Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а-13943/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 р. № 2а-13943/11/1370

м. Львів

16 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представник позивача Рісна Ю.Б.

представник відповідача Оленюк Х.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи.

Позивач, Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернувся з позовом до суду про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові та скасування податкового повідомлення-рішення №0000300802/16046 від 11.08.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення перевірки та прийняття відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Ухвалою суду від 31.05.2012 року позовну заяву в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишено без розгляду відповідно до поданої представником позивача заяви.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з тих підстав, що позивачем не здійснювалися господарські операції із зазначеними у акті перевірки контрагентами, а отже безпідставно сформовано податковий кредит з метою отримання податкової вигоди, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем з 05.07.2011р. по 18.07.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(код ЄДРПОУ 31978981) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ «Континіум-сервіс»(код ЄДРПОУ 37259289), ПП «Лара»(код ЄДРПОУ 22332240), ТзОВ «Патріот»(код ЄДРПОУ 33076244) за квітень 2011 року, про що 22.07.2011р. складено акт №8/08-02/31978981 (т.1 а.с.8-16).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 11.08.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000300802/16046 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 447337,98 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. (т.1 а.с.7).

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем:

- п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198. п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р.

№2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2011 року, на загальну суму 645528,48 грн.

- ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV (із змінами та доповненнями) зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що під час перевірки позивачем не підтверджено фактичності операцій з ПП «Лара»та ТзОВ «Патріот».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення позивачем 11.01.2006 р. з ПП «Лара»договору поставки № б/н (т.1 а.с.37-38) на строк до 31.12.2012р., за умовами якого Постачальник (ПП «Лара») зобов'язався поставити позивачеві (замовник) щебеневу продукцію, пісок, металопрокат, фарбу ПФ, сіль технічну, цемент и 500, М-400, нітрат кальцію (комплексна добавка до посипки доріг).

Згідно п. 3.1. Договору, Постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах ІНКОТЕРМС 2000 FCA (франко-перевізник, станція відвантаження) із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці Замовника. Відповідно до п.1.2 цього ж договору, постачальник надає послуги по розвантаженню продукції що постачається.

На виконання укладеного сторонами Договору, ПП «Лара»поставлено позивачеві у квітні 2011 року щебінь, висівку (відсів) та суміш гранітна згідно видаткової накладної № РН-0000054 від 09.04.2011 р. на суму 92645 грн., № PH-0000055 від 10.04.2011 р. на суму 181152 грн. № РН-0000056 від 11.04.2011 р. на суму 63896 грн., № РН-0000057 від 11.04.2011 р. на суму 37990 грн., № РН-0000059 від 13.04.2011 р. на суму 45543 грн., № РН-0000060 від 14.04.2011 р. на суму 72635,75 грн., № РН-0000061 від 15.04.2011 р. на суму 41459,62 грн., № РН-0000062 від 16.04.2011 р. на суму 51240,78 грн. № РН-0000063 від 16.04.2011 р. на суму 14148,06 грн., № РН-0000066 від 18.04.2011 р. на суму 27755,58 грн. (т.1 а.с.39, 43, 48, 52, 54, 58, 62, 67, 71,76) та видано позивачеві податкові накладні (т.1 а.с.81-102), які останнім включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с. 185-210). Оплата здійснена в безготівковому порядку згідно платіжних доручень (т. 2 а.с. 52-54)

Здача-прийняття робіт по розвантаженню оформлена актами здачі-приймання робіт (надання послуг) по розвантаженню (відсіву) з залізничних напіввагонів № ОУ-0000019 на суму 12668,25 грн., № ОУ-0000020 на суму 9034,89 грн.,. № ОУ-0000021 на суму 4606,00 грн, № ОУ-0000022 від 13.04.2011 р. на суму 3280,6 грн., № ОУ-0000023 на суму5226,4 грн., № ОУ-0000024 на суму 2280,14 грн. № ОУ-0000025 на суму 7040,88 грн. № ОУ-0000026 на суму 1733,55 грн., № ОУ-0000027 на суму 8178,19 грн., №ОУ-0000028 на суму 3796,03 грн. (т.1 а.с.39, 43, 48, 54, 59, 63, 68, 72, 78) згідно калькуляцій (т.1 а.с.40, 44,49, 55, 63, 68,72, 75, 78).

Факт транспортування придбаного товару підтверджено долученими до матеріалів справи залізничними накладними (т. 1 а.с. 40-43, 44-46, 49-51, 52-53, 55-57, 60-61, 65-66, 69-70, 73-74, 79-80), товаротранспортними накладними (т.1 а.с.52-53).

Згідно долученої до матеріалів справи довідки ДПІ у Галицькому районі м. Львова №2226/23-2/22332240 від 13.07.2011р., складеної за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Лара»з питань достовірності нарахування і своєчасної сплати податку на додану вартість за квітень 2011року (т.1 а.с.112-115), перевіркою порушень не встановлено.

Судом встановлено також укладення позивачем на конкурсних засадах (т.2 а.с.1-37) з ТзОВ «Патріот»договору від 21.04.2011р. №5 (т.1 а.с.116-117) на поставку рідких продуктів нафтопереробленя згідно специфікації (т.1 а.с.118).

Відповідно до умов вказаного договору позивач отримав від ТзОВ «Патріот»по видатковій накладній №РН-0000208 від 21.04.2011р. бітум з урахуванням залізничного тарифу на загальну суму -1986145,24 грн. та одержав від ТзОВ «Патріот»податкову накладну №32 від 21.04.2011р. (т.1 а.с.127), яка включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.108-111). Оплата здійснена в безготівковому порядку згідно платіжних доручень (т. 2 а.с. 44-47)

Перевезення бітуму здійснювалося залізничним транспортом, що підтверджується долученими до справи накладними (т. 1 а.с.119-123). До моменту передачі позивачеві, бітум зберігався на території АБЗ у с. Давидів згідно договору відповідального зберігання (т.2 а.с.49), прийняття передача оформлені актами (т.2 а.с.50-51).

Наявність у позивача під'їзної колії підтверджується інвентаризаційним описом №3 (т.1 а.с.222-234), договором №356 про подачу та забирання вагонів (т.2 а.с.38-39)

З матеріалів справи судом встановлено, що отриманий товар від ПП «Лара»та ТзОВ «Патріот»позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується звітами про рух матеріалів, актами втрат, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, накладними на відпуск філіям (т. 2 а.с.100-252, т. 3 а.с.1-129)

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ПП «Лара», ТзОВ «Патріот»укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Більше того, факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу товарів у ПП «Лара», ТзОВ «Патріот»підтверджується на підставі зібраних судом у справі доказів їх подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ПП «Лара», ТзОВ «Патріот»оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ПП «Лара»,ТзОВ «Патріот», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ПП «Лара», ТзОВ «Патріот»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Лара»,ТзОВ «Патріот». Відтак в матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 28,23 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000300802/16046 від 11.08.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м. Львів вул. Володимира Великого 54 ЄДРПОУ 31978981) судовий збір в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2012 року о 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.