Постанова

від 10.04.2007 по справі 15а/69-1126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15а/69-1126

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2007 р.Справа № 15а/69-1126

 16 год. 00 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Бучинської Г.Б.             

при секретарі судового засідання  Вербицькій Н. В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство фірма "Конист", вул. Промислова, 3, с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області                 

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль         

про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2007р. № 0000122309/011143 та податкового повідомлення-рішення від 10.02.2007р. № 0000082309/010802.

за участю представників сторін:

позивача: Сідий С.В. - довіреність № 01 від 01.01.2007р.

відповідача: Мельник О.А. - довіреність № 30/7/10-015 від 04.01.2007р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство фірма "Конист", с. Плотича Тернопільського району з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2007р. №0000122309/011143 та №0000082309/010802, якими підприємству визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість відповідно в розмірі 70708,46 грн. (з них 47138,97 грн. за основним платежем та 23569,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та в розмірі 98900,75 грн. (з них 65933,83 грн. за основним платежем та 32966,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

У судовому засіданні 28.03.2007р. оголошено перерву до 15.30 год. 10.04.2007р.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст. 49, 51, 52, 59 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, стверджуючи, що товариством виконано усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»умови для отримання права на податковий кредит, у зв'язку з чим просить скасувати оспорювані рішення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, вважаючи їх безпідставними, стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

29.01.2007р. посадовими особами відповідача на підставі направлення від 11.12.2006р. № 001717 проведено планову перевірку ТзОВ «Підприємство фірма «Конист»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт № 615/23-09/14050409 від 29.01.2007р.

Перевіркою стану дотримання вимог законодавства під час провадження господарської діяльності встановлено порушення п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми ПДВ на 47138,97 грн. (зокрема, у жовтні 2005 року на 8077,91 грн., у листопаді 2005 року на 10785,09 грн., грудні 2005 року на 5174,31 грн., у січні 2006 року на 1105,87 грн., у лютому 2006 року на 9237,47 грн., у березні 2006 року на 12758,32 грн.).

На підставі матеріалів перевірки, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2007 року №0000122309/011143, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 70708,46 грн., з них 47138,97 грн. за основним платежем та 23569,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

29.01.2007р. на підставі направлення від 18.01.2007р. № 001829 головним державним податковим ревізором-інспектором проведено позапланову перевірку ТзОВ «Підприємство фірма «Конист»з питань взаєморозрахунків з ПП «Силат»за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт № 616/23-09/14050409 від 29.01.2007р.

У наведеному акті зафіксовано порушення позивачем вимог п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми ПДВ на 65933,83 грн. (зокрема, у лютому 2005 року на 5937,10 грн., у березні 2005 року на 2967,28 грн., у квітні 2005 року на 2734,55 грн., у травні 2005 року на 6491,01 грн., у червні 2005 року на 8191,27 грн., у липні 2005 року на 14855,48 грн., у серпні 2005 року на 10630,92 грн., у вересні 2005 року на 14126,22 грн.).

На підставі матеріалів перевірки, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2007 року №0000082309/010802, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 98900,75 грн., з них 65933,83 грн. за основним платежем та 32966,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується із висновками, викладеними в актах перевірки (що зазначено у зауваженнях до актів перевірки від 29.01.2007р.), зокрема щодо заниження податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі відповідно 47138,97 грн. та 65933,83 грн., оскільки ПП «Силат»є діючим підприємством, яке отримало відповідну ліцензію на операції з металобрухтом і є платником податку на додану вартість та самостійно несе відповідальність за нарахування і сплату такого податку. Між ТзОВ «Конист»та ПП «Силат»укладено договір, відповідно до якого ПП «Силат»поставило ТзОВ «Конист»брухт чавунний та брухт ливарний, що підтверджується видатковими накладними, згідно яких виписані податкові накладні. Дана продукція виписана в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Як стверджує позивач, дані факти підлягали перевірці, результати їх перевірки викладені в акті і не поставлені під сумнів Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, водночас не виявлено розбіжностей у розрахунках з ПП «Силат».  

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з пунктом 7.4.1 та 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як передбачено підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 даного Закону та „Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перевіркою ТзОВ «Підприємство фірма «Конист»встановлено, що на підставі договорів, укладених з ПП «Силат»від 01.02.2005р. № 01/2-1 та від 01.02.2006р. № 1/02 здійснювалися операції купівлі-продажу металобрухту та відходів металів.

ТзОВ «Підприємство фірма «Конист»на підставі накладних з номенклатурою брухт чавунний, вид 506, брухт ливарний, оформлених ПП «Силат», задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 47138,97 грн. та 65933,83 грн. Поставку металобрухту та відходів металів було оформлено накладними та виданим на їх підставі податковими накладними. Факт повної оплати позивачем продукції підтверджено платіжними дорученнями (що зафіксовано в актах перевірок).

Згідно висновків, викладених в актах перевірок, відповідачем підтверджено, що операції ТзОВ «Підприємство фірма «Конист»з ПП «Силат»оформлені відповідним чином, податкові накладні складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та наказу ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»від 30.05.1997р. № 165; згідно Опису № 1 від 22.01.2007р. усі копії накладних, податкових накладних та платіжних доручень отримано відповідачем; ПП «Силат»на момент їх складання було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник податку на додану вартість, що вказує на правомірність видачі ним податкових накладних; відповідач не ставить під сумнів правильність складання документів ТзОВ «Підприємство фірма «Конист»з ПП «Силат»та не заперечує дійсність проведених операцій.

За матеріалами перевірки з виписок банку по банківському рахунку ТзОВ «Підприємство фірма «Конист»щодо взаєморозрахунків з ПП «Силат», останній проводив перерахування коштів за вказану номенклатуру товару ПП «Глобо», яке в свою чергу проводило перерахування коштів за вказану номенклатуру товару наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Дарт-Мекс-Нью»(м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11, код 33343167) та ТОВ «Сантіно-С»(м. Київ, вул. Голосіївська, 13, код 32486751).

Як стверджує відповідач та зафіксовано в акті перевірки, ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники продавця (ПП «Силат»- ПП «Глобо», ТОВ «Дарт-Мекс-Нью», ТОВ «Сантіно-С»), які повинні були сплатити відповідні суми податку до Державного бюджету України, у відповідних податкових періодах такі суми в податкових деклараціях податку на додану вартість в рядку оподатковане зобов'язання не відображали та відповідно податку до бюджету не сплачували.

Однак дане твердження суперечить фактам встановленим в ході розгляду справи, зокрема: ПП „Силат” є платником ПДВ, про що свідчить свідоцтво № 26749349 від 21.10.2003р., представником відповідача в судовому засіданні підтверджено факт включення ПП „Силат” сум ПДВ по господарських зобов'язаннях з ТОВ „Конист” до податкового зобов'язання (що зафіксовано в протоколі судового засідання від 10.04.2007р.).

Окрім того, господарське зобов'язання між ПП „Силат” та ТОВ „Конист” не визнано недійсним в установленому порядку. Перевіркою не встановлено неправомірного користування ТОВ „Конист” пільгою по податку на додану вартість та не встановлено порушень в частині несвоєчасної сплати ПДВ.

Твердження відповідача, викладені в запереченні на позовну заяву, що однією з підстав для виникнення права у платника податку на податковий кредит є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум, суперечить вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”, у відповідності з яким сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Отже, включення сум податку на додану вартість до податкового зобов'язання не супроводжується обов'язком сплати даних сум платником податку до держаного бюджету.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки i збори в порядку i розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Висновки та мотивація Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції  про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України  "Про податок на додану вартість"  є безпідставними, а оспорювані податкові повідомлення-рішення є таким, що не відповідають вимогам  законодавства про оподаткування.

Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2007р. №0000122309/011143 та №0000082309/010802, якими за порушення п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство фірма "Конист" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 70708,46 грн. та 98900,75 грн., суд вважає обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки, спір виник з вини відповідача, судові витрати по справі, згідно з ст.ст. 94, 98 КАС України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 51, 55, 70, 71, 94, 98, 138, 163 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2007р. №0000122309/011143 та №0000082309/010802.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство фірма "Конист", вул. Промислова, 3, с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 14050409) 85,00 грн. сплаченого державного мита.

Постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    Г.Б. Бучинська