Постанова

від 04.07.2012 по справі 2а/0470/9641/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/9641/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача представника відповідача Портянко Г.А. Духневич Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про ввизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року №0000192301/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська

ВСТАНОВИВ:

02.08.2011р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року №0000192301/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2011р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до судового розгляду.

29 серпня 2011 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі, оскільки ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Укрфінпром 08» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2011р. по справі 2а/0470/1771/11, якою було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо невизнання податковим уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08».

Ухвалою суду від 29 серпня 2011 року провадження по справі №2а/0470/9641/11 було зупинено до вирішення справи №2а/0470/1771/11 за позовом ТОВ «Укрфінпром 08» до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо невизнання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2010 року, як податкового.

18 квітня 2012 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» про поновлення провадження у справі №2а/0470/9641/11 у зв'язку з прийняттям рішення по справі №2а/0470/1771/11 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року провадження по справі було поновлено для подальшого розгляду адміністративної справи.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі акта Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року №401/231/36095977 „Про результати документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» в рамках розгляду заперечень прийнято податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 18 лютого 2011 року за №0000192301/0 про сплату 1378251,11 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 344562,78 грн., застосованих за порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 18 лютого 2011 року за №0000192301/0 та вважає його протиправним.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважаючи їх безпідставними, посилаючись на надані до суду заперечення від 28.05.2012р., в яких зазначив наступне.

В порушення п. 4.1. ст 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2. п 7.4.5. п.7. 4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), наслідок відсутності документального підтвердження поставок товару від ТОВ «АЛЬБІОН ПЛЮС" на загальну суму - 8 269 506,67грн. позивачем було завищено податковий кредит червня 2010р. на суму -1 378 251,11грн

Від ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було отримано пояснення керівника підприємства ТОВ «АЛЬБІОН ПЛЮС" Приходченко Ігоря Миколайовича відповідно до яких взаємовідносин з підприємством ТОВ «УКРФІНПРОМ 08" він не мав, з посадовими особами позивача не знайомий.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року по справі №2а/0470/1771/11 визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська по невизнанню податковим уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Однак на дату проведення перевірки уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість ТОВ «Укрфінпром08» за червень 2010 року був не визнаний податковою звітністю і відповідно з боку ДПІ було правомірно встановлено завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АЛЬБІОН ПЛЮС".

Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія акту від 17.02.2011р. за №401/231/36095977; копія податкового повідомлення-рішення №0000192301/0 від 18.02.2011; копія податкової декларації з ПДВ за 2010 рік; копія розрахунку коригування сум ПДВ; копія розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 2010 рік; копія уточнюючого розрахунку за листопад 2010 року; копія листа від 16.11.2010р.; копія постанови від 03.03.2011р. за №2а/0470/1771/11; копія рішення про результати розгляду скарги від 18.07.2011р.; копія довідки з ЄДРПОУ; копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копія наказу від 01.09.2009р. №01-09/К; копія статуту ТОВ «УКРФІНПРОМ 08»; копія договору поруки від 01.06.2010р. №1/06 В; протокол згоди про договірну ціну від 01.06.2010р.; копія довіреності від 01.06.2010р.; копія специфікації №1 від 01.06.2010р.; акт прийому - передачі від 01.06.2010р.; копія податкової накладної №452 від 01.06.2010р.; копія акту виконаних робіт від 15.06.2010р. №1; копія угоди від 01.06.2010р.; копія договору поруки на покупку №2/06В від 01.06.2010р.; копія протоколу згоди про договірну ціну від 01.06.2010р.; копія специфікації №1 від 01.06.2010р.; копія договору прийому-передачі цінностей від 01.06.2010р.; копія податкової накладної №462 від 01.06.2010р.; копія акту прийому-передачі цінностей від 22.06.2010р.; копія податкової накладної №481 від 01.06.2010р.; акт виконаних робіт від 22.06.2010р.; копія договору поручення №3/06В від 01.06.2010р.; копія акту виконаних робіт від 15.06.2010р.; копія протоколу згоди про договірну ціну від 01.06.2010р.; копія специфікації №1 від 01.06.2010р.; копія копія податкової накладної №453 від 01.06.2010р.; копія податкової накладної №471 від 01.06.2010р.; копія додаткової згоди від 01.06.2010р.; копія прийому-передачі векселів від 30.06.2010р.; копія договору від 01.06.2010 року за №1-06 Э; копія специфікації №1 від 01.06.2010р. №1; копія рахунку - фактури №195 від 01.06.2010р.; копія акту прийому-передачі від 01.06.2010р.; копія акту прийому-передачі цінностей від 02.06.2010р.; копія податкової накладної №1099 від 01.06.2010р.; копія податкової накладної №2015 від 01.06.2010р.; копія додаткової згоди від 01.06.2010р.; копія договору №1/04-1 КТ; копія специфікації №1 від 01.06.2010р.; копія рахунку - фактури від 01.06.2010р. №197; копія акту прийому-передачі від 01.06.2010р.; копія податкової накладної від 01.06.2012р. №1098; копія податкової накладної від 01.06.2010р. за №1097; копія додаткової згоди №1 від 01.06.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується адміністративний позов, суд встановив наступне.

17 лютого 2011 року на підставі направлення від 04.02.2011р. №139/231, виданого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, головним державним податковим ревізором - інспектором податкової служби 1 рангу Державної податкової служби у Жовтневому районі м.Дніпропетровська було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Укрфінпром 08» в рамках розгляду заперечень №2250/10 від 28.01.2011року, наданих до акту від 24.01.2011р. №74/231/36095977. Перевірка проводилась з 04.02.2011р. по 17.02.2011р.

За результатами проведення зазначеної перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська було складено акт про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Укрфінпром 08» (код за ЄДРПОУ 36095977) в рамках розгляду заперечень від 17 лютого 2011 року за №401/231/36095977. Відповідно до висновків зазначеного вище Акту перевірки відповідачем було встановлено порушення з боку позивача п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2 п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, встановлено неправомірне формування податкового кредиту за червень 2010 року на суму 1 378 251,11 грн.

На підставі акту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 17 лютого 2011 року №401/231/36095977 „Про результати документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» в рамках розгляду заперечень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 18 лютого 2011 року за №0000192301/0 про сплату 1 378 251,11грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 344 562,78 грн., застосованих за порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська надіслала ТОВ «Укрфінпром 08» податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011р. №0000192301/0, яким визначила 1 378 251,11грн. ПДВ і 344 562,78грн. штрафних санкцій.

Правовідносини сторін щодо сплати податків і зборів регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. за № 254к/96-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, Наказу ДПА України від 0.05.1997 року № 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 33/2037, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990р., Податковим кодексом України від 02.12.2010р. за №2755-VІ, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. З урахуванням того факту, що за даним адміністративним позовом правовідносини сторін виникли ще до набрання чинності Податковим кодексом України та зважаючи на звернення позивача з позовом до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, суд приходить до висновку, що не виключається застосування до даних правовідносин як законодавства, яке було чинне на час виникнення спору, так і законодавства, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише до повноважень позивача, оскільки, відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі.

Так у відповідності до пп.78.1.1. п. 78.1.ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно зі ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" п. 1.4. поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Згідно підпункту 4.1. статті 4 Закону № 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 0.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 33/2037 із змінами і доповненнями (далі - Порядок), передбачено, що податкова, накладна складається особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункт 2); у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" додаткова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтвердженого податковими накладними.

В порушення п. 4.1. ст 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2. п 7.4.5. п.7. 4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок відсутності документального підтвердження поставок товару від ТОВ «АЛЬБІОН ПЛЮС" на загальну суму - 8 269 506,67грн., позивачем завищено податковий кредит червня 2010р. на суму -1 378 251,11грн.

Від ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було отримано пояснення керівника підприємства ТОВ «АЛЬБІОН ПЛЮС" Приходченко Ігоря Миколайовича згідно яких взаємовідносин з підприємством ТОВ «УКРФІНПРОМ 08" він не мав, з посадовими особами не знайомий.

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.051995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.2011р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складення, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Будь-яких пояснень та первинних документів в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження факту реальності правовідносин між ТОВ «Укрфінпром 08» та ТОВ «Альбіон Плюс» позивачем надано не було.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Разом з тим, суд критично ставиться до наданих позивачем у якості доказів реальності вчинення господарських операцій між ТОВ «Укрфінпром 08» та контрагентами, зазначеними в уточнюючому розрахунку від 05.11.2010 року документів, а саме: копія договору доручення від 01.06.2010р. №1/06 В; протоколу узгодження договірної ціни від 01.06.2010р.; копія довіреності від 01.06.2010р.; копії специфікації №1 від 01.06.2010р.; акту прийому - передачі від 01.06.2010р.; копії податкової накладної №452 від 01.06.2010р.; копія акту виконаних робіт від 15.06.2010р. №1; копії угоди від 01.06.2010р.; копії договору доручення на покупку №2/06В від 01.06.2010р.; копія протоколу згоди про договірну ціну від 01.06.2010р.; копії специфікації №1 від 01.06.2010р.; копії договору прийому-передачі цінностей від 01.06.2010р.; копії податкової накладної №462 від 01.06.2010р.; копії акту прийому-передачі цінностей від 22.06.2010р.; копії податкової накладної №481 від 01.06.2010р.; акт виконаних робіт від 22.06.2010р.; копії договору доручення №3/06В від 01.06.2010р.; копія акту виконаних робіт від 15.06.2010р.; копії протоколу згоди про договірну ціну від 01.06.2010р.; копії специфікації №1 від 01.06.2010р.; копії податкової накладної №453 від 01.06.2010р.; копії податкової накладної №471 від 01.06.2010р.; копії додаткової згоди від 01.06.2010р.; копії прийому-передачі векселів від 30.06.2010р.; копії договору від 01.06.2010 року за №1-06 Э; копії специфікації №1 від 01.06.2010р. №1; копії рахунку - фактури №195 від 01.06.2010р.; копії акту прийому-передачі від 01.06.2010р.; копії акту прийому-передачі цінностей від 02.06.2010р.; копії податкової накладної №1099 від 01.06.2010р.; копії податкової накладної №2015 від 01.06.2010р.; копії додаткового узгодження від 01.06.2010р.; копії договору №1/04-1 КТ; копії специфікації №1 від 01.06.2010р.; копії рахунку - фактури від 01.06.2010р. №197; копії акту прийому-передачі від 01.06.2010р.; копії податкової накладної від 01.06.2012р. №1098; копії податкової накладної від 01.06.2010р. за №1097; копії додаткової згоди №1 від 01.06.2010р., оскільки з наданих документів не вбачається ні змін у русі активів позивача та зазначених вище контрагентів, ні наявності певних технологічних та фізичних можливостей щодо вчинення таких операцій, ні факту встановлення з боку позивача спеціальної податкової правосуб'єктності вказаних вище контрагентів. Зазначене вище, на обґрунтовану підозру суду, підтверджену відповідно до матеріалів справи відсутністю будь-яких доказів реальності правочинів, вчинених як між ТОВ «Укрфінпром 08» та контрагентами, зазначених в уточнюючому розрахунку від 05.11.2010р., неодноразово витребуваних судом, але не наданих з боку позивача, дозволяє прийти до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення в межах чинного законодавства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990р., органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих і декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплато та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особі фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладене утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, а також врахування при здійсненні правосуддя позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, особлива увага при розгляді зазначеної справи була приділена саме дослідженню обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку - позивача, на підставі яких ним були сформовані дані бухгалтерського обліку, для чого судом з'ясовувався: рух активів у процесі здійснення господарської діяльності позивачем; встановлювалася спеціальна податкова правосуб'єктність контрагентів позивача; встановлювався зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача, тощо.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позовні вимоги обґрунтовані з боку позивача тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2011року по справі №2а/0470/1771/11 визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська по невизнанню податковим уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Однак, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на дату проведення перевірки уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість ТОВ «Укрфінпром 08» за червень 2010 року був не визнаний податковою звітністю і відповідно ДПІ правомірно встановлено завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АЛЬБІОН ПЛЮС".

Так, судом в жодному разі не ставляться під сумнів норми Конституції України, а саме п.9 ч.2 ст.129 та приписи Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме ч.2 ст.13, відповідно до яких визнається обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Не підлягають доведенню обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому судом враховується, що жодний доказ, відповідно до ст.86 КАС України, не має наперед встановленої сили, а суд оцінює всі докази, наявні в матеріалах справи, у їх сукупності без надання переваги тому чи іншому доказу, керуючись своїм внутрішнім переконанням, основаним на законі.

Також, оцінюючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2011р. у справі №2а/0470/1771/11, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо невизнання як податкової звітності уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» в сукупності з доказами у справі, суд виходить з того, що зазначена постанова набрала законної сили из моменту проголошення рішення апеляційною інстанцією після апеляційного оскарження, тобто з 29 березня 2012 року, що не дозволяє застосовувати її до правовідносин, що виникли до набрання зазначеної постанови законної сили, а саме з 18 лютого 2011 року.

Крім того, як вже зазначалося вище, не підлягають перевірці та встановленню факти, за загальними правилами ст.69 КАС України, які встановлені рішенням суду в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А, як вбачається з тексту зазначеної вище постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2011р. по справі №2а/0470/1771/11 зовсім інший, ніж предмет спору у справі №2а/0470/9641/11 і жодного факту реальності вчинення операцій між ТОВ «Укрфінпром 08» та контрагентами, зазначеними в уточнюючому розрахунку за червень 2010 року від 05.11.2010 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2011р. по справі №2а/0470/1771/11 встановлено не було.

У судових засіданнях по справі №2а/0470/9641/11 з метою винесення законного і обгрунтованого рішення судом особлива увага була приділена встановленню факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними котрагентами, але представником позивача так і не було надано до суду жодних належних в розумінні ст.70 КАС України доказів, які б могли підтвердити реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, які були зазначені в акті перевірки від 17.02.2011р. за №401/231/36095977, та які б мали своїм наслідком спростування висновків, викладених в акті перевірки від 17.02.2011 року за №401/231/36095977 та свідчили б про протиправний характер винесеного податкового повідомлення - рішення від 18.02.2011р. №0000192301/0.

Обставинами, які визначають дійсність господарської операції, є: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів(послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. З наданих суду позивачем первинних документів не вбачається підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від ТОВ «Укрфінпром 08» підприємствам-покупцям, що ставить під сумнів реальний характер правочинів, вчинених між ТОВ «Укрфінпром 08» та його контрагентами.

Разом з цим суд також вважає за необхідне відмітити, що ненадання позивачем первинних документів на вимогу органів податкової служби є прямим порушенням норм статті 16 Податкового кодексу України, відповідно до якої платники податків зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Таким чином, за даних спірних правовідносин суд вважає не доведеним позивачем ні факту спричинення реальної зміни майнового стану платника податків в результаті вчинених господарських операцій, ні, як наслідок, факту реального вчинення господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки від 17.02.2011р. за №401/231/36095977 та в уточнюючому розрахунку від 05.11.2010р.

Також суд вважає за необхідне щодо висновків відповідача відносно нікчемності правочинів, укладених позивачем з зазначеними вище контрагентами, зазначити наступне. Виходячи з наведених вище норм ст.ст. 203, 215, 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ та враховуючи правову позицію Верховного суду України із цього питання, викладену у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до зазначеної постанови, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, встановлення ж факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податковго обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене відповідним компетентним судом в межах визначеної юрисдикції на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, та в контексті з наведеним вище обґрунтуванням, суд вважає за необхідне відмітити, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними (або нікчемними), оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем в ході судового розгляду справи та з урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України не було доведено суду правомірності та обґрунтованості своєї позиції щодо порушеного на його думку права, а також не було надано доказів, які б доводили протиправний характер податкового повідомлення - рішення від 18.02.2011р. №0000192301/0, натомість відповідачем повною мірою була доведена правомірність вчинених в процесі перевірки позивача дій та правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, що виключає задоволення позовних вимог у спосіб захисту права, визначений позивачем.

На підставі зазначеного вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року №0000192301/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська необхідно відмовити.

Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінпром 08» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2011 року №0000192301/0 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 08 червня 2012 року

Суддя Є.О. Жукова