Постанова

від 25.06.2012 по справі 2а/0570/6053/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/6053/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецремонт», м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 19.04.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 20.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецремонт» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року № 0002321501/3995/10/15-112 про донарахування податкового зобов'язання у загальній сумі 64532 грн. 50 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на помилковість висновку податкового органу щодо пов'язаності збільшення валових витрат за підсумками 2008 року із сумою авансового внеску, що перевищує суму податкових зобов'язань підприємства за звітний період.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецремонт» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32576512, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби.

26 березня 2012 року відповідачем була здійснена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток, а саме уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік від 12 травня 2010 року та декларації з податку на прибуток за 2009 рік, наслідки якої викладені в акті перевірки від 26 березня 2012 року № 230/15-1-32576512 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року № 0002321501/3995/10/15-112, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 64532 грн. 50 коп., в тому числі 51626 грн. за основним платежем, 12906 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач зазначає норми пункту 7.8 статті 7, статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334) та статті 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 29 березня 2003 року № 143. Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач визначає пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 19 січня 2009 року позивачем подана декларація з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, відповідно до якої валові витрати складають 12425364 грн., в тому числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) 7784474 грн. (рядок 04.1); рядком 20 декларації позивач визначив авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у розмірі 162849 грн.; у рядку 13 декларації позивач визначив зменшення нарахованої суми податку у розмірі 137508 грн. 19 січня 2010 року позивачем подана декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, відповідно до якої валові витрати складають 3071140 грн., в тому числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) 2244377 грн. (рядок 04.1); у рядку 13 декларації позивач визначив зменшення нарахованої суми податку у розмірі 25341 грн. 12 травня 2010 року позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, відповідно до якого позивач уточнив показники рядка 04.1 декларації з податку на прибуток за 2008 рік та збільшив валові витрати на 260000 грн., внаслідок чого сума переплати податкового зобов'язання у зв'язку із виправленням помилки склала 65000 грн.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що позивачем необґрунтовано зменшено податкове зобов'язання з податку на прибуток за підсумками 2008-2009 років, тобто збільшено переплату по особовому рахунку з податку на прибуток підприємства на суму 51626 грн., оскільки позивач відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 має право на зменшення внеску податкового зобов'язання за 2009 рік на суму 13374 грн.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пункт 5.2 даної статті визначає суми, які входять до складу валових витрат.

Відповідно до підпунктів 7.8.1-7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону). Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Підпункт 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 передбачає, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону. Згідно з підпунктом 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 у разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення. У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Проаналізувавши вищенаведені норми пункту 7.8 статті 7 Закону № 334, суд зазначає, що право на зменшення суми нарахованого податку на прибуток на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, платник податків має тільки у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334, а не у будь-якому випадку. Суд зазначає, що висновок податкового органу про пов'язаність виправлених позивачем помилок щодо збільшення валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2008 рік уточнюючим розрахунком від 12 травня 2010 року, та як наслідок зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, саме з авансовими внесками у зв'язку із нарахуванням дивідендів є припущенням відповідача, не доведеним у встановленому порядку. З огляду на необґрунтованість донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним рішенням, штрафні санкції застосовані відповідачем також необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецремонт» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року № 0002321501/3995/10/15-112 про донарахування податкового зобов'язання у загальній сумі 64532 грн. 50 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 9 квітня 2012 року № 0002321501/3995/10/15-112, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 64532 грн. 50 коп., в тому числі 51626 грн. за основним платежем, 12906 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецремонт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 645 грн. 33 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 червня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 27 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.