Постанова

від 19.06.2012 по справі 2а/1270/3346/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3346/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В.С,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 05.01.2012,

представника відповідача ОСОБА_2 довіреність від 12.03.2012 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000602301 -

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000602301.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки, проведеної відповідачем, про відсутність реального товарного характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД». Підставою для таких тверджень стали висновки акту перевірки вказаного товариства, яку проведено Алчевською ОДПІ в Луганській області, в якому зазначено, що товариство не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів. приміщень та матеріальних ресурсів.

Позивач вказує, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на всебічному та повному дослідженні документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, оскільки такі документи не були у наявності у ревізора, що здійснював перевірку. Так, податковим органом було використано лише документи, які були надані позивачем в рамках перевірки, що проводилась відповідачем з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість. Проте, документи, які надають можливість перевірити правомірність визначення податку на додану вартість на надають можливості в повному обсязі дослідити підстави формування витрат для визначення податку на прибуток, оскільки не відображають факти реалізації товарів та послуг. Перевіряючими особами не досліджено зміни в структурі активів та зобов'язань позивача, що викликані фінансово-господарськими операціями позивача з ТОВ «Діомат ЛТД», факт відсутності товару, отриманого від ТОВ «Діомат ЛТД» у позивача не встановлювався, ревізії складу не проводилось, зустрічні перевірки контрагентів не призначались.

Крім того, позивач вважає, що призначення відповідачем перевірки наказом від 06.03.2012 за постановою слідчого від 27.12.2011 є порушенням ст. 19 Конституції України, оскільки постанова слідчого про проведення перевірки винесена за межами розслідуваної кримінальної справи у відношенні посадових осіб ПП «Ардея-тех», з яким позивач не мав жодних фінансово-господарських відносин.

Позивач зазначає також, що у зв'язку з неналежним, всупереч нормам ПК України, повідомленням про проведення перевірки, складенням з порушеннями наказом та направленням на проведення перевірки позивач не допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, що засвідчено відповідним актом перевіряючих. Тобто, відповідач фактично не проводив перевірку позивача, проте в акті перевірки зазначено, що висновки зроблені на підставі документів, наданих під час перевірки. Зазначена обставина, підтверджує, на думку позивача, факт того, що перевіркою не охоплено увесь обсяг документів бухгалтерського та податкового обліку, що надають можливість перевірити правомірність формування витрат для визначення податку на прибуток.

Позивач вказує, що товариство має в наявності всі первинні документи щодо придбання, оприбуткування, переміщення та реалізації товарів, які повністю відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що є достатнім та вичерпним доказом реальності вчинених правочинів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях. в яких, серед іншого, зазначено, що перевірки позивача призначена та проведена відповідно до норм ст. 78 Податкового кодексу України на виконання постанови слідчого. Постанови слідчого відповідно до ст. 114 КПК України, винесені відповідно до закону у кримінальні справі, є обов'язковими для виконання всіма установами, підприємствами та організаціями та громадянами, тому підстав для невиконання вказаної постанови слідчого у податкового органу не було. При цьому. до повноважень податкового органу не входить з'ясування стану порушеної кримінальної справи.

Причини відмови позивача з вказанням на невідповідність мети призначеної перевірки нормам Податкового кодексу України від допуску до проведення перевірки, відповідач, з посиланням на норми ст. ст. 78, 81 Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважає неправомірними, про й було зазначено в акті перевірки.

Відповідач зазначає, що у зв'язку із письмовою відмовою позивача у наданні документів, які є предметом перевірки з питань дотримання вимог законодавства з податку на прибуток, особи, що здійснювали перевірку, були змушені користуватися копіями документів, що були предметом перевірки з податку на додану вартість.

Щодо порушень порядку формування витрат, які враховуються при визначенні податку на прибуток, встановлених податковим органом під час проведення перевірки, відповідач зазначає про відсутність всіх необхідних та обов'язкових для складання первинних документів, які свідчать про реальне переміщення товару від ТОВ «Діомат ЛТД» до позивача, а також відповідних пояснень. Так, відповідно до умов укладеного договору транспортування позивачем товару здійснювалось самостійно, Проте, до перевірки були надані лише подорожні листи та виписка з електронного журналу реєстрації подорожніх листів, при цьому товарно-транспортні накладні, обов'язковість складання яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 до перевірки не надані. Дослідженням наданих подорожніх листів та виписки з електронного журналу подорожніх листів було встановлено, що транспортні засоби позивача у дні, зазначені у подорожніх листах, виїзди не здійснювали. Інших документів, що підтверджують фактичне переміщення товарів надано не було, що свідчить про відсутність реального відвантаження та перевезення товару. Отже, витрати позивача не підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Крім того, під час перевірки було враховано, що у контрагента позивача - ТОВ «Діомат ЛТД» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості вчинення дій з постачання товарно-матеріальний цінностей, що становлять зміст господарської операції,а саме, кваліфікований персонал, основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщень для зберігання товарів. ТОВ «Діомат ЛТД» не знаходиться за місцезнаходженням, в податкових деклараціях товариства відсутні зобов'язання по сплаті податків до бюджету, відсутні взаємовідносини з заводами-виробниками товарів - запасних частин до транспортних засобів, що були продані позивачу.

Зазначені обставини встановлені актом перевірки від 11.11.11. № 1806/236-37288409, яку проведено Алчевською ОДПІ відносно ТОВ «Діомат ЛТД».

Такі обставини, на думку відповідача, свідчать про здійснення між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» безтоварних операцій. тобто відсутній факт придбання товару, що надає підстави для висновку про неправомірність віднесення позивачем цих сум до витрат, що призвело до заниження податку на прибуток. Тому відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача додатково зазначила про відсутність сертифікатів якості на запасні частини, які використовувались позивачем, а також про невідповідність товарів, зазначених у наявних сертифікатах якості, - товарам, використаним позивачем.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши спір в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» - ідентифікаційний код 34721162, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.11.2006, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Лутугинському районі Луганської області, зареєстровано платником ПДВ (т.1 а.с. 37-39).

Відповідачем - Державною податковою інспекцією в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби 23.03.2012 складено акт за № 12/2301/34721162 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств в частині дотримання правильності віднесення валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з ТОВ «Діомат ЛТД» за період з 4 кварталу 2010 року по 3 квартал 2011 року (т. 1 а.с. 19-31).

У висновках акту перевірки відповідачем зазначено про встановлення порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 110 538,81 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року - 36 631,81 грн., за 2-3 квартали 2011 року 73 907,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 13 квітня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000602301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 423,93 грн.(т.1 а.с. 7).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підпункт 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Виходячи з норм пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Суд не оцінює доводи позивача щодо невідповідності вимогам Податкового Кодексу України документів, відповідно до яких призначено проведення перевірки, оскільки такі посилання мають значення для розгляду вимог про визнання неправомірними дій щодо призначення та проведення перевірки, а таких вимог суду не заявлено. Твердження про неправомірність підстав призначення та дій щодо проведення перевірки позивачем викладено в якості підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що самі по собі дії щодо призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки не впливають на права та обов'язки позивача. З урахуванням фактичного здійснення відповідачем перевірки, правове значення має результат проведеної перевірки.

Як зазначалось, за результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток. Саме це рішення створює юридичні наслідки для позивача, оскільки стосується його зобов'язань, що виражені в грошовому еквіваленті, мають очевидний економічний характер, та можуть призвести до збільшення чи зменшення активів позивача. Тому належним способом звернення за захистом порушених прав, має бути саме звернення щодо скасування рішення податкового органу.

Разом з цим, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П.137.1. ст. 137 ПК України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу норм п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, саме непідтвердження первинними документами витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, в акті перевірки висловлено твердження про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД». Такий висновок податковий орган пов'язує з відсутністю товарно-транспортних накладних, обов'язковість складання яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, та вважає, що надані до перевірки подорожні листи та електронний реєстр подорожніх листів не підтверджують реального відвантаження та перевезення товару.

Крім того, факт відсутності підтвердження первинними документами витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відповідач пов'язує в акті з обставинами, встановленими актом перевірки від 11.11.11. № 1806/236-37288409, яку проведено Алчевською ОДПІ відносно ТОВ «Діомат ЛТД». Так, в акті перевірки Алчевської ОДПІ йдеться, що у ТОВ «Діомат ЛТД» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості вчинення дій з постачання товарно-матеріальний цінностей, що становлять зміст господарської операції,а саме, кваліфікований персонал, основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщень для зберігання товарів. ТОВ «Діомат ЛТД» не знаходиться за місцезнаходженням, в податкових деклараціях товариства відсутні зобов'язання по сплаті податків до бюджету, відсутні взаємовідносини з заводами-виробниками товарів - запасних частин до транспортних засобів, що були продані позивачу.

Зазначені висновки податкового органу, на думку суду, не можуть слугувати підставою для збільшення зобов'язання з податку на прибуток.

Право платника податків на включення витрат, пов'язаних зі здійсненням господарських операцій, до складу валових не залежить від наявності чи відсутності у контрагентів умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень.

На думку суду, фактичне виконання угод позивача ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджено, відповідно, договорами, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками, актами приймання товарно-матеріальних цінностей.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» укладено договір поставки № 31 від 05.04.2011 на поставку товару, найменування, кількість та ціна якого зазначаються в рахунках-фактурах та накладних на відвантаження товарів. Приймання передавання товарів здійснюється за видатковими накладними (т.1 а.с.32).

Постачання та отримання товарів (призначених для здійснення ремонту та обслуговування автомобілів) підтверджується накладними (т.1 а.с. 40-53 ), актами приймання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с. 90-101), , відповідні переліки товарів та їх вартість відображена також у виданих ТОВ «Діомат ЛТД» податкових накладних (т.1 а.с. 54-72), надходження товарів відображено у бухгалтерських рахунках (т.3 а.с. 201-202).

Фактична сплата за отримані товари проведена за рахунками ТОВ «Діомат ЛТД» (т.1 а.с. 131-144) у безготівковій формі, та підтверджується банківськими виписками з рахунків позивача (т.1 а.с. 120- 130).

Необхідність отримання товарів і, як наслідок, укладення відповідного договору обґрунтовується господарською діяльністю позивача.

Подальше використання отриманих товарів вбачається з нарядів-замовлень (т.3 а.с. 132-189), актів виконаних робіт, які укладались позивачем із замовниками послуг (фізичними та юридичними особами) щодо ремонту та обслуговування автотранспортних засобів (т.1 а.с. 145-264, т.2 а.с. 1-80), накладних на переміщення (т.2 а.с. 84-207, т.3 а.с. 1-131).

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, що підтверджують відвантаження та отримання товарів, судом не приймаються, оскільки відсутність чи наявність вказаних документів може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та, відповідно не може слугувати беззаперечним доводом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд не приймає також зауваження представника відповідача про невідповідність товарів, вказаних у сертифікатах якості, тим товарам, які використовувались у господарській діяльності позивача, виходячи з того, що відповідно до вимог Декрету КМ України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року № 46-93 сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі. Тобто, сертифікат якості продукції не є фінансовим документом чи документом первинного бухгалтерського обліку, що має значення для підтвердження безпосередньо факту купівлі-продажу товарів, який, в свою чергу, не залежить від якості товарів. Факт використання позивачем у господарській діяльності несертифікованих товарів не спростовує безпосередньо факту їх придбання.

Посилання відповідача на відсутність ТОВ «Діомат ЛТД» за місцезнаходженням не підтверджується належним чином, оскільки відомостей щодо внесення відповідних записів Єдиного державного реєстру відповідачем не надано.

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо встановлених податковими органами порушень з боку контрагентів позивача суд враховує наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.12 по справі № 2а-11080/11/1270, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012, визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Діомат» за результатами якої складено акт від 11.11.11 № 1806/236-37288409.

В силу норм ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначене свідчить, що висновки податкового органу за результатами перевірки, які отримані в результаті неправомірних дій інших податкових органів врахуванню не підлягають.

За таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним. Відтак, оскаржуване рішення з урахуванням його протиправності підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби форми «Р» від 13.04.2012 № 0000602301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 423,93 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 25 червня 2012 року.

СуддяО.В. Солоніченко