Ухвала

від 23.08.2012 по справі 2а/1270/3346/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 року справа №2а/1270/3346/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду 19 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3346/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду 19 червня 2012 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000602301 задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби форми «Р» від 13.04.2012 № 0000602301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 423,93 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що у позивача відсутні первинні документи (товарно-транспортні накладні), які б підтверджували факт транспортування та перевезення товару при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД», що свідчить про безтоварність операції. Крім того, безтоварність операції між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджується також відсутністю у останнього основних засобів, трудових ресурсів, техніки та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку в ДПІ в Лутугинському районі Луганської області.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств в частині дотримання правильності віднесення валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціям з ТОВ «Діомат ЛТД» за період з 4 кварталу 2010 року по 3 квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 23 березня 2012 року № 12/2301/34721162 (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати в періоді, що перевірявся, на загальну суму 110 538,81 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року - 36 631,81 грн., за 2-3 квартали 2011 року 73 907,00 грн. В акті перевірки відповідач посилається на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД». Такий висновок відповідач пов'язує з відсутністю товарно-транспортних накладних, обов'язковість складання яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, та вважає, що надані до перевірки подорожні листи та електронний реєстр подорожніх листів не підтверджують реального відвантаження та перевезення товару.

13.04.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000602301, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 423,93 грн. (т.1 а.с. 7).

Також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» укладено договір поставки № 31 від 05.04.2011 р. на поставку товару, найменування, кількість та ціна якого зазначаються в рахунках-фактурах та накладних на відвантаження товарів. Приймання і передавання товарів здійснюється за видатковими накладними (т.1 а.с.32).

Фактичне постачання та отримання товарів (призначених для здійснення ремонту та обслуговування автомобілів) підтверджується накладними (т.1 а.с. 40-53 ), актами приймання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с. 90-101), а також належним чином оформленими ТОВ «Діомат ЛТД» податковими накладними (т.1 а.с. 54-72). Надходження товарів до позивача відображено у бухгалтерських рахунках (т.3 а.с. 201-202).

Оплата за отримані товари проведена позивачем на рахунки ТОВ «Діомат ЛТД» (т.1 а.с. 131-144) у безготівковій формі, та підтверджується банківськими виписками з рахунків позивача (т.1 а.с. 120- 130).

Подальше використання отриманих товарів в господарській діяльності позивача підтверджено нарядами-замовленнями (т.3 а.с. 132-189), актами виконаних робіт, які укладались позивачем із замовниками послуг (фізичними та юридичними особами) щодо ремонту та обслуговування автотранспортних засобів (т.1 а.с. 145-264, т.2 а.с. 1-80), накладними на переміщення матеріальних цінностей (т.2 а.с. 84-207, т.3 а.с. 1-131).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне виконання угод позивача з ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджено, відповідно, договорами, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками, актами приймання товарно-матеріальних цінностей. Також зазначив, що висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Діомат ЛТД» господарських операцій ґрунтуються на висновках акту перевірки, проведення якої судом визнано протиправними.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем валові витрати за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Діомат ЛТД» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджено належними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Доводи апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу, судом до уваги не приймаються, оскільки ці документи не впливають на формування позивачем валових витрат, а реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджена іншими дослідженими судом доказами, які відповідачем не спростовано.

Доводи апелянта про те, що безтоварність операції між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджується відсутністю у останнього основних засобів, трудових ресурсів, техніки та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки право платника податків на включення витрат, пов'язаних зі здійсненням господарських операцій, до складу валових не залежить від наявності чи відсутності у контрагентів умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності, управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду 19 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3346/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Кар» до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000602301 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів Гімон М.М.

Василенко Л.А.

Карпушова О.В.