Постанова

від 22.06.2012 по справі 2а-6088/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2012 року № 2а-6088/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсервіс Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання дії протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення №0002092202 від 17.04.2012 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 17 квітня 2012 року № 0002092202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-60880/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 17 травня 2012 року, яке відкладалось на 13 червня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 13 червня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнти їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 17 квітня 2012 року № 0002092202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 401 553 грн.

Крім цього, позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс».

Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не доведено, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій позивач та його контрагент, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 17 травня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Доводи відповідача співпадають з висновками акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 30 березня 2012 року № 95/22-2/35059063 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс».

У судове засідання 13 червня 2012 року представник відповідача не з'явився, письмових заперечень не надав, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-5917/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» (ідентифікаційний код 35059063) зареєстровано як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 10 квітня 2007 року, місцезнаходження юридичної особи: 01103, місто Київ, вул. Л. Кіквідзе, 13.

Відповідно до пункту 3.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна», затвердженого Загальними зборами учасників (Протокол № 14 від 04 травня 2011 року), зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації 24 травня 2011 року, товариство створене з метою отримання прибутку у сферах, що складають предмет діяльності товариства та використанням отриманого прибутку в інтересах учасників.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», за результатами якої складено акт від 30 березня 2012 року № 95/22-2/35059063, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної документальної невиїзної перевірки зазначено порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, яке виявилось у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 321242,00 грн., в тому числі, за липень 2011 року на суму 11 100, 00 грн., за серпень 2011 року на суму 34998,00 грн., за вересень 2011 року на суму 41684,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 53814,00 грн., за листопад 2011 року на суму 87197,00 грн., за грудень 2011 року на суму 92449,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 17 квітня 2012 року № 0002092202, яке винесено Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на підставі акту від 30 березня 2012 року № 95/22-2/35059063, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 401 553, 00 грн., в тому числі, за основним платежем збільшено грошове зобов'язання на 321 242,00 грн., за штрафними сан кціями - на 80 311, 00 грн.

В акті перевірки, відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому, фінансово-господарські взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Такий висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ґрунтується на висновках акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 26 січня 2012 року № 25/23-10/37505731, яким було оформлено результати документальної невиїзної перевірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс».

Зокрема, представником відповідача, посилаючись на вищезазначений акт перевірки, зазначено, що в ході перевірки (документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс») було встановлено, що ТОВ «Декос Альянс» не було надано для підтвердження документів щодо виникнення податкового кредиту, відсутня інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, не подавалась фінансова звітність, останній звіт було подано за листопад 2011 року, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. А тому, відповідач вважає, що ТОВ «Декор Альянс» веде фіктивну діяльність.

При цьому, в обґрунтування фіктивності діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» податковий орган в акті перевірки від 30 березня 2012 року № 95/22-2/35059063 посилається на протокол допиту свідка засновника та директора ТОВ «Декос Альянс» громадянина ОСОБА_2 від 09 листопада 2011 року, отриманого старшим оперуповноваженим відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном Супоніним В.В., згідно якого громадянин ОСОБА_2 пояснює, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» не реєстрував, згоди на його призначення на посаду директора та головного бухгалтера не надавав, будь-яких статутних документів щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово-господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не здавав та нікому не доручав.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є протиправними, а тому податкове повідомлення - рішення від 17 квітня 2012 року № 0002092202 підлягає скасуванню.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» (Замовник за даним Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» (Виконавець за даним Договором) укладено Договір № 07-11/СП, згідно умов якого, Замовник доручає, а Виконавець в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, надає Замовнику інформаційно-консультаційні послуги та виконує оцінку якості сервісу в локаціях Замовника, а Замовник зобов'язується на умовах цього Договору прийняти та оплатити ці послуги (далі по тексту - Договір № 07-11/СП).

Відповідно до пункту 2.2. Договору № 07-11/СП повний перелік послуг, які має надати Виконавець Замовнику, обсяги та строки їх надання, а також додаткові умови - визначаються Сторонами в окремих Додаткових угодах до Договору, які є підставою для надання послуг.

В матеріалах справи містяться копії Додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та № 7, що укладені між сторонами Замовником та Виконавцем відповідно у липні - грудні 2011 року до Договору № 07-11/СП від 01 липня 2011 року, згідно яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» доручає Товариству з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» надати інформаційно-консультативні послуги щодо оцінки якості обслуговування мережі магазинів (детальний перелік магазинів зазначений у Додаткових угодах до Договору № 07-11/СП від 01 липня 2011 року).

Відповідно до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000680 від 01 серпня 2011 року, № ОУ-0000950 від 11 вересня 2011 року, № ОУ-0001445 від 03 жовтня 2011 року, № ОУ-0001746 від 01 листопада 2011 року, № ОУ-0001762 30 листопада 2011 року, № ОУ-0002026 від 01 грудня 2011 року, № ОУ-0002027 від 20 грудня 2011 року (копії містяться в матеріалах справи) Виконавцем (Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс») протягом липня - грудня 2011 року надавались Замовнику (Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна») інформаційно-консультативні послуги, у зв'язку з чим позивачу видані податкові накладні № 561 від 27 липня 2011 року, № 930 від 01 серпня 2011 року, № 411 від 01 вересня 2011 року, № 669 від 03 жовтня 2011 року, № 567 від 01 листопада 2011 року, № 611 від 30 листопада 2011 року, № 532 від 01 грудня 2011 року, № 533 від 20 грудня 2011 року, а позивачем, в свою чергу, подані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2011 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Слід зазначити, що представником відповідача не спростовано, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс»було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, позивачем, на підтвердження незаконності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, надано суду копію Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 372386, копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», затвердженого Загальними зборами учасників Протокол № 2 від 25 березня 2011 року, зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації 14 квітня 2012 року та копію Свідоцтва № 100326645 про реєстрацію платника податку на додану вартість, що в цілому, на думку суду, спростовує доводи відповідача про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» на момент здійснення господарських операцій із позивачем.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем інформаційно-консультативних послуг, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На вимогу суду, позивачем надано Довідку № 2692 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12 квітня 2007 року, в якій міститься перелік видів діяльності позивача станом на дату укладання Договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», а саме: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (74.13.0.); консультування з питань комерційної діяльності та управління (74.14.0.); діяльність, пов'язана з банками даних (72.40.0.); оброблення даних (72.30.0.); освіта дорослих та інші види освіти (80.42.0.); інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення (72.22.0), що свідчить про замовлення позивачем послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» в межах визначеної господарської діяльності.

Крім цього, представником позивача зазначено, що станом на дату укладення Договору з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» на підприємстві позивача було зареєстровано 43 працюючі особи, що підтверджується Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) за другий квартал 2011 року (копії яких містяться в матеріалах справи).

Також, в матеріалах справи містяться копії банківських виписок від 27 липня 2011 року, 12 серпня 2011 року, 26 серпня 2011 року, 12 вересня 2011 року, 14 вересня 2011 року, 15 вересня 2011 року, 21 вересня 2011 року, 30 вересня 2011 року, 20 жовтня 2011 року, 24 жовтня 2011 року, 09 листопада 2011 року, 15 листопада 2011 року, 21 листопада 2011 року, 24 листопада 2011 року, 28 листопада 2011 року, 29 листопада 2011 року, 09 грудня 2011 року, 14 грудня 2011 року, 15 грудня 2011 року, 21 грудня 2011 року, 27 грудня 2011 року, 28 грудня 2011 року, 29 грудня 2011 року, які свідчать про оплату позивачем наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» інформаційно-консультативних послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд не бере до уваги посилання позивача про порушення порядку проведення перевірки, оскільки суд розглядаючи справу по суті виходить з аналізу правомірності здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, які виявились у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 321242,00 грн. є помилковими, а відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17 квітня 2012 року № 0002092202.

3. Судові витрати в сумі 2146, 00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова