Рішення

від 02.07.2012 по справі 5020-1493/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року справа № 5020-1493/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, будинок 18а, ідентифікаційний код 30825453)

до Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, буд. 13, ідентифікаційний код 02497878),

про стягнення 53517,66 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (ТОВ "Стандарт-Строй"): ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 07.11.2011; ОСОБА_2 - представник, довіреність від 07.11.2011;

відповідача (ЗАТ "КримНДОпроект"): ОСОБА_3 - представник, довіреність №132/12 від 10.05.2012;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" про стягнення 53000,00 грн., переданих відповідачу на підставі договору позики № 1 від 14.10.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору позики № 1 від 14.10.2010 щодо своєчасного та повного повернення грошової суми, обумовленої договором.

Ухвалою від 20.09.2011 позовну заяву прийнято до провадження.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, згідно з якою просив: 1) положення пунктів 4.1 та 5.1 Договору №1 від 14.10.2010, укладеного між ТОВ "Стандарт-Строй" та ПАТ "КримНДОпроект" визнати такими, що суперечать законодавству та скасувати; 2) стягнути з ПАТ "КримНДОпроект" на користь ТОВ "Стандарт-Строй" 53000,00 грн.; 3) стягнути з ПАТ "КримНДОпроект" 517,66 грн., процентів за договором позики № 1 від 14.10.2010 в період з 29.08.2011 по 13.10.2011; 4) стягнути з ПАТ "КримНДОпроект" витрати, пов'язані з виплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 13.10.2011 суд частково прийняв заяву ТОВ "Стандарт-Строй" про збільшення та уточнення позовних вимог - в частині стягнення з ПАТ "КримНДОпроект" 53000,00 грн., отриманих за договором позики № 1від 14.10.2010, 517,66 грн. процентів за договором позики №1 від 14.10.2010 за період з 29.08.2011 по 13.10.2011, а також витрат, пов'язаних з оплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Провадження у даній справі з 01.11.2011 по 28.05.2012 зупинялось до розгляду господарським судом міста Севастополя іншої справи - № 5020-1696/2011, за позовом ТОВ „Стандарт-строй" до ПАТ „КримНДОпроект" про визнання пунктів договору займу № 1 від 14.10.2010 недійсними та набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 14.06.2012 позивач надав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, за змістом якої просив стягнути з відповідача 53424,00 грн. -заборгованість за договором позики №1 від 14.10.2010 з урахуванням індексу інфляції, а також 6655,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 1259,00 грн. (а.с.123-125)

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, збільшення та уточнення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 14.06.2012 заяву позивача про збільшення та уточнення позовних вимог було прийнято судом, справа розглядалась по суті позову з урахуванням вказаної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні з доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов, в якому звернув увагу на той факт, що договором позики № 1 від 14.10.2010, з урахуванням рішення господарського суду м.Севастополя від 06.12.2011 у справі № 5020-1696/2011, строк виконання не встановлено, сам позивач не звертався з вимогою про сплату боргу, у зв`язку з чим, відсутні підстав для сплати як суми боргу, так і нарахованих процентів за користування позикою.

Строк вирішення спору у даній справі було продовжено на 15 днів відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін у судовому засіданні було роз`яснено їх процесуальні права та обов`язки, передбачені статтями 20, 22, 74, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив:

14.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй" (далі -Позикодавець) та Закритим акціонерним товариством „КримНДОпроект" (відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого судом за електронним запитом - Приватне акціонерне товариство „КримНДОпроект", далі -Позичальник) укладено договір позики № 1 (далі -Договір) (а.с.7).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позикодавець зобов'язується надати Позичальникові безпроцентну позику, а Позичальник зобов'язується повернути позику у встановлені договором строки. Сума займу складає 53 000,00 грн. (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його повного виконання.

Позикодавець зобов'язується надати позику протягом трьох днів з моменту підписання цього Договору (пункт 3.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується самим відповідачем, що позика в сумі 53000,00 грн. фактично була отримана (а.с.8-9)

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк надання позики Позичальнику визначається з моменту перерахування грошових коштів від Позикодавця на розрахунковий рахунок Позичальника та діє до моменту перерахування грошових коштів від Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації заборгованості за договором № 091148 "Корегування проектної документації "Школа -колегіум в м. Севастополі"на розрахунковий рахунок Позичальника.

Згідно з пунктом 5.1 Договору після закінчення строку, вказаного у пункті 4.1 цього Договору, Позичальник зобов'язується протягом трьох днів повернути суму позики.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 06.12.2011 у справі № 5020-1696/2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012, пункти 4.1, 5.1 Договору позики № 1 від 14.10.2010 було визнано недійсними.

Позивач посилається на ту обставину, що з його боку 28.07.2011 за вих. № 97 на адресу Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" було направлено претензію про повернення 53000,00 грн., перерахованих на підставі договору займу № 1 від 14.10.2010, однак станом на день подачі позову сума займу не повернута (а.с.10).

Позивач, посилаючись на положення статей 536, 611, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача сума позики в розмірі 53424,00 грн. з урахуванням індексу інфляції, 6655,00 грн. процентів за користування позикою, 3 % річних від простроченої суми та судові витрати.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що строки повернення позики, отриманою відповідачем по договору № 1 від 14.10.2010, було визначено пунктами 1.4 та 1.5 та обумовлювалось перерахуванням грошових коштів від Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації заборгованості за договором № 091148 "Корегування проектної документації "Школа-колегіум в м. Севастополі" на розрахунковий рахунок Позичальника (позивача).

Однак, рішенням господарського суду м.Севастополя від 06.12.2011 у справі № 5020-1696/2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012, пункти 4.1, 5.1 Договору позики № 1 від 14.10.2010 були визнані недійсними.

Згідно з частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, строки повернення позики за договором № 1 від 14.10.2010 не обумовлені.

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку позивач посилається на те, що з його боку 28.07.2011 за вих. № 97 на адресу Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" було направлено претензію про повернення 53000,00 грн., перерахованих на підставі договору займу № 1 від 14.10.2010 (а.с.10).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, встановлено, що підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) (абзац 27 пункту 2).

Однак, позивач, в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не представив суду належних доказів відправлення вказаної претензії на адресу відповідача та доказів отримання претензії останнім.

Ухвалою суду від 22.06.2012 було зобов'язано позивача надати суду докази надіслання на адресу ПАТ "КримНДОпроект" претензії № 97 від 28.07.2011 та докази отримання її відповідачем, а відповідача докази отримання ним претензії № 97 від 28.07.2011 або письмові пояснення щодо неотримання вказаної претензії (з відповідними доказами в обґрунтування своїх пояснень).

Позивач витребуваних судом ухвалою від 22.06.2012 доказів не представив, однак послався на рішення господарського суду м.Севастополя від 10.11.2011 у справі № 5020-1492/2011 за позовом ТОВ "Стандарт-Строй" до ПАТ "КримНДОпроект" про стягнення безпідставно сплачених грошових коштів, яким, на його думку, встановлено факт направлення на адресу ПАТ "КримНДОпроект" претензії № 97 від 28.07.2011.

Однак, суд не може погодитись з таким посиланням, оскільки предметом дослідження у справі № 5020-1492/2012 були інші правовідносини - безпідставне перерахування грошових коштів без оформлення договірних відносин. Обставини щодо надсилання претензії № 97 від 28.07.2011 не досліджувались.

Відповідач, в свою чергу, представив суду копії журналу реєстрації вхідної кореспонденції за період з червня по вересень 2011 (оригінал журналу оглядався у судовому засіданні в повному обсязі), із змісту якого не вбачається факту надходження спірної претензії.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тому, суд вважає факт направлення позивачем претензії від 28.07.2011 № 97, та, як наслідок, направлення вимоги про повернення позики, не доведеним, у зв`язку з чим, збоку відповідача відсутнє порушення строків повернення позики, а у позивача відсутнє порушене право, яке потребує судового захисту.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 03.07.2012

Суддя підпис Погребняк О.С.