Рішення

від 10.09.2008 по справі 11/40/08-10/399/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

10.09.08                                                                                       

Справа №  11/40/08-10/399/08

Суддя   Алейникова Т.Г.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю

“Спортмастер” (03133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 28)

Відповідач:

Фізична особа -підприємець

ОСОБА_1(АДРЕСА_1)

Про:

стягнення 235 149 грн.

                              Суддя Т.Г.

Алейникова

За участі представників:

Позивача: Гула

В.О.  -дов. від 06.06.08

Відповідача :

ОСОБА_2. дов. від 01.07.08

          У судовому засіданні неодноразово

оголошувалися перерви, 18.08.08 сторони 

подали клопотання про продовження строку розгляду справи. У судовому

засіданні 10.09.08 оголошено рішення у повному обсязі.

За клопотанням сторін судовий

розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового

процесу.

Заявлені позовні вимоги про

стягнення з ФОП ОСОБА_1на користь ТОВ “Спортмастер”  105 326 грн. 42 коп. основного боргу, суми

процентів за товарний  кредит у

розмірі  6 892,18 грн., суми інфляційних

збитків - 33 376, 43 грн. та 90% річних -207 584, 55 грн.        

Позивач уточнив позовні вимоги та

просить     стягнути  з ФОП ОСОБА_1на користь ТОВ

“Спортмастер”  105 326 грн. 42 коп.

основного боргу, суми процентів за товарний 

кредит у розмірі  6 892,18 грн.,

суми інфляційних збитків -29 863,64  грн.

та 90% річних -209 470, 77 грн.        

Представник позивача у судовому

засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в

позовній заяві з урахуванням письмових пояснень,  суду пояснив наступне, 16 лютого  2006 року між ТОВ "СПОРТМАСТЕР"

(Позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(Відповідач) був укладений

договір товарного кредиту № 137/СМ (надалі Договір). Згідно п. 1.1. Договору

позивач зобов'язався на умовах товарного кредиту поставити товар спортивного

призначення згідно зі Специфікаціями, а відповідач зобов'язався приймати товар

та оплачувати його вартість та проценти за товарний кредит на умовах

зазначеного договору Відповідно до п. 2.1. Договору позивач, при умові

виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, здійснює передачу товару на

умовах, визначених у відповідних Специфікаціях до договору. П. 2.7 Договору

передбачає передачу товару за накладними. Так, за  накладними на відпуск товарно-матеріальних

цінностей № 1/70028 від 26.04.2006 року та № 1/70052 від 26.04.2007 року

відповідачу  було поставлено товару на

загальну суму 263 772, 42 грн.

Відповідач прийняв на себе

зобов'язання здійснювати оплату за товар згідно п.п. 3.2., 3.3 Договору та

відповідно до графіку оплати, визначеного п. 4 Специфікації №1.

Відповідач зобов'язаний сплатити

Позивачу 105 326 грн. 42 коп. основного боргу, суму процентів за товарний  кредит у розмірі  6 892,18 грн. (відповідно до п. 4.1

Договору), суму інфляційних збитків - 29 863,64 грн. та 90% річних -209

470,77грн. (відповідно до п. 5.4 Договору) згідно  розрахунку позивача. 

Представник відповідача проти

позовних вимог заперечив. Суду пояснив, що по накладній № 1/70052 від

26.04.06р. товар отримав  та розрахувався

за нього повністю. Однак до теперішнього часу 

кількість товару, яка зазначена у накладній № 1/70028   від 26.04.06 відповідачем фактично повністю

не отримана, а у накладній зазначені дані, які не відповідають фактичним

обставинам. Накладна № 1/70028 від 26.04.2006 року, на яку посилається позивач

в обґрунтування своїх вимог, не має юридичної сили, не є належним  доказом по справі. Крім цього відповідач  зазначив наступне.

Згідно з п.4.1. Договору

«Позичальник зобов'язується сплачувати Кредитору процент за товарний кредит,

який нараховується у розмірі 0,5% від бази, на який окремою сумою нараховується

ПДВ. Базою для нарахування процента за товарний кредит є неоплачена станом на

останній календарний місяць вартість поставленого товару за винятком ПДВ.

Пунктом 4.6. Договору встановлено,

що якщо від Позичальника сума процентів за товарний кредит не надходить

протягом 3 банківських днів після закінчення календарного місяця, Кредитор

нараховує Позичальнику процент за товарний кредит та виставляє рахунок.

Останній платіж по договору

відповідач здійснив 08.11.2006 року і після цього, позивач на протязі 2,5 років

не надіслав на його адресу жодного рахунку на сплату процентів за товарний

кредит.

Згідно п. 4.3. Договору позичальник

сплачує кредитору процент за товарний кредит протягом З(трьох) банківських днів

з дня нарахування.

Якщо позивач не виконав своїх

обов'язків по Договору - не провів нарахування процентів за товарний кредит та

не виставив рахунок, як то передбачено Договором, то у нього відсутні будь-які

правові підстави вимагати сплати таких процентів.

Що стосується вимог позивача про

стягнення суми інфляційних збитків в сумі 29863 грн.64 коп. та 90 % річних в

сумі 209470грн.77 коп. відповідач зазначив наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний на

вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Договором був погоджений сторонами

інший розмір відсотків, ніж передбачено законом - 90% річних, але сторонами в

Договорі не визначений строк виконання зобов'язання боржника по сплаті штрафних

санкцій.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу

України якщо термін виконання боржником зобов'язання не встановлений

кредитор  має право вимагати  його виконання у будь-який час.   Боржник повинен  виконати такий обов'язок у семиденний строк

від дня пред'явлення вимоги».

Таким чином, якщо позивач вважав,

що відповідач   порушив виконання

грошового зобов'язання по Договору, він повинен був нарахувати відповідачу

штрафні санкції в розмірі 90% річних та вимагати їх оплати у строк встановлений

законом.

Всупереч закону на протязі 2,5

років позивач не направив відповідачу жодної вимоги про сплату штрафних санкцій

та не надав суду належних та допустимих доказів отримання відповідачем або

направлення ним вищевказаних вимог на його адресу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232

Господарського кодексу України «нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути

виконане».

Останній

платіж по Договору був здійснений позивачем 08.11.2006 року.

Останній термін нарахування

позивачем штрафних санкцій за прострочку їх виконання сплинув 08.05.2007 року.

Але всупереч закону позивач нарахував 

штрафні санкції за прострочку виконання зобов'язання в розмірі 90 %

річних в позовній заяві, яку подав до Господарського суду Запорізької області

до 28.12.2007 року.

Таким чином, відповідач вважає, що

штрафні санкції нараховані позивачем з порушеннями приписів ч. 6 ст. 232

Господарського кодексу України, а вимоги по їх стягненню не ґрунтуються на

законі та не можуть бути задоволені судом. Просить суд в задоволенні позовних

вимог відмовити.

Розглянувши наявні матеріали справи

та надані оригінали документів: суд встановив:

16 лютого  2006 року між ТОВ "СПОРТМАСТЕР"

(Позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1(Відповідач) був укладений

договір товарного кредиту № 137/СМ (надалі Договір). Згідно п. 1.1. Договору

позивач зобов'язався на умовах товарного кредиту поставити товар спортивного

призначення згідно зі Специфікаціями, а відповідач зобов'язався приймати товар

та оплачувати його вартість та проценти за товарний кредит на умовах

зазначеного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору

позивач, при умові виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, здійснює

передачу товару на умовах, визначених у відповідних Специфікаціях до договору.

П. 2.7 Договору передбачає передачу товару за накладними. Так, за  накладними на відпуск товарно-матеріальних

цінностей № 1/70028 від 26.04.2006 року та № 1/70052 від 26.04.2007 року

відповідачу  було поставлено товару на

загальну суму 263 772, 42 грн.

Відповідач прийняв на себе

зобов'язання здійснювати оплату за товар згідно п.п. 3.2., 3.3 Договору та

відповідно до графіку оплати, визначеного п. 4 Специфікації №1.

Статтею 174 ГК України передбачено,

що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших

угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких,

які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України

та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності

таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

У відповідності до п.1 ст. 530

Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач прийняв на себе

зобов'язання здійснювати оплату за товар згідно п.п. 3.2., 3.3 Договору та

відповідно до графіку оплати, визначеного п. 4 Специфікації №1.

Відповідачем отриманий товар був

оплачений лише частково, тому утворилася сума 105 326 грн. 42 коп. основного

боргу. Підтвердженням отримання товару по договору товарного кредиту №137/СМ

від 16.02.2006р. на загальну суму 263782 (двісті шістдесят три тисячі сімсот

вісімдесят дві) гривні 42 коп. також є підписаний між Позивачем та Відповідачем

акт звірки взаєморозрахунків по договору товарного кредиту №137/СМ від

16.02.2006р. за період 16.02.2006р. по 30.04.2006р.

Заперечення відповідача стосовно

того, що ним товар не був отриманий, судом не приймається, т.я. факт отримання

товару позивачем   доведений матеріалами

справи, а відмітка “27”, яку зробив відповідач у накладній № 1/70028 у графі

“отримав” взагалі незрозуміло до чого відноситься. Інших документальних доказів

у підтвердження своїх тверджень відповідач суду не представив.

Таким чином, станом на час судового

розгляду спору за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар в

сумі 105 326 грн. 42 коп.  основного

боргу.

П. 2 ст. 193 ГК України,

встановлено, що порушення є підставою для застосування господарських санкцій,

передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Пунктом 5.3 встановлено, що у

випадку затримки здійснення розрахунків, передбачених Договором, Позичальник

несе відповідальність згідно ст. 625 ГК України з урахуванням умов п. 5.4.

Згідно зі ст. 625 ГК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь  час прострочення, а також три

проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Пунктом  5.4. Договору 

погоджений сторонами  розмір

відсотків річних складає 90 відсотків від суми простроченої заборгованості. 

Згідно розрахунків позивача -

- 90% річних за несвоєчасне

проведення розрахунків, становить  209

470, 77 грн.            інфляційні

збитки, що нараховані на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за товар та

процентів, становлять 29 863,64 грн.

Судом у судовому засіданні

перевірено правильність нарахування збитків від інфляції та 90% річних за

несвоєчасне проведення розрахунків та встановлено, що вимоги позивача про

стягнення 29 863, 64 грн. - збитків від інфляції та 209 470,77 грн. - 90%

річних законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Заперечення відповідача до уваги не

приймаються зважаючи на наступне. Частиною 2 ст. 625 ЦКУ встановлено, що

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором було погоджено інший розмір процентів, а саме 90% річних.

Крім того, позивач просить суд

стягнути з відповідача проценти за товарний кредит.

Відповідно до п. 4.1 Договору

позичальник зобов'язується сплачувати Кредитору процент за товарний кредит,

який нараховується у розмірі 0,5% від бази, на який окремою сумою нараховується

податок на додану вартість. Базою для нарахування процента за товарний кредит є

неоплачена станом на останній календарний день місяця вартість поставленого

товару за винятком ПДВ.

Згідно з розрахунком позивача

процент за користування товарним кредитом, складає 6 892,18 грн. Даний

розрахунок судом визнано законним та обґрунтованим.

Таким чином,  позовні вимоги підлягають задоволенню у

повному обсязі.

Судові витрати відносяться на

відповідача.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

:

Продовжити строк розгляду справи.

Позов  задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1в ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. Запоріжжя,

МФО НОМЕР_2, іден. № НОМЕР_3)  на

користь ТОВ “Спортмастер” (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 28, п/р

2600500130797 в ЗАТ “ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33744849), 105 326 грн.

42 коп. основного боргу, суму процентів за товарний  кредит у розмірі  6 892,18 грн., суму інфляційних збитків

-  29 863, 64 грн. та 90% річних -                 209 470,77грн. , 3 515 грн. 53

коп. державного мита, 118(сто вісімнадцять) грн. 00коп. витрат на сплату

інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя                                                                      Т.Г.

Алейникова