Постанова

від 14.06.2012 по справі 4-1273/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1273/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду міста Києва Кірєєв Р.В., при секретарях Огірко Т.Ю., Шалапуда В.П., за участі прокурора Гарник О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Генеральної прокуратури України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій просить суд визнати бездіяльність Генеральної прокуратури України незаконною та такою, що не відповідає вимогам глави 32 КПК України за фактом винесення завідомо неправосудної ухвали суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Григор'євою І.В., Пузиревським Е.Б. та Фурик Ю.П. за участі прокурора Волошиної Т.Г. від 12 червня 2011року №5-1909к11 про відмову в задоволенні касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2011року, посилаючись при цьому на обставини ухвалення та власну незгоду з судовим рішенням.

Враховуючи, що ОСОБА_1 відбуває покарання у Вінницькій установі виконання покарань УДДПВП України у Вінницькій області (№1), суд визнав можливим проведення розгляду справи за його відсутності.

В судовому засіданні прокурор проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечив повністю, зазначивши при цьому в письмових запереченнях про те, що вироком Одеського обласного суду від 26.04.1999 ОСОБА_5 засуджено за ст.93 п.п."б", "г", "є", ст.86-1 КК України (1960 року) до вищої міри покарання - розстрілу. Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду України від 09.09.1999 вирок стосовно ОСОБА_5 змінено, з нього виключено вказівку про застосування щодо засудженого примусового лікування від алкоголізму, оскільки таке лікування призначається засудженим в місцях позбавлення волі або спеціальних медичних закладах, а ОСОБА_5 засуджено до розстрілу. У решті вирок стосовно ОСОБА_5 залишено без змін. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до кримінально-процесуального, кримінального і виправно-трудового кодексів України» від 22.02.2000 ухвалою Одеського обласного суду від 30.05.2000 вказаний вирок відносно ОСОБА_5 приведено у відповідність з вказаним законом, тобто замінено призначене покарання на довічне позбавлення волі з відбуванням у тюрмі суворого режиму. 12.07.2011 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22.03.2011 про відмову в поновленні строку на подання касаційної скарги залишено без задоволення, а вказану ухвалу - без змін. Своє право на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 22.03.2011 про відмову в поновленні строку на подання касаційної скарги ОСОБА_5 використав. Законність вказаного судового рішення перевірена касаційним судом, якими доводи його скарги визнано необгрунтованими, а тому рішення суду залишено без зміни, тобто воно набрало законної сили і є чинним. Між тим, не погодившись із судовим рішенням, вважаючи, що судами неналежно досліджено та враховано фактичні обставини справи, ОСОБА_5 звернувся зі скаргою, у якій по суті вимагає дати оцінку рішенням суду, яке набрало законної сили, в тому числі визнати незаконною («скасувати») постанову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року, провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та притягнути суддів, якими постановлено таке рішення, до кримінальної відповідальності.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали судової справи, приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності з положеннями ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб.

Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному КПК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, до Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_1 щодо порушення кримінальної справи відносно суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій міститься посилання на особисту незгоду ОСОБА_1 з ухваленим судовим рішенням.

У відповіді Генеральної прокуратури України №09/1-24790-06 від 27 квітня 2012року ОСОБА_1 роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 про злочини, вчинені суддями Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, за якою скаржнику надано зазначену відповідь Генеральною прокуратурою України, ОСОБА_1 просив провести перевірку дій суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Григор'євої І.В., Пузиревського Е.Б. та Фурика Ю.П. при винесенні ними ухвали у справі №5-1901к11, посилаючись при цьому на обставини розгляду справи та прийняті різними судовими інстанціями судові рішення, але жодних даних про вчинення зазначеними суддями конкретних дій, які могли би свідчити про спрямованість їх умислу на приховування злочину, або винесення завідомо неправосудного рішення, не навів. Замість цього заявник лише висловив особисту незгоду з ухвалою суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Між тим, перевірка законності й обґрунтованості судових рішень здійснюється виключно в порядку та на підставах, установлених відповідним процесуальним законом.

Досліджені судом матеріали свідчать, що в даному випадку ОСОБА_1 фактично в позапроцесуальний спосіб, шляхом звернення із заявою про злочин, яка не містить посилання на обставини вчинення суддями конкретних дій, які могли би свідчити про спрямованість їх умислу на винесення завідомо неправосудного рішення або приховування злочину, намагається оспорити законність судових рішень в кримінальній справі, посилаючись на вчинення суддями ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ злочинів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 97, 236 КПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Генеральної прокуратури України - відмовити.

На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Р.В. Кірєєв