Постанова

від 26.06.2012 по справі 5019/225/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 5019/225/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Петухов М.Г. ,

суддя Сініцина Л.М.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника зав довіреністю від 18.06.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 03.03.2012р.

прокурора: Кривецької-Люліч Т.А., посвідчення №32

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв", м.Острог Рівненської області

на рішення господарського суду Рівненської області

від 11.05.12 р. у справі № 5019/225/12 (суддя Мамченко Ю.А.)

за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Рівненське обласне управління, м.Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв", м.Острог Рівненської області

про стягнення 528437 грн. 52 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.05.2012р. у справі №5019/225/12 позов Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Рівненське обласне управління до Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв" про стягнення 528437 грн. 52 коп. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 500000 грн. 00 коп. основного боргу, нараховані та несплачені відсотки в розмірі 5245 грн. 90 коп., 10104 грн. 92 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову (т.2, а.с.2-5).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- суд безпідставно не взяв до уваги постанову Острозького районного суду Рівненської області від 26.12.2011р. по кримінальній справі №1/1713/149/11 по визнанню генерального директора ТОВ "Острозький завод безалкогольних напоїв" ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.222, ч.2 ст.366 КК України, оскільки останній підробив документи, які були підставою для видачі кредиту за кредитним договором №53 від 22.05.2006р.;

- позивач в обґрунтування своїх вимог надав ксерокопії документів, що не відповідали вимогам ст. 36 ГПК України;

- заперечуючи проти клопотання відповідача від 11.04.2012р. про витребування від позивача оригіналів документів, останній вказав, що оригінал кредитного договору №53 від 22.05.2006р. з додатками та інші документи кредитної справи вилучено Острозькою міськрайонною прокуратурою та СБКОЗ Управління СБУ у Рівненській області, однак жоден із вилучених документів в матеріалах кримінальної справи не залишений;

- суд безпідставно задоволив клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, оскільки наведені ним причини пропущення вказаного строку не є поважними.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Прокурор у письмовому відзиві №05/2/1-899 вих.12 від 26.06.2012р. на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012р. законним та обґрунтованим, в зв"язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції від 11.05.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.05.2006 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Острозький завод безалкогольних напоїв" (позичальник) укладено кредитний договір №53 (далі - договір), згідно 1.1 якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 180000грн. 00 коп. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (т.1, а.с.12-13).

Кредит надається на строк до 24 місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 21.05.2012 року (п.1.2 договору).

30.05.2006 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно якої кредитний договір №53 від 22.05.2006р. викладено в новій редакції (т.1, а.с.14-16).

26.07.2006 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, згідно з якою кредитний договір №53 від 22.05.2006 року викладено в новій редакції (т.1, а.с.17-21).

Згідно п.1.1 нової редакції кредитного договору банк зобов'язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримувати, належно використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 500000 грн. 00 коп. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 нової редакції кредитного договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами з остаточним поверненням не пізніше "25"липня 2008 року. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 500000 грн. 00 коп.

Як передбачено п.1.3 нової редакції кредитного договору кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням згідно графіку, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.4 нової редакції кредитного договору встановлено, що сторони погоджуються з тим, що зобов'язання банка надати кредит або ту чи іншу його частину в межах встановленого ліміту кредитування, а зобов'язання позичальника одержати кредит, виникає з моменту виконання всіх та кожної з наведених нижче умов.

Відповідно до п.1.4.1 нової редакції кредитного договору укладення між банком та позичальником договору застави майна, що в сумарному виразі оціночної вартості предмета застави по вказаному договору забезпечуватиме виконання зобов'язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, пені, інших платежів відповідно до вимог банку, а також надання позичальником документів про узгодження цих договорів в порядку передбаченому його установчими документами.

Згідно п.1.6 нової редакції кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату в порядку та розмірі, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті відсотків за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним: Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 16% річних, яка може бути змінена в порядку визначеному цим договором. Відсотки нараховуються методом факт/365 на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за терміном фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання строку, зазначеного в п.1.2. договору. При нарахуванні відсотків день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом, а день повернення кредиту до розрахунку відсотків не включається.

Підпунктом 1.6.1.3. нової редакції кредитного договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту-одночасно з погашенням кредиту.

Відповідно до п.1.6.1.4. нової редакції кредитного договору сторони погодитись з тим, що банк не дає жодних гарантій щодо незмінності розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому банк має право змінити розмір плати за користування кредитом по цьому договору. Перегляд процентної ставки в односторонньому порядку може здійснюватись банком протягом строку дії цього договору з моменту повного виконання позичальником зобов'язання. В такому разі банк направляє позичальнику повідомлення з зазначенням нової процентної ставки, а також причин, з якими банк зобов'язує необхідність користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №53 від 22.05.2006 року сторонами були укладені договір застави товарів в обороті від 30.05.2006 року, договір застави майна від 30.05.2006 року, договір застави майна від 24.05.2006 року, договір іпотеки нерухомого майна від 26.07.2006 року (т.1, а.с.23-38).

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 500000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №238 від 23.05.2006 року на суму 180000,00 грн.; №841149 від 30.05.2006 року на суму 10797 грн. 82 коп.; №302150 від 31.05.2006 року на суму 21655,01 грн.; №565155 від 05.06.2006 року на суму 5000,00 грн.; №256156 від 06.06.2006 року на суму 6500,00 грн.; №518157 від 07.06.2006 року на суму 8500,00 грн.; №183159 від 09.06.2006 року на суму 12500,00 грн.; №603164 від 14.06.2006 року на суму 4500,00 грн.; №404165 від 15.06.2006 року на суму 22000,00 грн.; №502171 від 21.06.2006 року на суму 11000,00 грн.; №648170 від 20.06.2006 року на суму 13500 грн.; №661173 від 23.06.2006 року на суму 7000,00 грн.; №946184 від 04.07.2006 року на суму 5000,00 грн.; платіжним дорученням від 06.07.2006 року на суму 4047,00 грн.; №1087206 від 26.07.2006 року на суму 10000,00 грн.; №591208 від 28.07.2006 року на суму 37000,00 грн.; №810211 від 31.07.2006 року на суму 38500,00 грн.; №694213 від 02.08.2006 року на суму 16800,00 грн.; №162232 від 21.08.2006 року на суму 22500,00 грн.; меморіальним ордером №472262 від 20.09.2006 року на суму 12500,00 грн.; №268296 від 24.10.2006 року на суму 5000,00 грн.; меморіальним ордером №391313 від 10.11.2006 року на суму 3000,00 грн.; №746545 від 15.02.2007 року на суму 16000,00грн.; №923549 від 19.02.2007 року на суму 9500,00 грн. та №1964552 від 22.02.2007 року на суму 3500,00 грн.; №998558 від 28.02.2007 року на суму 9500,00 грн. (т.1, а.с.41-66, 188-218).

Відповідач свої зобов"язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними належним чином не виконав.

26.08.2008 року банк надіслав позичальнику попередження з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 506775,96 грн. (т.1, а.с.40). Однак, відповідач вимог позивача не виконав та заборгованість не сплатив.

За вказаних обставин, Заступник прокурора Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Рівненське обласне управління про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв" 528437 грн. 52 коп. (т.1, а.с.2-7).

Після порушення провадження у справі від відповідача надійшло клопотання від 06.03.2012р. про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.2 ст.80 ГПК України, оскільки 03.10.2008р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про стягнення з ТОВ "Острозький завод безалкогольних напоїв" на користь РОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" майна, яке є предметом застави та іпотеки по вказаних вище договорах на загальну суму 528437,52 грн. Вказаний виконавчий напис не оспорювався та набрав законної сили (т.1, а.с.123-124).

22.03.2012 року від ТОВ «Острозький завод безалкогольних напоїв» надійшла заява про застосування строків позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 528437 грн. 52 коп., яка мотивована тим, що остаточний термін повернення кредитних коштів встановлений 25.07.2008 року, а отже строк звернення до суду, відповідно, закінчився 26.07.2011 року (т.1, а.с.140-141).

08.05.2012 року позивач подав до суду заяву №18-09/1657 про поновлення строків позовної давності (т.1, а.с.165-166), відповідно до якої позивач просить суд поновити строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Острозький завод безалкогольних напоїв» за кредитним договором №53 від 22.05.2006 року, посилаючись на те, що у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору керівництвом державного банку ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Рівненського обласного управління було прийнято рішення обрати позасудовий спосіб захисту інтересів державного банку, а саме: звернення стягнення на заставлене майно, шляхом вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису. 03.10.2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №5293 вчинено виконавчий напис на нерухоме та рухоме майно, що перебуває в заставі банку та належить на праві власності ТОВ компанія «Острозький завод безалкогольних напоїв»: стягнення було звернуто на будівлю цеху по розливу пива та лініюю по розливу води, даний виконавчий напис відповідачем у судовому порядку не оскаржувався, і був пред'явлений 16.01.2009 року для примусового виконання до відділу ДВС Острозького районного управління юстиції, однак станом на 08.05.2012 року він не виконаний, а заборгованість не погашена, що підтверджується листом Острозького районного відділу ДВС №10-01-28/1178/2 від 19.03.2012 року.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 11.05.2012р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 500000 грн. 00 коп. основного боргу, нараховані та несплачені відсотки в розмірі 5245 грн. 90 коп., 10104 грн. 92 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1, а.с.232-238).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.5 цієї статті, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис за реєстровим №5293 про звернення стягнення на нерухоме та рухоме майно, що перебуває в заставі банку та належить на праві власності ТОВ "Острозький завод безалкогольних напоїв", стягнення було звернуто на будівлю цеху по розливу пива та лініюю по розливу води (т.1, а.с.125-126).

Виконавчий напис був пред'явлений 16.01.2009 року для примусового виконання до відділу ДВС Острозького районного управління юстиції і, як вказано в листі ВДВС ДВС Острозького районного управління юстиції №10-01-28/1178/2 від 19.03.2012р., за період перебування виконавчого напису на виконанні у ВДВС і на даний час кошти на користь АТ «Державний ощадний банк України» не перераховувались (т.1, а.с.143).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду щодо поважності причин пропущення позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості по кредитному договору, з огляду на те, що позивач розраховував на можливість повного покриття заборгованості в результаті продажу заставленого майна, та його поновлення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999р. № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" слід враховувати, що виконавчий напис може бути вчинено лише коли подані документи підтверджують безспірність заборгованості та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло - у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). За наявності спірних взаємовідносин, а також у разі закінчення зазначеного річного строку, справа підлягає розглядові в господарському суді.

Аналіз наведених норм свідчить, що основною підставою для припинення провадження у справі відповідно до п.2 ч.2 ст.80 ГПК України є наявність рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Однак, враховуючи приписи ст.88 Закону України "Про нотаріат", за якою виконавчий напис вчиняється лише у випадку безспірності заборгованості, виконавчий напис нотаріуса від 03.10.2008р. №5293 не може вважатися рішенням, яке винесене за результатами вирішення господарського спору між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Острозький завод безалкогольних напоїв" про стягнення заборгованості за кредитним договором №53 від 22.05.2006р.

За вказаних обставин, клопотання відповідача від 06.03.2012р. про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.2 ст.80 ГПК України є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частина 2 ст.345 ГК України визначає, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості по кредиту у розмірі 500000,00грн. та 5245,00 грн. відсотків за користування кредитними коштами.

З урахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 500000,00грн. та 5245,00 грн. відсотків за користування кредитними коштами правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов"язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача за період з 25.07.2008 року по 02.10.2008 року 22950 грн. 82 коп. пені за прострочення повернення кредиту та 240 грн. 80 коп. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 25.07.2008 року по 02.10.2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать, що пеня в сумі 23191,62 грн. нарахована за період з 25.07.2008р. по 02.10.2008р., отже річний строк позовної давності по заявленій вимозі сплинув у 2009 році, а позов заявлено у 2012 році.

Як вже вказувалося, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення боргу та пені.

Вище зазначалося, що позивач просив суд поновити строк позовної давності в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №53 від 22.05.2006р.

З огляду на те, що позивачу, за його заявою, було поновлено строк позовної давності лише щодо вимог про стягнення заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитними коштами, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 22950 грн. 82 коп. пені за прострочення повернення кредиту та 240 грн. 80 коп. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи, а тому є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, наявні у матеріалах справи копії документів, надані прокурором та позивачем на обґрунтування позовних вимог, відповідають вимогам ст.36 ГПК України, оскільки засвідчені у встановленому порядку.

При цьому слід зазначити, відповідач не спростовує факт отримання кредитних коштів в сумі 500000,00 грн. згідно договору №53 від 22.05.2006р., оригінал якого з додатками та договорами, укладеними сторонами у справі на забезпечення виконання зобов"язань за вказаним вище кредитним договором, оглянуто в судовому засіданні 26.06.2012р.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що у кримінальній справі №1/1713/149/4 генерального директора ТОВ "Острозький завод безалкогольних напоїв" ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ст.222, ч.2 ст.366 КК України, так як останній підробив документи, які були підставою для видачі кредиту згідно договору №53 від 22.05.2006р., оскільки боржником за вказаним договором є відповідач.

Крім того, згідно ч.3,4 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження; якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Разом з тим слід зазначити, укладений сторонами у справі кредитний договір №53 від 22.05.2006р., на підставі якого заявлено позов, у встановленому порядку недійсним не визнавався.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012р. прийняте з повним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2012р. у справі №5019/225/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Острозький завод безалкогольних напоїв", м.Острог Рівненської області - без задоволення.

2. Справу №5019/225/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Сініцина Л.М.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - Ставищанській сільській раді,

4 - КП "Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації" (м.Житомир, вул.В.Бердичівська,15)

5 - прокуратурі Житомирської області,

6 - прокуратурі Рівненської області,

7 - в наряд.