Ухвала

від 27.06.2012 по справі 15а/69-1126

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 р. Справа № 19322/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 10 квітня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство фірма «Конист» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство фірма «Конист» зверпнулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000122309/011143 та № 0000082309/010802 від 10.02.2007 р.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 10 квітня 2007 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000122309/011143 та № 0000082309/010802 від 10.02.2007 р.

Не поголившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що при задоволенні позовних вимог підприємства, місцевий господарський суд виходив з того, що контрагент поставок металобрухту фірми «Конист» приватне підприємство «Силат» на час укладання угод і постачання металобрухту було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість, що вказує на правомірність видачі ним податкових накладних, та отримання коштів від реалізації металобрухту. При цьому суд вважає суперечливими твердження податкового органу про те, що умовою для декларування податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цього податку до бюджету, або декларування зобов'язань з податку на додану вартість постачальниками за ланцюговою схемою.

Як встановлено перевіркою постачання брухту чавуну відповідно до договорів, укладених між ТзОВ «Конист» і ПП «Силат» проводилось за певною ланцюговою схемою.

А саме поставлений для ТзОВ «Конист» металобрухт був закуплений ПП «Силат» у

приватного підприємства «Глобо», в свою чергу ПП «Глобо» оформлено документи на

отримання зазначеної номенклатури товарів у ТзОВ «Дарт-Мекс-Нью» м. Київ, та ТзОВ «Сангіно» м. Київ.

В постанові Верховного Суду України від 09.08.2005 р. зазначено, що підпункт 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно із Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою, спочатку сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту, та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що кінцеві постачальники продавця ПП «Силат», якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість, а саме ТзОВ «Дарт-Мекс-Нью» і ТзОВ «Сангіно», які повинні були сплатити відповідні суми податку на додану вартість до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді такі суми в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку податкове зобов'язання не відображали та, відповідно, податку до бюджету не сплачували. Наведене підтверджується інформацією ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про те, що ТзОВ «Дарт-Мекс-Нью» з моменту реєстрації, тобто з 19.05.2005 р. звітує до податкового органу з нульовими показниками, ніяких податків не сплачувало. Аналогічно з нульовими показниками звітує до податкового органу ТзОВ «Сантіно» м. Київ.

Враховуючи викладене просить постанову суду першої інстанції скасувати т а відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.01.2007р. посадовими особами відповідача на підставі направлення від 11.12.2006р. № 001717 проведено планову перевірку ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено Акт 115/23-09/14050409 від 29.01.2007р. згідно якого під час провадження господарської діяльності позивачем порушено п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми ПДВ на 47138,97 грн. і на підставі чого Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2007 року №0000122309/011143, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70708,46 грн., з них 47138,97 грн. за основним платежем та 23569,49 грн. штрафними (фінансовими) санкціями. 29.01.2007 р. на підставі направлення від 18.01.2007 р. № 001829 податковим органом проведено позапланову перевірку ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» з питань розрахунків з ПП «Силат» за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт 13-09/14050409 від 29.01.2007р. згідно якого позивачем порушено вимоги п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми ПДВ на 65933,83 грн., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2007 року №0000082309/010802, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 98900,75 грн., з них 65933,83 грн. за основним платежем та 32966.92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп. 7.2 7.2.1 п. 7. 2 ст. 7 даного Закону та Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р за № 233/2037.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 вище згаданого Закону вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно матеріалів перевірки ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» встановлено, що на підставі договорів, укладеного з ПП «Силат» від 01.02.2005р. № 01/2-1 та від 01.02.2006р. № 1/02, здійснювалися операції купівлі-продажу металобрухту та відходів металів. ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» на підставі накладних з номенклатурою брухт чавунний, вид 506, брухт ливарний, оформлених ПП «Силат», задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 47138,97 грн. та 65933,83 грн. Поставку металобрухту та відходів металів було оформлено накладними та виданим на їх підставі податковими накладними. Факт повної оплати позивачем продукції підтверджено платіжними дорученнями (що зафіксовано в актах перевірок). Відповідачем підтверджено, що операції ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» з ПП «Силат» оформлені відповідним чином, податкові накладні складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» від 30.05.1997р. № 165; згідно Опису від 22.01.2007 р. усі копії накладних, податкових накладних та платіжних доручень отримано відповідачем; ПП «Силат» на момент їх складання було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник податку на додану вартість, що в свою чергу свідчить про право видачі ним податкових накладних; відповідач не ставить під сумнів правильність складання документів ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» з ПП «Силат» та не заперечує дійсність проведених операцій. Крім того згідно матеріалів перевірки з виписок банку по банківському рахунку ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» щодо взаєморозрахунків з ПП «Силат», останній проводив перерахування коштів за вказану номенклатуру товару ПП. «Глобо», яке в свою чергу проводило перерахування коштів за вказану номенклатуру товару відповідно ТзОВ «Дарт-Мекс-Нью» та ТзОВ «Сантіно-С». Згідно вище загаданого Акту перевірки податковий орган зазначив, що ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця (ПП «Силат» - ПП «Глобо», ТзОВ «Дарт-Мекс-Нью», ТзОВ «Сантіно-С»), які повинні були сплатити відповідні суми податку до Державного бюджету України, у відповідних податкових періодах такі суми в податкових деклараціях з податку на додану вартість в рядку податкове зобов'язання не відображали та відповідно податку до бюджету не сплачували,

Однак судом першої інстанції встановлено, що ПП «Силат» будучи платником ПДВ, згідно свідоцтва № 26749349 від 21.10.2003 р., включило суми ПДВ по господарських зобов'язаннях з ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» до податкового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстсмнції правильно зазначив, що господарське зобов'язання між ПП «Силат» та ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» не визнано недійсним в установленому порядку і перевіркою не встановлено неправомірного користування ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» пільгою по податку на додану вартість та не встановлено порушень в частині несвоєчасної сплати ПДВ.

Факт не сплати податку на додану вартість поставщиками по ланцюгу контрагента позивача не дає права відповідачу, вважати що ТзОВ «Підприємство фірма «Конист» порушено вимоги п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми ПДВ.

А відтак суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопiльської областi від 10 квітня 2007 року у справі № 15а/69-1126 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк