Ухвала

від 08.08.2012 по справі 2а/0570/6053/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року справа №2а/0570/6053/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В. секретарі Манаєві М.В., за участі представників: позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі №2а/0570/6053/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецремонт», м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецремонт» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року № 0002321501/3995/10/15-112 про донарахування податкового зобов'язання у загальній сумі 64532 грн. 50 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 9 квітня 2012 року № 0002321501/3995/10/15-112, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 64532 грн. 50 коп., в тому числі 51626 грн. за основним платежем, 12906 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Представник відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецремонт» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32576512, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби.

26 березня 2012 року відповідачем була здійснена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток, а саме уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік від 12 травня 2010 року та декларації з податку на прибуток за 2009 рік, наслідки якої викладені в акті перевірки від 26 березня 2012 року № 230/15-1-32576512 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року № 0002321501/3995/10/15-112, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 64532 грн. 50 коп., в тому числі 51626 грн. за основним платежем, 12906 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач зазначає норми пункту 7.8 статті 7, статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334) та статті 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 29 березня 2003 року № 143. Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач визначає пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 січня 2009 року позивачем подана декларація з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, відповідно до якої валові витрати складають 12425364 грн., в тому числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) 7784474 грн. (рядок 04.1); рядком 20 декларації позивач визначив авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у розмірі 162849 грн.; у рядку 13 декларації позивач визначив зменшення нарахованої суми податку у розмірі 137508 грн. 19 січня 2010 року позивачем подана декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, відповідно до якої валові витрати складають 3071140 грн., в тому числі витрати на придбання товарів (робіт, послуг) 2244377 грн. (рядок 04.1); у рядку 13 декларації позивач визначив зменшення нарахованої суми податку у розмірі 25341 грн. 12 травня 2010 року позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, відповідно до якого позивач уточнив показники рядка 04.1 декларації з податку на прибуток за 2008 рік та збільшив валові витрати на 260000 грн., внаслідок чого сума переплати податкового зобов'язання у зв'язку із виправленням помилки склала 65000 грн.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що позивачем необґрунтовано зменшено податкове зобов'язання з податку на прибуток за підсумками 2008-2009 років, тобто збільшено переплату по особовому рахунку з податку на прибуток підприємства на суму 51626 грн., оскільки позивач відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 має право на зменшення внеску податкового зобов'язання за 2009 рік на суму 13374 грн.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пункт 5.2 даної статті визначає суми, які входять до складу валових витрат.

Відповідно до підпунктів 7.8.1-7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону). Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Підпункт 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 передбачає, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону. Згідно з підпунктом 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 у разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення. У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Проаналізувавши вищенаведені норми пункту 7.8 статті 7 Закону № 334, суд першої інстанції зазначив, що право на зменшення суми нарахованого податку на прибуток на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, платник податків має тільки у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334, а не у будь-якому випадку. Висновок податкового органу про пов'язаність виправлених позивачем помилок щодо збільшення валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2008 рік уточнюючим розрахунком від 12 травня 2010 року, та як наслідок зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, саме з авансовими внесками у зв'язку із нарахуванням дивідендів є припущенням відповідача, не доведеним у встановленому порядку. З огляду на необґрунтованість донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним рішенням, штрафні санкції застосовані відповідачем також необґрунтовано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі №2а/0570/6053/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецремонт», м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі №2а/0570/6053/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецремонт», м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

ОСОБА_4