від 20.12.2010 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно застосував положення статті 203 Цивільного кодексу України та ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ТОВ ресторан «Театральний».

В частині зустрічного позову ТОВ ресторан «Театральний»про визнання права власності на нерухоме майно, місцевий господарський суд застосував положення статті 331 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) цією особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Колегія суддів не згодна з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим з огляду на наступне.

Виходячи з того, що будівництво спірного приміщення виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт та даний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію в установленому порядку, він вважається самочинно збудованим, відповідно до пункту 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Також частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частиною 3 статті 375 Цивільного кодексу України встановлено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно місцевий господарський суд повинен з'ясувати відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки, та відсутність порушень самочинним будівництвом прав інших осіб.

Як вбачається із п. 15 договору оренди земельної ділянки від 05.02.2007 року ТОВ ресторан «Театральний»надано земельну ділянку для будівництва кафетерію з літнім майданчиком та для подальшої експлуатації цього об'єкту.

Разом з тим, п. 17 зазначеного договору встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки.

Суд першої інстанції не з`ясував той факт чи вирішував компетентний орган місцевого самоврядування (Харківська міська рада) за зверненням ТОВ ресторан «Театральний»питання про визнання за ним права власності на зазначене самочинно побудоване нерухоме майно та чи мали місце заперечення Харківської міської ради проти цього.

Також в матеріалах справи відсутні докази погодження самочинного будівництва з відповідними службами містобудування та архітектури, санепідемнагляду і пожежного нагляду, та доказів того, що спірний об'єкт не порушує прав інших осіб.

Наданий ТОВ ресторан «Театральний»технічний висновок ООО «НТК Єнерго-Тайм»про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно збудованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 17-27) не є належним доказом придатності спірної будівлі та експлуатації та не дає права експлуатувати збудоване приміщення. Необхідним є отримання дозвільних документів у встановленому законом порядку, а саме -сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України вказано, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи містобудування».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»від 22 вересня 2004 року №1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Дане самочинно збудоване нерухоме майно до експлуатації не приймалась. ТОВ ресторан «Театральний»не звертався до відповідних органів з проханням щодо введення в експлуатацію самовільної будівлі.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовано положення статті 203 Цивільного кодексу України та відмовлено в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ТОВ ресторан «Театральний»про визнання договору купівлі-продажу дійсним, але помилково застосовано положення частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України і задоволено зустрічний позов ТОВ ресторан «Театральний»про визнання права власності. Оскільки в даному випадку правомірним є застосування частини 1 пункту 2 статті 376 Цивільного кодексу України, з урахуванням Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Отже, рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2011 року у даній справі підлягає частковому скасуванню в частині зустрічного позову, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2011 року у справі №5023/6044/11 скасувати в частині визнання за ТОВ «Театральний»права власності та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Головуючий суддя Россолов В. В.

Суддя Пелипенко Н. М.

Суддя Ільїн О. В.

Повний текст постанови складено 22.06.2012 року.