Ухвала

від 29.10.2015 по справі 2а-6088/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/35868/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року

у справі № 2а-6088/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсервіс Україна» (далі - ТОВ «Форсервіс Україна»; позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002092202 від 17 квітня 2012 року. Судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. присуджено на користь ТОВ «Форсервіс Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Форсервіс Україна» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», за результатами якої складено акт № 95/22-2/35059063від 30 березня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002092202 від 17 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 401 553,00 грн. (321 242,00 грн. - основний платіж, 80 311,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Декос Альянс» інформаційно-консультаційних послуг та послуг з оцінки якості сервісу в локаціях позивача за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту № 28/23-10/37505731 від 26 січня 2012 року про результати документальної невиїзної перевірки контрагента ТОВ «Форсервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року, в якому з огляду на пояснення засновника та директора ТОВ «Декос Альянс» ОСОБА_3 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства викладено думку про здійснення зазначеним товариством діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем інформаційно-консультаційних послуг та послуг з оцінки якості сервісу в ТОВ «Декос Альянс» підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять всі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV, а також необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст наданих послуг та їх вартість, податковими накладними, банківськими виписками, а також доказами подальшого використання придбаних у контрагента послуг у власній господарській діяльності, а саме - їх передачі третім особам у рамках виконання договірних зобов'язань.

Контролюючим органом при цьому не заперечується, що розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

За наведених обставин, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у контролюючого органу в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Цвіркун Ю.І.